Кар’єра Яна Кума
15 років тому єврейський емігрант з України створив WhatsApp
Ян Кум. Фото: Wikipedia \ afromusing
Давид ШИМАНОВСЬКИЙ
Я не схильний вважати євреїв найрозумнішими, думаю, що серед нас є люди з різним рівнем інтелектуального розвитку. Водночас не секрет, що видатних математиків, фізиків, економістів, кібернетиків, інформатиків єврейської національності непропорційно багато, про що свідчать і списки лауреатів вищих наукових премій. Ян Борисович Кум не входить до їхнього числа, але його внесок у сучасне програмування є особливо цінним поряд із важливою роллю його одноплемінників Сергія Бріна, Ларрі Пейджа, Юрія Мільнера, Марка Цукерберга, Дастіна Московіца, Макса Левчина та інших.
У ГОНИТВІ ЗА АМЕРИКАНСЬКОЮ МРІЄЮ
Він народився 24 лютого 1976 р. у Фастові під Києвом. Був єдиною дитиною в сім’ї домогосподарки Фаїни Семенівни Мунблат і Бориса Яковича Кума, директора пересувної механізованої колони, що будувала лікарні та школи. Але й у них у будинку часто відключали електрику і не було гарячої води, а в школі, де навчався Ян, туалет знаходився у дворі. Батьки намагалися рідше говорити по телефону, побоюючись прослуховування. Ян був важким підлітком, вважався порушником спокою в школі. Його більше цікавили футбол і бокс, ніж математика і фізика. У роки перебудови і особливо після розпаду СРСР умови життя сім’ї різко погіршилися. І в 1992-му Ян з мамою Фанею і бабусею Рахілью емігрував до США.
Вони потрапили в містечко Маунтін-В’ю в штаті Каліфорнія, тулилися в невеличкій квартирі на околиці, отримували соціальну допомогу і продуктові талони. Мати підробляла нянею, а Ян навчався в школі і вечорами мив підлогу в сусідньому магазині. Він легко опанував англійську, але не міг звикнути до поверхневого стилю спілкування з американськими однолітками. У 18 років серйозно зацікавився програмуванням, і не дивно: адже Маунтін-В’ю розташований у Кремнієвій долині – Мецці інформаційних технологій. Він брав у букіністичній крамниці книжки про обчислювальні системи, купив дешевий комп’ютер, почав писати програмні коди і приєднався до групи хакерів.
Коли у матері виявили рак, сім’я почала жити на її допомогу по інвалідності. Батько, який залишився в Україні, теж збирався емігрувати, і син дзвонив йому зрідка – переговори били по кишені. Але незабаром Борис Якович тяжко захворів і помер у 50 років. А через три роки померла Фаїна Семенівна. У 24 роки Ян Кум залишився круглим сиротою. Він перебивався випадковими заробітками, зокрема пакуванням товарів. У душі мріяв вибратися зі злиднів, і це бажання спонукало не зупинятися на досягнутому.
У 1998-му Ян вступив до Університету штату в Сан-Хосе. Першим солідним місцем його роботи за сумісництвом із навчанням стала фірма Ernst & Young – престижна мережа компаній у сфері аудиту, – де він зайнявся тестуванням безпеки. Потім йому запропонували проаналізувати, як написана рекламна платформа Yahoo, і його, коли він впорався з цим завданням, прийняли мережевим інженером у найбільшу пошукову систему. А коли виник конфлікт між роботою і навчанням, він без вагань пішов з університету. Його посада в Yahoo називалася “менеджер з організації інфраструктури”, а ще через півроку його взяли на постійну роботу в рекламний відділ. І йому здалося, що мрія життя здійснилася.
У новій корпорації Ян познайомився з Брайаном Ектоном, який був на три роки старший за нього і встиг провчитися у трьох вишах. Ектону імпонувало, що Кум “дуже серйозний, не намагався сподобатися, як усі інші”, і робив те, що вважав правильним, не озираючись на оточуючих. Браян допомагав Яну, коли померла його мати. “Він запросто запрошував мене в гості”, – розповідав Кум. Колеги багато часу проводили разом, грали у футбол. Пропрацювавши в Yahoo майже десять років, вони стали не тільки діловими партнерами, а й справжніми друзями. Обидва поступово дійшли висновку, що обслуговувати корпорацію рекламою – не те, чим їм хочеться займатися, та й узагалі працювати там доволі нудно. “Метушня з рекламою пригнічує, – сказав Кум пізніше. – Ви не поліпшите чиєсь життя, зробивши якіснішу рекламу”. У своєму профайлі він скупо писав:
“Виконував якусь роботу… Ми обидва більше не хочемо займатися цією корпоративною фігнею”.
