Григорій Колодач: “Всевишній веде людину тим шляхом, який людина обрала сама”

| Номер: December 2023

У жовтні 2023 року новим директором Міжнародного благодійного фонду Єврейський хесед “Бней Азріель”, або, простіше кажучи, київського хеседа, став Григорій Колодач. Він встановив унікальне “кар’єрне” досягнення, оскільки свого часу був директором дніпропетровського благодійного фонду “Хесед Менахем”. Таких випадків у практиці руху хеседів в Україні не було.

“ЄО” привітав двічі директора хеседу зі вступом на посаду, побажав успіхів і з цікавістю поспілкувався про роботу й не тільки.

– Ніхто не народився директором хеседу і не планував змолоду стати ним. У кожного був свій шлях, який привів до такої цікавої, складної та відповідальної роботи. Яким цей шлях був у Вас, Григорію Леонідовичу, – спершу в Дніпрі, а потім у Києві?

– Почнемо з того, що я народився в простій єврейській сім’ї в Дніпропетровську – індустріальному українському центрі (сучасний Дніпро). Пропустимо дитячий садок, школу та гірничий інститут і зупинимося на розпаді Радянського Союзу. У всіх народів імперії, що розвалилася, почала бурхливо розвиватися національна самосвідомість, у моєму випадку – єврейська. Пішли пошуки організації, де я міг би докласти свої зусилля. Досить швидко я потрапив до Ізраїльського культурно-інформаційного центру в Дніпропетровську. З 1995 року я почав щільно співпрацювати з центром, спершу – в Маккабі, потім у молодіжних і культурних проєктах.

За шість років роботи в центрі мене добре впізнали в єврейському світі Дніпра. Крім того, з 1983 року я грав у “Що? Де? Коли?”, а після зйомок у програмі “Брейн-ринг” став упізнаваний на вулицях. Тож мене в Дніпрі знали. Пізніше прийшов час отримати досвід роботи в комерційній структурі: я став заступником директора фітнес-центру “Акваріум”, який був на той час найпрестижнішим у країні. У 2003 році моя кар’єра зробила новий виток: я став директором дніпропетровського благодійного фонду “Хесед Менахем”, прийнявши пропозицію Менахема Лепківкера (керівник представництва організації Джойнт у Південно-Східній Україні, – ред.). У дніпропетровському Хеседі я пропрацював до листопада 2005-го. До речі, у серпні поточного року теща показала мені вирізку з дніпропетровської газети “Шаббат шалом” двадцятирічної давності, що у фонді “Хесед Менахем” розпочав роботу новий директор. А сьогодні, волею долі, я керую найбільшою з єврейських благодійних організацій в Україні – Міжнародним благодійним фондом Єврейський хесед “Бней Азріель”.

– А чи був у вас, інженера за освітою, досвід бізнес-менеджменту? Все-таки справа була серйозна.

– Ні, досвіду в бізнесі в мене не було зовсім. Був досвід роботи з проєктами в Ізраїльському культурному центрі, але це не комерційна структура, а організація при посольстві держави Ізраїль.

Думаю, що основний на той момент управлінський досвід я здобув під час служби в армії, служачи у Військово-повітряних силах, у роті охорони. Рік відстояв на посту вартовим, потім тим, що розводить вартових, далі помічником начальника варти і, нарешті, начальником варти. А другу вищу освіту і кваліфікацію магістра з управління проєктами я здобув, уже працюючи управлінцем.

Зовсім недавно я почув фразу: “Всевишній веде людину тим шляхом, який людина обрала сама”. Не знаю, чия це фраза, але в ній є великий сенс і відображення в моїй долі. Так, друг по Ізраїльському центру порекомендував мене в “Акваріум”, потім був дніпропетровський хесед, потім знову комерційна структура. Абсолютно новий – київський етап, де в якийсь момент життя мені запропонували працювати керівником у торгово-розважальному центрі “Дрім Таун”. Але на будь-якому етапі роботи приходить момент, коли щось закінчується і починається щось нове.

У квітні 2016 року виник благодійний фонд “Квітна”, що займається питаннями жіночого здоров’я. І я пропрацював у цьому фонді понад сім років.

