Скрипаль на пенсії
Найзнаменитішому єврейському мюзиклу виповнилося 60 років
Ігор ЛЕВЕНШТЕЙН
22 вересня 1964 року в бродвейському театрі Imperial Theatre відбулася прем’єра мюзиклу “Скрипаль на даху” (Fiddler on the Roof) за оповіданням Шолом-Алейхема “Тев’є-молочник”. Композитор – Джеррі Бок, лібрето – Джозеф Стейн, автор текстів пісень – Шелдон Гарнік. Ця вистава стала культовою, отримала безліч премій, першою в історії витримала понад 3000 вистав, її постановку на Бродвеї поновлювали ще п’ять разів.
60 років – символічна цифра пенсійного віку. Але для шедевра мистецтва це досить невеликий термін. Та й сама історія не видається такою вже далекою: тільки торік померли Шелдон Гарнік, автор текстів пісень, і Хаїм Тополь, найзнаменитіший виконавець ролі Тев’є.
До речі, про Тополя. Виставу на Бродвеї навряд чи бачили багато хто з читачів ЄО, але ось фільм “Скрипаль на даху” 1971 року з Тополем в головній ролі подивилися в нас, уже в епоху відео, чимало людей. На той час ми вже дещо знали з єврейської тематики.
Звісно, Шолом-Алейхема майже всі наші євреї читали: хто – шеститомник, хто – том із “Всесвітки” (серія “Бібліотека всесвітньої літератури”, – ЄО). Знали і про Анатевку, і про Бойберик, і про Єгупець. Я навіть оригінальну назву на їдиш від бабусі чув: Тев’є дер мілхікер. Але все це тоді було дуже поверхнево.
Ще один ліричний особистий відступ. 1976 року фірма грамзапису “Мелодія” випустила платівку оркестру Франка Пурселя. Там було безліч світових хітів, щось тоді вже знайоме, а щось – ні. Серед таких невідомих мелодій звернула на себе мою увагу п’єса під назвою “Якби я був багатий”, чимось вона відрізнялася, якимось особливим колоритом. По роках виявилося, що це була інструментальна версія арії Тев’є If I Were A Rich Man, головний музичний номер мюзиклу “Скрипаль на даху”.
Прем’єрна версія
Ідея представити історію Тев’є на сцені спала на думку ще самому Шолом-Алейхему. Він написав драматичну адаптацію циклу своїх оповідань (1894-1914) незадовго до смерті. Її поставила 1919 року в Нью-Йорку трупа Yiddish Art Theatre (Художнього Театру Ідиш), а 1939 року керівник театру Моріс Шварц поставив кінофільм “Тев’є” (також мовою ідиш), де зіграв головну роль.
Наприкінці 1950-х років драматург Арнольд Перл поставив за межами Бродвею мюзикл “Тев’є і його дочки”. Знаменитий дует композитор Річард Роджерс і драматург Оскар Хаммерштейн подумували про те, щоб поставити цей мюзикл на Бродвеї, але відмовилися від такої ідеї.
Честь і слава створення головного мюзиклу про Тев’є належить композитору Джеррі Боку, драматургу Джозефу Стейну і поетові-текстовику Шелдону Гарніку. Творчий тандем Бок-Гарнік 1959 року за мюзикл “Фіорелло!” (про легендарного мера Нью-Йорка Фіорелло Ла Гуардія) був удостоєний премії Тоні (у категорії “Найкращий мюзикл”) і Пулітцерівської премії (у категорії “Драма”). На хвилі успіху вони випустили ще три мюзикли і 1964 року написали мюзикл за Шолом-Алейхемом, який став найвищою точкою їхньої кар’єри.
Продюсер Гарольд Прінс запросив для постановки бродвейської вистави знаменитого режисера і хореографа Джерома Роббінса (Рабіновича). Сценографію здійснив Борис Аронсон, який надихнувся роботами Марка Шагала. Три картини Шагала – “Зелений скрипаль” (1924), “Смерть” (1924) і “Скрипаль” (1912) – дали імпульс для назви мюзиклу “Скрипаль на даху”, який спочатку планувався як просто “Тев’є”. Всупереч поширеній думці, назва мюзиклу не стосується будь-якої конкретної картини Шагала. Цікаво, що самому Шагалу мюзикл не сподобався…
Власне, критика з різних боків – доля практично будь-якого шедевра. Так, інвестори і деякі представники ЗМІ були стурбовані тим, що “Скрипаль на даху” може здатися “занадто єврейським”, щоб привернути широку аудиторію. А критики з єврейського боку вважали його занадто очищеним з культурного погляду, посереднім і поверхневим. Письменник Філіп Рот у статті для The New Yorker навіть назвав мюзикл “містечковим кітчем”.