І у вересні 2007-го друзі пішли з концерну. Вирішивши розслабитися, вони влаштували собі канікули: грали в улюблений фрісбі (літаючий диск) і майже цілий рік подорожували Південною Америкою.
“РОБИ ТЕ, ЩО КОРИСНО, А НЕ ПРИБУТКОВО”
Повернувшись до США, обидва пробували вступити на роботу в найпопулярнішу соціальну мережу Facebook. Але її голова Марк Цукерберг визнав їх тоді “неперспективними” і на службу не прийняв. Це анітрохи не збентежило партнерів. “Так, ми члени його клубу відмовників”, – жартували вони. Благо, за час роботи в пошуковику Ян зібрав майже 400 тис. дол. і не надто замислювався про майбутнє, аж поки в січні 2009-го не купив айфон – кишеньковий персональний комп’ютер для комунікації на мобільному пристрої, розроблений корпорацією Apple. І він одразу відчув фантастичний потенціал його магазину додатків, особливо в плані месенджерів.
Приятелеві з Росії Алексу Фішману Ян показував свій список контактів у смартфоні і пояснював, як здорово було б зробити такий застосунок, у якому іменам людей присвоювали б статуси, що могли б повідомляти контакти: ви не можете взяти слухавку, бо зараз розмовляєте телефоном, або перебуваєте в спортзалі, або у вашого мобільника скоро розрядиться батарея. Фішман знайшов на його прохання російського розробника мобільних додатків, потім до них приєднався Ектон. І незабаром Кум придумав принципово новий месенджер – систему миттєвого обміну текстовими повідомленнями для мобільних платформ. Ба більше, він вирішив створити власну службу застосунку для мобільників і назвав її WhatsApp – у вигляді каламбуру, заснованого на фразі “What’s up?” (досл. “Що нового?”, “У чому річ?”), де замість “up” – близький за звучанням “App” (застосунок для смартфонів).
У день свого 33-річчя, 24 лютого 2009 р., Ян Кум заснував компанію WhatsApp Inc. Однак сам додаток на момент реєстрації юридичної особи ще не був готовий. Його початкова версія часто давала збої. Російськомовні користувачі зв’язувалися між собою через сервіс-месенджер, щоб Ян міг простежити, як змінюються їхні статуси. Він цілодобово дописував код і “вчив” WhatsApp синхронізуватися з будь-яким телефонним номером по всьому світу, а для цього прочісував сторінки Wikipedia з повним списком міжнародних найменувань. Тільки на врахування регіональних нюансів у нього пішло кілька місяців рутинної праці. Був момент, коли в розмові з Ектоном Ян згнітивши серце визнав, що витівка не вдалася і настав час влаштовуватися на роботу. Але старий друг виручив порадою: “Ти будеш повним ідіотом, якщо кинеш усе зараз. Потерпи ще хоча б кілька місяців”.
Допомога прийшла з несподіваного боку: в червні 2009-го корпорація Apple запустила опцію push-сповіщень від сервера клієнту, завдяки чому додатки змогли нагадувати про себе, навіть коли власник айфонів – смартфонів, розроблених Apple, – не користувався ними. Ян оперативно оновив WhatsApp, і тепер щоразу, коли користувач змінював свій статус, сервіс миттєво сповіщав про це весь список контактів. На тлі інших текстових додатків у WhatsApp була конкурентна перевага: логіном сервісу ставав ваш телефонний номер. “Ми хотіли розробити ідеальний застосунок, який могла б використовувати 60-річна бабуся без будь-яких навичок роботи з комп’ютером”, – сказав Кум пізніше.
Незабаром він представив нову версію з опцією обміну повідомленнями і отримав віддачу у вигляді різкого зростання чисельності аудиторії до 250 тис. користувачів. Разом з Ектоном він розробив SEO – комплекс заходів щодо поліпшення позицій сайту в пошукових системах за цільовими запитами для збільшення його відвідуваності. “Мене заворожувала ідея постійно бути на зв’язку з кимось, хто перебуває від тебе за тисячі кілометрів, за допомогою пристрою, який завжди носиш із собою, – зізнався він пізніше. – Перед нами був увесь безмежний інтернет-всесвіт, який треба було завоювати”.
