ГЕРМАН ГОЛЬД: 90 – ЦЕ ТІЛЬКИ ПОЧАТОК?
Герман Гольд
Максим СУХАНОВ
Незадовго до Рош а-Шана 90-річний ювілей відзначив Герман Гольд – заслужений художник України, один із найшанованіших єврейських портретистів нашого часу. «Про живопис я суджу як звичайний глядач, але фальш відчуваю на відстані. На мою думку, портрети Германа Гольда – справжнє, щиро глибоке мистецтво», – говорив про роботи майстра Фазіль Іскандер.
Дитиною Гера пережив Другу світову , а через три роки після перемоги не стало батька – наздогнали старі рани . Так 15 -річний підліток опинився в новій для себе ролі глави сім’ї. Втім, не забуваючи про головне призначення – живопис. З юності Герман Гольд присвячує творчості практично кожний день.
Ще наприкінці 1950-х він почав створювати єврейський цикл своїх робіт, які десятиліттями припадали пилом у майстерні аж до розвалу СРСР. За майстернями можна відстежити життєвий шлях їх власника. У 1950-х – крихітна кімнатка в Єльці, яку юний студент художнього училища знімав у родички композитора Хреннікова. У 1960-х – розкішна студія народного художника СРСР М.М. Жукова у самому центрі Москви, на вулиці Горького – навпроти Мосради. На запрошення Жукова, до глибини душі враженого яскравим талантом молодого художника з провінції, Гольд два роки жив та працював у його апартаментах .
1970-х художник переїжджає до Києва, де створює єврейську родину. Хупа була проведена таємно (ще б пак – у такі часи!), а виписана листку із зошита ктуба досі залишається символом індивідуального опору режиму радянської “в’язниці народів”. Майстерня художника в ті роки була обтягненою целофаном будкою на Солом’янці. Втім, невдовзі роботи та їх автор перекочували у висотку на Хрещатику, де він і пропрацював понад 40 років… До 24 лютого 2022-го.
Через десять днів після початку війни Герман Гольд опинився в другій евакуації. Перша була в жовтні 1941-го. «У мами на руках немовля, моя сестричка Розочка, а на колінах — я, – згадує він. – Їхати на машині подобається. Раптом постріли, вибухи, крики, паніка… Виявляється, німецькі танки вирішили потішитися і дали кілька залпів по дорозі, переповненій біженцями. Мій несамовитий крик і переляк незабутні”.
Тоді майбутньому художнику було 8. Цього разу – 88. Документи, ліки й та сама ктуба на листку із зошита – ось і все, що вдалося взяти з собою. Через сімнадцять нескінченно довгих днів митець з дружиною дісталися до Ізраїлю. Наступного дня, відбиваючи ритм палицями для скандинавської ходьби, Герман Мойсейович вирушив за першою покупкою на Святій землі – етюдником, полотнами та фарбами.
А невдовзі з-під кисті Гольда з’явився перший ізраїльський портрет – уродженки Києва Голди Меїр. Через кілька місяців їй склали компанію одесит Жаботинський і нобеліат Агнона (“народився я в одному з міст Вигнання (Бучаче), але у всі часи вдавав, ніби народився в Єрусалимі”), голлівудська дива єврейського походження Хеді Ламарр, французький письменник-містифікатор, єдиний у світі двічі лауреат Гонкурівської премії Ромена Гарі та великий виконавець Леонард Коен … І, звичайно, вічні гості (а точніше – господарі) полотен Гольда – старі та діти: їхні очі, їхні руки, їхня пам’ять, їхні мрії.
Не минуло й року з моменту репатріації, як Герман Гольд запросив шанувальників своєї першої персональної виставки до Ізраїлю. Єрусалимський вернісаж майстра під назвою “Ніколи не пізно” викликав справжній ажіотаж серед поціновувачів класичного фігуративного живопису. Багато хто зазначає, що “ізраїльський” цикл робіт Гольда виглядає набагато яскравішим і динамічнішим за “київський” період, але запитавши у художника, над якою темою він працює прямо зараз, ми отримали відповідь: “Україна у вогні”.
І це не просто слова. Трагедія війни, що покалічила життя мільйонів людей, не могла залишитися поза увагою майстра. Незабаром у цьому зможуть переконатися всі шанувальники його таланту.
Рідна кров
