ГЕРОЙ РУХУ ОПОРУ
Георгій Шарпак народився 1 серпня 1924 року в старовинному містечку Дубровиця, тоді Сарненського повіту, в єврейській сім’ї. Єврейська родина Шарпака жила у Сарнах, розмовляла на ідіш. Народжувати свого первістка мама направилась у Дубровицю, де, як надіялись батьки, клеймо єврейства буде менш помітним.
Мама Григорія (Георгія) Хане Шапіро жила і навчалась в Олевську. Висока і струнка юнка з гострим розумом і рішучим характером привернула увагу Мотеле Шарпака. Їй було 18, коли вони одружились. Мати Григорія дуже любила читати російських класиків Л.Толстого, О.Пушкіна та інших, захоплювалася музикою. Це захоплення вона передала і своєму синові. Батько мав спокійний характер, на противагу дружині сповідував сіоністські погляди.
Родина батька жила в Сарнах із часів його заснування, коли воно стало залізничним центром. Тримали мануфактурну лавку на одній з головних вулиць Веселій (тепер З.Космодем’янської). Батько служив бухгалтером у лісовому господарстві.
З дитинства дітей, а ще був брат Андре, вчили грамоти і релігії. Це було головним у сім’ї, бо читання Тори на івриті для чоловіків і на ідіш для жінок було обов’язковим для єврейської сім’ї, якого б статку вона не була.
Тяжке становище, в якому жили тоді євреї та й інші національності, терплячи національний і соціальний гніт, часті погроми єврейських сімей, викликали страх за виживання, за майбутнє своїх дітей. Тоді Шарпаки у 1926-1928 рр. виїжджають до Палестини, шукаючи кращої долі. Приїхавши на нове місце, попавши у нове оточення, зовсім відмінний клімат від попереднього, сім’я знову опинилася в досить важких умовах. Батько влаштувався на будівництво дороги подрібнювати каміння. Згодом захворів малий Гриша, почалось запалення очей, яке в нестерпній спеці через відсутність гігієни не можна було вилікувати. Нависла загроза сліпоти. Сім’я через два роки повертається знову до Сарн.
Мрія батьків виїхати в інші краї, шукаючи кращого життя, ніколи не згасала. Тому під приводом відвідати Колоніальну виставку 1931р. сім’я переїздить до Франції. Їхали знову в невідомість. У Парижі їх чекав брат батька з родиною, який на перших порах їм багато допоміг. Двоюрідна сестричка Жаніна швидко допомогла Григорію опанувати і французьку мову. Це була уже шоста мова, якою він оволодів.
З дев’ятирічного віку хлопець просиджував довгі часи в муніципальній бібліотеці, перечитуючи багато літератури. Своїми швидкими успіхами він зобов’язаний творам Ж.Верна, О.Дюма, Ф.Купера та інших відомих письменників.
У Франції батько продовжував свою підприємницьку діяльність і став комерсантом середньої руки. Хоча родина була нібито заможною, але за французькими мірками досить бідними людьми. Мабуть, саме тут Григорій став Георгієм Харпаком. Для французів слово «харпак» означало «обідранець», «голодранець», «халамидник».
У Парижі Жорж (так стали називати Григорія) продовжив навчання у школі, а в 1938р. вступає до ліцею Святої Луїзи. Проте незабаром розпочалась друга світова війна. Йому все ж таки вдалось провчитись у ліцеях Святої Луїзи і Монпансьє. У 1943р. юнак вступає до Руху Опору, в 1944р. його заарештували і відправили до фашистського концтабору Дахау. Життя висіло на волосинці, адже до євреїв у німців було особливе відношення. Та доля була до нього милостивою і він вижив.
Після війни продовжує навчання і вступає до гірничої школи, яку закінчує у 1945р., потім вчиться у коледжі Де Франс. Він багато читає, захоплюється працями видатних фізиків, відвідує лекції всесвітньовідомого фізика Ф.Жоліо-Кюрі, починає працювати в його лабораторії. Експериментальна фізика дуже захопила молодого вченого, з 1959р. він уже працював у Європейському центрі ядерних досліджень.
За своє довге наукове життя Георгій Шарпак зробив чималий внесок у розвиток світової фізики. За розробку детектора елементарних часток він у 1992р. удостоєний Нобелівської премії в галузі фізики. Про свій винахід Шарпак скромно каже: «Така собі невеличка штуковина 10х10 сантиметрів». Так високо було оцінено внесок нашого колишнього земляка в теорію фізики, зокрема ядерної. він є членом Французької академії наук, почесним доктором чотирьох найшановніших у світі університетів.
Видатний фізик значну увагу приділяв застосуванню своїх камер у біології та медицині, створивши для цієї мети власне мале підприємство, адже премія дала для цього необхідні кошти. Шарпак розробляв новий тип детектора, за допомогою якого можна досліджувати структуру ДНК і проводити дослідження ракових пухлин. Аналоги приладу випробувались у Пастерівському інституті та в Женеві.