Браян Ектон залучив для сервісу перші інвестиції: 250 тис. дол. вклали в проект колишні співробітники Yahoo. Він отримав статус співзасновника і свою частку у WhatsApp. Разом із Кумом підшукав приміщення під офіс – кілька кімнат на колишньому складі в Сан-Хосе. Взимку співробітники куталися в теплі ковдри, щоб зігрітися, а працювати доводилося за дешевими столами. Кілька років співзасновники працювали безкоштовно. Але до початку 2010-го вони навчилися генерувати першу виручку – приблизно 5000 дол. на місяць, і цього вистачало на покриття адміністративних витрат. Керівники експериментували, роблячи сервіс то безкоштовним, то платним, щоб зрозуміти, наскільки аудиторія зацікавлена в застосунку. Переломний момент настав, коли оновлений WhatsApp “навчився” відправляти фотографії. Приплив нових користувачів різко прискорився, і сервіс знову став платним. До початку 2011-го він злетів на вершину рейтингу найпопулярніших додатків.
Стиль життя Яна Кума ліг в основу сервісу: самостійність, нічого зайвого і послідовність у всьому. Ян надзвичайно амбітний: “Ми хочемо бути на кожному смартфоні і хочемо стати найважливішою системою зв’язку у світі”, – сказав він у кулуарах конференції в Мюнхені. Якось його запитали, чому він не привертає до проекту увагу преси. “Маркетинг і преса піднімають пил, – відповів засновник сервісу. – А пил потрапляє в очі. І ви більше не можете фокусуватися на продукті”. На столі у Кума багато років була приклеєна етикетка:
“Ніякої реклами, ніяких ігор, ніякої балаканини!”.
Дехто вважав, що він взагалі позбавлений почуття гумору і завжди зосереджений лише на головному.
“Роби те, що корисно, а не прибутково”, – заявив він одного разу.
Через два роки, коли аудиторія WhatsApp зросла до 200 млн активних користувачів, а штат компанії розрісся до 50 співробітників, Ян Кум і Брайан Ектон вирішили, що настав час для нового раунду інвестицій. Джим Гетц, представник венчурної компанії, яка пропонувала з ризиком вкладати кошти, позичив їм спершу 8 млн дол., потім ще 50 млн, за цим послідували нові кредити. Домовилися про довгострокову оренду триповерхової офісної будівлі, і влітку 2014-го в простору штаб-квартиру в’їхала команда зі 100 осіб, серед них – азіати, латиноамериканці та російськомовні. У новій будівлі довго не було логотипу WhatsApp.
“Не бачу в цьому жодного сенсу. Це просто спроба підвищити самооцінку, – сухо зауважив Кум. – Ми всі й так знаємо, де працюємо”.
“НЕ НАЗИВАЙТЕ МЕНЕ ПІДПРИЄМЦЕМ”
Лише за п’ять років після заснування компанії WhatsApp її фірмовий продукт – додаток до всіх платформ для смартфонів – став найнадійнішим, найстабільнішим і найвідомішим месенджером у світі, який забезпечує понад 30 млн користувачів на місяць миттєвий обмін текстовими повідомленнями, зображеннями, відео, аудіо, електронними документами та навіть програмними установками, причому без рекламування. Загалом за 2014 р. цією програмою скористалися понад 400 млн осіб у 121 країні в персональному спілкуванні, групових чатах і пабліках (публічних сторінках, блогах, доступних усім користувачам соціальної мережі за згодою автора).
Ян Кум не терпить, коли його зараховують до бізнесменів, і 2012-го він написав у Twitter:
“Наступний, хто назве мене підприємцем, отримає ляпаса від мого охоронця”.
Адже підприємців мотивує насамперед бажання заробляти гроші, а його команда прагнула створювати лише корисні продукти. “Я хочу робити одну річ – і робити її добре”, – стверджував Кум. Лише переконавшись у тому, що “побудував круте лайно, яким користуються мільйони людей”, він став шукати можливість вигідно продати його. WhatsApp викликав багато галасу в Кремнієвій долині: він став для операторів мобільного телефонного зв’язку таким же кошмаром, яким був Skype для інтернет-користувачів компаній стаціонарного зв’язку. Власники смартфонів отримали практично безкоштовний месенджер, їм не треба платити за есемески і навіть за фотографії, які можна переслати хоч в Австралію, хоч на Сахалін.