Навесні цього року, дізнавшись про вакансію в київському хеседі, вирішив брати участь у конкурсі. Конкурс був довгий і непростий: такої кількості співбесід та різних процедур відбору я не проходив ніде.

– Багаж дніпропетровського хеседа при цьому пішов вам на користь?

– Мій досвід роботи в хеседі в Дніпрі плюс досвід роботи в благодійному фонді “Квітна” зіграли позитивну роль. Я “в темі” роботи благодійних організацій, мені знайомі й зрозумілі ділові процеси.

– Порівнюючи роботу в регіональному хеседі мирного часу і столичному хеседі в період такої складної кризи, які спільні риси і які відмінності Ви можете виділити?

– Є принципово спільний початок у роботі всіх хеседів на пострадянському просторі. Це – Джойнт, організація зі столітнім досвідом роботи, яка створила мережу хеседів понад тридцять років тому. І базові принципи роботи хеседів не змінилися за останні тридцять, двадцять і так далі років. Усі колеса цього великого механізму стабільно крутяться, хоча, звісно, багато обставин, правил і підходів за ці роки змінилися.

Зокрема, у зв’язку з початком повномасштабного конфлікту на території України, на жаль, зменшилася кількість наших підопічних: частина людей виїхала в інші країни. Але більша частина євреїв, зокрема – підопічних хеседа, залишилася. До того ж деякі тепер залишилися зовсім самі, бо близькі виїхали, і хесед тепер їхній єдиний співрозмовник і слухач.

Мабуть, працювати в Дніпрі двадцять років тому було легше. По-перше, я був молодшим (сміється). І хвиля єврейського відродження на початку двотисячних була більшою й помітнішою. Вона не закінчилася й досі, але перетворилася на більш рутинну й буденну дійсність, хоча я вірю, що наше молоде покоління зможе довести й показати вам, що назріває ще більша хвиля відродження.

– Я скажу Вам, що, будучи сам підопічним хеседа, не відчуваю різниці в роботі до кризи і під час неї. Я, як і раніше, стабільно отримую ті самі види допомоги, що й раніше, перебуваю в постійному контакті з куратором свого району…

– Це дуже приємно чути. Найважчим для хеседів став період перших місяців цього конфлікту. Але я тоді тут не працював і не маю права говорити про те, що саме відбувалося. Утім, цілком природньо те, що люди рятували свої сім’ї, тому частина співробітників і підопічних перемістилися з Києва. Однак я з повагою ставлюся до всіх наших співробітників, які залишилися в такий складний період і ні на один день не припиняли допомогу нашим клієнтам. А коли бої відійшли від Києва, чимало співробітників повернулися, і хесед почав функціонувати в штатному режимі з певними поліпшеннями для ефективнішої роботи. А також ми почали працювати з нашими новими підопічними в особі ВПО (внутрішньо переміщені особи) та абсолютно новою для нас категорією “нові нужденні”, а це члени єврейської громади, що втратили роботу та потребують “невеличкої” допомоги, щоб знову стати на ноги.

До речі, повертаючись до поліпшень, у київському хеседі онлайн формат роботи освоїли ще до повномасштабного конфлікту – з початком карантину, пов’язаного з пандемією коронавірусу. У той час усі ділові процеси було переведено в онлайн-режим, щоб убезпечити співробітників і підопічних. Зараз пандемія закінчилася, але Київ час від часу піддається обстрілам, а також повітряним тривогам. Тому наші офісні співробітники виходять на роботу згідно зі спеціальним графіком, який враховує всі особливості нашої сьогоднішньої обстановки. А низка програм для клієнтів проводяться в онлайн.

Сьогодні через загрозу обстрілів хесед не збирає велику кількість підопічних, зокрема – не привозить людей до денного центру. Але ми знайшли частковий вихід із цієї ситуації. Завдяки співпраці з єврейською школою “Сімха” та посланцем Любавицького ребе рабином Моті Левенгарцем, було відкрито денний центр київського хеседу на Лівому березі. Власне, співпраця з різними громадськими структурами завжди була однією з базових цінностей хеседу, оскільки так ми досягаємо одразу кількох цілей. А своїм партнерам ми щиро вдячні.

– У яких регіонах сьогодні працює київський хесед?