Але життя показало, що автори “Скрипаля на даху” знайшли правильний для свого часу баланс, нехай і не зовсім автентичний, і мюзикл став одним із перших після Голокосту популярних зображень зниклого світу східноєвропейського єврейства.
Обкатку вистави спершу провели в Детройті в липні-серпні 1964 року, а потім – у Вашингтоні в серпні-вересні. Бродвейська прем’єра відбулася 22 вересня в театрі “Імперіал” із Зеро Мостелом у ролі Тев’є і Марією Карніловою в ролі Голди.
Легендарний Зеро (Самуїл Йоель) Мостел, як зазвичай, пригнічував партнерів потужною харизмою і дратував постановників нестримними імпровізаціями. Крім того, він відкрито зневажав Джерома Роббінса за те, що той в епоху маккартизму дав свідчення Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Сам Мостел, як відомо, відмовився давати свідчення і серйозно за це постраждав. Але на якості вистави ці моменти не позначилися.
Мюзикл отримав високі оцінки критики та захоплення публіки і виявився надзвичайно прибутковим: на кожен вкладений долар інвестори отримали 1574 долари прибутку. Оригінальна постановка “Скрипаля на даху” стала першим в історії мюзиклом, який витримав понад три тисячі вистав (загалом – 3242). “Скрипаль” утримував рекорд найтривалішого бродвейського мюзиклу протягом майже десяти років, поки його не перевершив “Бріолін” (нам більше відомий не мюзикл Джима Джекобса і Воррена Кейсі, а поставлений за ним фільм 1978 року з Джоном Траволтою).
Мюзикл Бока-Стейна-Гарніка-Принса 1965 року отримав дев’ять премій Тоні (аналог “Оскара” у сфері театру), зокрема за найкращий мюзикл, музику, книгу, режисуру, хореографію, костюми. Зеро Мостел і Марія Карнілова отримали премії як найкращі виконавці головних ролей – чоловічої та жіночої відповідно. Крім того, 1972 року “Скрипаль” був удостоєний спеціальної премії Тоні за найтривалішу присутність у бродвейському репертуарі.
Шістдесят років у строю
Неймовірний успіх мюзиклу “Скрипаль на даху” спонукав бродвейських продюсерів зробити ще п’ять постановок: 1976-го (у ролі Тев’є – Зеро Мостел), 1981-го (Гершель Бернарді), 1990-го (Хаїм Тополь), 2004-го (Альфред Моліна) і 2015-го (Денні Бурштейн).
Крім нью-йоркського Бродвею, “Скрипаль на даху” з успіхом п’ять разів ставили в театрах лондонського Вест-Енду. Прем’єра відбулася 16 лютого 1967 року в Театрі Її Величності (Her Majesty’s Theatre) з Хаїмом Тополем у ролі Тев’є. Ця постановка витримала 2030 вистав. Саме робота Тополя в Лондоні дала йому путівку в кінофільм Нормана Джуїсона (1971). Але ж вибір виконавців на роль Тев’є був великий і найвищої якості: дублерами Зеро Мостела ще в першій бродвейській постановці були Гершель Бернарді, Теодор Бікель, Гаррі Гоц, Лютер Адлер і Пол Ліпсон, який вважається рекордсменом за кількістю виходів у ролі Тев’є – понад дві тисячі.
“Скрипаля” ставили, ставлять і ставитимуть у багатьох країнах по всьому світу різними мовами. Однією з найвідоміших міжнародних версій стала франкомовна постановка в паризькому Театрі Маріньї, де Тев’є грав знаменитий німецький бас Іван Реброфф (292 вистави з листопада 1969-го по січень 1971-го).
“Тев’є-молочник” нашого великого земляка Шолом-Алейхема став базою для безлічі екранізацій і театральних постановок. Але саме мюзикл Джеррі Бока, Джозефа Стейна і Шелдона Гарніка, за всіх відхилень від літературної основи, є найвідомішою і найпопулярнішою версією єврейської літературної класики.