Водночас у першій половині 2014 р. виручка компанії хоча й зросла на 50%, але сягнула лише 15 млн дол., а чисті збитки становили 232,5 млн. Та все ж придбанням WhatsApp дуже зацікавилися інші фірми, а його власники лише встигали відмахуватися від настирливих пропозицій щодо купівлі. В одному інтерв’ю Ян Кум сказав:
“Продавати легко, це відбувається постійно в Кремнієвій долині. Будь-хто може створити компанію, а потім продати її наступного дня. Це не робить вас особливим і великим”.
Бажання придбати WhatsApp висловили також компанії-гіганти, і насамперед Facebook та Google. Остання пропонувала купити месенджер за 1 млрд дол., причому була готова заплатити навіть за інформацію про пропозиції від інших гравців.
А глава Facebook Марк Цукерберг запропонував рекордну суму – 19 млрд, і власники сервісу визнали її більш привабливою. Протягом півтора року Кум неодноразово зустрічався з Цукербергом для обговорення умов угоди. Нарешті, 9 лютого 2014-го Марк запросив Яна пообідати у своєму домі й офіційно запропонував приєднати його компанію до Facebook. Договір про продаж фірми концерну підписали Кум, Ектон і Гетц у будівлі, де 20 років тому Ян із матір’ю стояв у черзі по соціальну допомогу. Ця угода відразу зробила засновників месенджера мільярдерами. Статки Кума навесні 2014-го, включно з 45% акцій, за оцінкою Forbs, дорівнювали 6,8 млрд дол., а Браян заробив 4 млрд. За проект зі скромним доходом найбільша світова соцмережа виклала майже третину своїх вільних коштів. Із 16 млрд вона заплатила чотири грошима, ще 12 млрд – акціями компанії, курс яких після цього сильно зріс. Угода також передбачала передачу акцій на суму 3 млрд дол. засновникам і співробітникам WhatsApp протягом чотирьох років. При цьому Федеральна торгова комісія США і низка прокурорів подали позов проти Facebook, стверджуючи, що вона вбиває конкуренцію шляхом купівлі WhatsApp.
ПРИНЦИПИ ДОРОЖЧІ ЗА ВСЕ
Продаж компанії не означав для Яна Кума і Брайана Ектона відмови від її основних цінностей – свободи від реклами та конфіденційності для користувачів. Головною умовою продажу WhatsApp було збереження її операційної незалежності. Обидва колишні співвласники продовжували керувати нею як автономною компанією, а Ян залишився її головним виконавчим директором і увійшов до Ради директорів Facebook. На сайті WhatsApp з’явилося повідомлення: “Майже п’ять років тому ми почали з простої місії: побудувати крутий продукт, яким користуватиметься кожен… Сьогодні ми оголошуємо про партнерство з Facebook, яке дасть нам змогу продовжити реалізацію цієї місії. Для вас, наші користувачі, нічого не зміниться”. Кума і Ектона об’єднало бажання створити найкращий месенджер. “У наступні кілька років на Землі буде 5 млрд власників смартфонів, які потенційно заплатять нам гроші”, – говорив Ян. Він упевнений: якщо робити корисний для людей продукт, гроші прийдуть самі.
Купівля WhatsApp стала найбільшою угодою Facebook. Представники цієї мережі запевнили, що поглинання сервісу не планується – месенджер продовжить розвиватися під колишнім брендом. Спочатку Цукерберг дотримувався договору, вважаючи, що придбання WhatsApp прискорить зростання кількості користувачів і збільшить їхню активність для обох компаній. Facebook отримав доступ до даних користувачів – додаткову базу, що дає змогу збільшити прибуток. Він виходив з того, що у корпорації є необхідний адміністративний ресурс і технічні напрацювання, здатні забезпечити месенджеру подальший розвиток. Коментуючи перспективи його розвитку, Марк Цукерберг заявив, що бренд WhatsApp буде збережено, він і далі працюватиме як окремий застосунок, і що в нього поки що немає планів з монетизації WhatsApp шляхом отримання з нього прибутку завдяки запровадженню платних послуг, реклами, розміщенню посилань тощо. З моменту придбання месенджер збільшив призначену для користувача базу до 2 млрд осіб, в основному за рахунок більшої частини Європи, Індії, Бразилії, Росії та Африки. Тільки в Німеччині його послугою користуються понад 30 млн осіб.