– Міжнародний благодійний фонд Єврейський хесед “Бней Азріель” сьогодні працює на території Києва та Київської області, а також на території Житомира та Житомирської області. Буквально в перші дні своєї роботи в київському хеседі я з’їздив до Радомишля Житомирської області, щоб ознайомитися з ситуацією на місці. Хочу запевнити, що скрізь, де живуть євреї, де є наші підопічні, нехай їх і небагато в невеликих громадах, ми працюємо і продовжуватимемо роботу, а всі підопічні отримують і отримуватимуть допомогу від хеседу.

– Чи не змінилися критерії приймання людей на облік у хесед? Раніше особливу увагу приділяли людям, які пережили Голокост, але їх із часом стає дедалі менше…

– Поділ підопічних на жертв Голокосту і тих, хто не застав Другу світову війну, зберігається. Звісно, з огляду на природні причини їхнє співвідношення з роками сильно змінюється – жертви Голокосту, на наш жаль, йдуть із цього світу. Ряди підопічних постійно поповнюються тими, хто вийшов на пенсію за віком. До речі, у Києві я зіткнувся з явищем, якого не зустрічав у Дніпрі: коли людей, які досягли пенсійного віку, потрібно переконувати, щоб вони стали на облік у хеседі. Іноді доводиться чути: я забезпечую себе сам, навіщо мені ставати підопічним хеседу? Причому це можуть говорити люди, наприклад, із досить серйозними захворюваннями, яким допомога від хеседу, на мою думку, дуже не завадила б. І я хочу закликати людей з аудиторії “Єврейського оглядача”: якщо ви вийшли на пенсію за віком і відповідаєте Закону про повернення в державу Ізраїль, ласкаво просимо до фонду Єврейський хесед “Бней Азріель”! У вас з’явиться можливість не тільки отримати різні види допомоги (медичну, матеріальну тощо), а й відвідувати цікаві заходи в нашому Центрі громадської та культурно-масової роботи, дізнаватися більше про єврейську традицію та історію, навчатися і спілкуватися в унікальній і доброзичливій компанії наших підопічних.

– Підтримку в роботі хеседу надає тільки Джойнт чи ви залучаєте й інших меценатів і партнерів?

– Завдяки стабільній підтримці Джойнта та інших спонсорів сьогодні ми надаємо різні види допомоги в рамках 9 благодійних програм та проєктів близько 7 тисячам підопічних, серед яких 1700 є жертвами Голокосту. Також багато років тому ми звернули увагу на необхідність пошуку додаткових коштів. За час нашої роботи в цьому напрямі в Україні виросло покоління своїх меценатів, які надають підтримку різним єврейським організаціям. І я буду дуже радий, якщо такі меценати прийдуть до нас у хесед.

Вони зможуть побачити і, як і наші підопічні, оцінити, що практично всі програми, які в нас працювали до конфлікту, працюють і зараз. А також що ми постійно створюємо і запроваджуємо нові проєкти та допомогу, які відповідають потребам нашого часу. Я перебуваю на роботі щодня по буднях, крім п’ятниці. Щочетверга я приймаю людей, двері мого кабінету відчинені для всіх підопічних – з будь-яких питань і проблем.

Наприклад, у підопічних є потреба в генеральному прибиранні квартир: для літніх, самотніх, тих, хто має проблеми зі здоров’ям, самостійне генеральне прибирання – непосильна задача. Патронажні співробітники хеседу після розгляду заявки можуть прийти і навести чистоту й порядок. На жаль, під час ковіду та початку повномасштабного конфлікту цієї послуги не було, проте зараз ми внесли її в план на 2024 рік, оскільки ми розуміємо, що це велика потреба наших підопічних. А наша важлива мета і завдання робити можливий максимум для покращення їхнього життя!

Останніми роками відзначається бурхливий розвиток волонтерського руху: кількість людей, які прагнуть допомагати хеседу на громадських засадах, зростає в геометричній прогресії! На сьогодні у нас близько 300 волонтерів, яким ми дуже вдячні за їхню працю. І які є важливою частиною команди хеседу!

– Дякую Вам за розмову і бажаю успіхів у роботі.

– Дякую, ми працюємо для вас!

Бесіду вів Йосип ТУРОВСЬКИЙ