Шарпак — член Французької академії наук з 1985р., професор кафедри Жоліо-Кюрі у Вищій школі фізики і хімії в Парижі, почесний доктор Женевського університету. В 1989 р. був відзначений премією Європейського фізичного товариства. У Франції він відомий як Жорж Харпак, а в Англії — Джорж Чарпак.
Світосприйняття Георгія Шарпака складалось у різних країнах різними культурами. Душу людини формує, насамперед, її дитинство. Ті роки життя, які Георгій провів в Україні, назавжди залишились в його пам’яті.
У книзі мемуарів, яку він написав разом з психологом Д. Содінос «Жизнь как связующая нить», можна прослідкувати шлях, яким маленький хлопчик з Полісся пройшов до Нобелівського лауреата. «Гриша сделался кем-то другим, остался где-то далеко, в Польше, в болотистом краю, где течет Припять, не так уж далеко и от Чернобыля», — пише Георгій Шарпак. Життя складалось так, що виростаючи, він багато разів залишав своє попереднє «я». Проте без вигадливих корабликів, які він майстрував у Сарнах, не було б і його детекторів, вважає вчений. «Помню еще, что летними вечерами мы могли видеть, как крестьяне, коса на плече, возвращаются домой. Они пели своими глубокими басами, и женщины выходили им навстречу. Женщины тоже пели — старинные украинские народные песни, и их голоса поднимались с неслыханною чистотой, хриплые и высокие разом. Воспоминание необъяснимое, которое еще и сегодня трогает меня до глубины души».
Георгій Шарпак пішов з життя 29 вересня 2010 року.
На смерть Жоржа Шарпака
Во Франции в возрасте 86 лет скончался выдающийся ученый, лауреат Нобелевской премии по физике Жорж Шарпак. В коммюнике Елисейского дворца подчеркивается, что Жорж Шарпак — это «величайший гуманист, чья жизнь и достижения являются примером для нации и всех молодых людей».
Родился Жорж Шарпак в 1924 году в еврейском местечке Дубровица в Польше (ныне — Украина). Семья переехала во Францию, когда ему было 7 лет. В одном из своих немногочисленных интервью ученый рассказывал:
«Я приехал во Францию из местечка в 1932 году в 7-летнем возрасте. Мои родители тяжело работали, чтобы выжить. Франция в этом смысле была более легкой страной. Здесь можно было получить хорошее образование, даже не будучи богатым. Конечно, родители мне помогали. Поэтому я считаю, что в то время моя жизнь была довольно легкой, хотя о ее материальной стороне я этого сказать не могу. Об этом периоде моей жизни у меня сохранились самые теплые воспоминания. И я очень рад, что у меня есть возможность и счастье заниматься тем, чем я всегда хотел».
В 1941 году Жорж Шарпак вступил в ряды французского Сопротивления. Через два года он был арестован и провел год в концентрационном лагере Дахау в Германии. Позднее Жорж Шарпак вспоминал, что выжить в Дахау ему помогло знание иностранных языков.
После войны Шарпак получил техническое образование, но настоящим его увлечением была физика. Жорж Шарпак некоторое время посещал лекции Фредерика Жолио-Кюри в «Коллеж де Франс». В 1948 году он получил пост младшего научного сотрудника в Национальном центре научных исследований в лаборатории ядерной физики, которой руководил Жолио-Кюри. Уже в качестве старшего научного сотрудника Национального центра научных исследований Жорж Шарпак в 1959 году был приглашен на работу в центр ядерных исследований в Женеву.
В 1985 году выдающийся ученый был избран членом Французской академии наук, в 1992 году Шарпаку была присуждена Нобелевская премия по физике за открытие и создание детектора частиц, в частности, многопроволочной пропорциональной камеры. Именно этой научной проблемой Шарпак занимался в течение 25 лет (с 1963 по 1989 год) в центре ядерных исследований в Женеве.
Жорж Шарпак интересовался не только наукой, хотя, как он сам говорил, он в течение своей долгой научной карьеры не переставал удивляться ее возможностям. Шарпак активно выступал за ядерное разоружение, в частности, он призывал поставить все ядерное оружие в мире под международный контроль и вместе с тем выступал за развитие ядерной энергетики.
Много времени Шарпак отдавал также вопросам образования. Несмотря на занятость, он не забывал своих многочисленных друзей. Близкий друг ученого известный физик Ив Кере вспоминает:
«Это был замечательный человек, с большим чувством юмора, правда, немного своеобразным. Он был также очень щедрым человеком. Он много времени отдавал работе на общественных началах. После Нобелевской премии, казалось бы, он мог позволить себе немного отдохнуть, но он продолжал работать в привычном ритме. Каким человеком был Шарпак? Он был теплым человеком, обожавшим преподавать. Он любил детей и много встречался со школьниками и с учителями. Работать с ним было очень приятно».