На відміну від Facebook, який намагається дізнатися якомога більше про кожного користувача, WhatsApp не збирає особисту інформацію, і повідомлення видаляються з серверів після доставки. Цукерберг хотів, щоб WhastApp якнайшвидше став прибутковим, а Кум відстоював приватність користувачів і захищав шифрування, яке не дає змоги читати листування.
Надалі спроби змінити стратегію розвитку WhatsApp, впровадити через нього рекламу і використовувати персональні дані користувачів, послабивши стандарти шифрування, наштовхнулися на наполегливий опір засновників месенджера. “Ні в кого немає права підслуховувати, – заявив Кум. – Це нагадує тоталітарну державу, від якої я тікав у дитинстві сюди, щоб жити в демократії, зі свободою слова. Усі записи між нашим користувачем і сервером зашифровані. Ми не зберігаємо повідомлень після надсилання. Вони зберігаються тільки на телефоні користувача”. У Яна Кума виник затяжний конфлікт із Марком через скандали з витоком даних користувачів і допит Цукерберга в Конгресі. Він дедалі рідше з’являвся в офісі та 30 квітня 2018 р. офіційно залишив Раду директорів Facebook без гучних заяв. Ще раніше з тих самих причин пішов з компанії Брайан Ектон.
Ян Кум заявив:
“Я йду в той час, коли WhatsApp – це більше, ніж я міг собі уявити. Неймовірно сильна команда продовжить робити дивовижні речі. Мені знадобиться трохи часу, щоб зайнятися речами, які мені подобаються поза інтернет-індустрією. Наприклад, я збиратиму рідкісні Porsche, займатимуся своїми автомобілями і гратиму в алтимат. І я все одно буду захоплюватися WhatsApp – але вже з боку”.
Для нього Porsche був символом успіху:
“Бажання володіти таким автомобілем стало для мене вирішальним стимулом краще вчитися і старанніше працювати”.
Глава Facebook у коментарях написав йому:
“Я вдячний за все, чого ти мене навчив, зокрема за знання про шифрування і способи передачі контролю в руки людей, а не централізованих систем. Ці цінності назавжди залишаться у WhatsApp”.
У 2018-му Ян Кум посідав 135-те місце в рейтингу мільярдерів за версією Bloomberg. Його статки оцінювали в 10,5 млрд дол. За рік він продав половину своїх акцій компанії Facebook на 5 млрд і міг собі дозволити не поспішати. А незабаром відновив роботу над продуктом світового класу і одночасно займається філантропією. Тільки в листопаді 2014-го він пожертвував 1 млн дол., а в грудні 2016-го ще 0,5 млн у Фонд FreeBSD, який спонсорує розробників і надає їм гранти для поїздок на саміти. І тоді ж віддав 556 млн Громадському фонду Кремнієвої долини. Ян Кум був одним із небагатьох топ-менеджерів у структурах Facebook, які відкрито підтримували президента США Дональда Трампа.
Проживав творець WhatsApp у невеликому містечку Санта-Клара. А нещодавно купив будинок в елітному житловому районі Каліфорнії Медісон-Клаб. У жовтні 2017-го він опублікував на своїй сторінці у Facebook посилання на відео з національним гімном Ізраїлю на знак протесту проти антиізраїльського інциденту на чемпіонаті з дзюдо в ОАЕ. А 18 листопада 2017-го виступив на освітньо-культурній конференції “Лімуд” для євреїв – вихідців із колишніх республік СРСР, що відбулася в Окленді (Каліфорнія). 41-річний Ян Кум прийшов у футболці, джинсах і кросівках. Надав перевагу говорити англійською і після виступу протягом години терпляче відповідав на запитання залу. Одна з організаторів конференції, Сандра Кан, сказала:
“Він не виглядав хвалькуватим чи марнославним, поводився скромно. Для нас він – зразок людини, яка досягла успіху завдяки своєму інтелекту. Російськомовна єврейська громада пишається ним”.
Ян Кум – оптиміст:
“Я стежу за всіма новинами у світі. Ситуація не дуже хороша, але я думаю, зрештою все налагодиться і люди знайдуть спільну мову… Ми сподіваємося, що технології, які виробляє WhatsApp, дають змогу робити людей ближчими одне до одного, незважаючи ні на що”.
