Оповідання

Любов, сіонізм і весна

Ілюстрація: Gemini.com

Михайло ФРЕНКЕЛЬ

Весняний день був ох як гарний! Улюблена середа. Чому улюблена? Та тому що вихідний. Вірніше, творчий день, коли не потрібно приходити до редакції, але слід працювати вдома. Та хто ж простежить, чи ти щось пишеш, чи просто відпочиваєш. Головне, щоб у наступний номер газети дав цікавий матеріал.

З цими роздумами Даня зі «Спідолою» в руках приземлився на бульварну лавку. Ех, як же добре! – подумав він. Повітря прозоре, сонечко світить, пташки співають…

(more…)

Будинок “Слово”

Фрагмент з автобіографічної повісті

Мій батько Алі-бек Заїр-Бек, знімок 1948 року

Якуб ЗАЇР–БЕК

Чим далі відходить від нас трагічний день 22 червня 1941 року – дата нападу гітлерівської Німеччини на СРСР, тим менше залишається не тільки ветеранів цієї війни і трудівників тилу, але вже і нас, «дітей війни», які народилися незадовго до неї і пережили разом зі своїми мамами, бабусями і дідусями, іншими родичами найважчі випробування, що випали на їхню долю в ті страшні лихоліття.

(more…)

…А вся спина біла

Першоквітневі спогади про добрі мирні часи

Михайло ФРЕНКЕЛЬ

Рано вранці, десь о пів на сьому, з неприхованою зловтіхою я стукав у двері свого сусіда Подкукуєва – бовдура і нехлюя, який щороку першого квітня обрушує на мене один-єдиний жарт: “У тебе вся спина біла”.

(more…)

ПЕРШИЙ В ГАЛЛЬСЬКОМУ СЕЛІ

з циклу «Справа була на Євбазі»

(дуже лірична глава)

Михайло ФРЕНКЕЛЬ

«Краще бути першим у галльському селі, ніж останнім у Римі», – сказав Гай Юлій Цезар. Найзнаменитіший з древніх римлян розумівся на тому, що означає слава і влада. Втім…

Нещодавно веселі журналісти-приколісти брали інтерв’ю в одного перспективного футболіста. Серед інших питань запитали, чи він знає, хто такий Юлій Цезар. Трохи подумавши, майстер дриблінгу та навісу у штрафний майданчик відповів, що якщо існує салат «Цезар», то це той, хто даний салат винайшов.

(more…)

НАЙБІЛЬША СПОРТИВНА ПЕРЕМОГА

Михайло ФРЕНКЕЛЬ

Легкий сніжок кружляв і падав, але небо було ясне й сонячне, ніби наголошувало, що сьогодні велике православне свято Різдво.

На нашій комунальній кухні було досить багатолюдно. Зіна варила кутю, Аня смажила котлети, ми із Зойкою відчайдушно різалися в доміно, а Єлизавета Захарівна з лагідною посмішкою спостерігала за нашим боєм.

(more…)