Семиразовий
Лев ЛАЗЕБНИК
У шашках у євреїв не було такої гегемонії, як у шахах, але кількох великих гравців можна з гордістю назвати. І перший серед них – Ісер Куперман, наш земляк-киянин, семиразовий чемпіон світу з міжнародних шашок.
Ім’я Ісер є похідним від імені Ісраель (Ізраїль). Точно так само, як Іссур. Таким чином, Ісер Куперман – безумовний тезка голлівудської зірки Керка Дугласа, якого, як відомо, від народження звали Іссур Данієлович.
Ізраїльський гросмейстер і журналіст Яків Шаус виділяє три періоди в долі Купермана: етап “російських шашок”, етап міжнародних шашок і життя в американській еміграції. Підемо цим шляхом.
Корифей “російських” шашок
Ісер Йосипович Куперман народився 21 квітня 1922 року в селищі Хабно на півночі Київської губернії. Згодом, уже в еміграції, на запитання про місце свого народження гросмейстер відповідав: “Я народився в Чорнобилі”. І це правда: злощасне селище Хабно, про яке з теплотою і гумором писав Шолом-Алейхем (в однойменному оповіданні 1905 року), встигло змінити назви спершу на Кагановичі Перші, потім на Поліське, а після Чорнобильської аварії знелюднилося і було скасоване.
Утім, майбутній чемпіон переїхав із батьками до Києва з Хабно ще немовлям, і всіх історичних перипетій не застав. Він жив на Подолі, де в кожному дворі грали в шашки, і, захопившись грою, став ходити в шашковий гурток Палацу піонерів і жовтенят (нинішня будівля Національної філармонії).
Ісер займався “російськими” шашками, у які грають на 64-клітинній дошці. У віці 18 років (1940) він виконав норму майстра спорту. Під час війни, перебуваючи в евакуації, Куперман закінчив інститут і отримав диплом гірничого інженера. Після повернення з евакуації він працював за фахом і активно займався шашками.
Ісер Куперман виграв чотири чемпіонати СРСР з російських шашок: 1945, 1947, 1948, 1950. Як і годиться російським шашкам, призерами тих турнірів були майстри з типово російськими іменами і прізвищами: Марат Коган, Борис Бліндер, Зіновій Цірик, Володимир Каплан…
Куперман, разом зі своїм другом Володимиром Капланом, опублікував солідний курс дебютів. Цій праці не було рівних протягом кількох десятиліть.
Існує низка версій гри в шашки на 64-клітинній дошці: бразильські, італійські, португальські, пул чекерс тощо. “Російські” шашки як вид спорту розвивалися виключно в СРСР, а на міжнародному рівні не практикувалися: там домінували міжнародні стокліткові шашки. У цьому виді спорту чемпіони світу визначалися з 1895 року, а міжнародну федерацію (ФМЖД – від французького Federation Mondiale du Jeu de Dames, Всесвітня федерація гри в шашки) було створено 1947 року. Гегемонами гри тоді були французи та голландці.
Після смерті Сталіна в СРСР запровадили змагання з міжнародних шашок. У свої 30 з гаком років Куперман успішно переключився на новий формат гри.
Яків Шаус зазначає: “На стоклітковій дошці можна застосувати багато принципів російських шашок, там теж необхідний далекий і точний розрахунок варіантів. Але, звісно, стратегія ширша і складніша, незмірно багатші комбінаційні можливості, зовсім інша теорія дебютів. Куперман завжди вирізнявся неймовірною працьовитістю. Він почав вивчати зарубіжні шашкові видання і в найкоротший термін опанував секрети нової для себе гри”.
На першому чемпіонаті СРСР з міжнародних шашок 1954 року в Ленінграді Ісер Куперман впевнено посів перше місце. Свій титул він захистив двічі поспіль, але 1955 року в Мінську йому довелося грати додатковий матч за чемпіонство з місцевим майстром Максом Шавелем. Того ж року він став майстром спорту СРСР з міжнародних шашок. Чемпіоном СРСР Куперман згодом ставав ще двічі (1962, 1967), загалом п’ять разів. Але ще більших успіхів він досяг на міжнародному рівні, ставши семиразовим чемпіоном світу.
Король міжнародних шашок
У період з 1958-го по 1974-й роки Ісер Куперман сім разів завойовував титул чемпіона світу. П’ять разів він вигравав матчі і двічі звання йому присуджувалося після того, як матчі не відбулися.
У 1958 році Куперман, після перемоги в турнірі претендентів, виграв матч у канадця Марселя Делорье (4 перемоги, 14 нічиїх, 2 поразки). Матч проходив у 13 містах Нідерландів.
У 1959 році Куперман виграв матч у голландця Герта ван Дейка (+7, =11, -0). Ігри проходили в Києві, Мінську, Ризі, Ленінграді та Москві. Київська частина матчу зіграла важливу роль у житті Купермана, про що йтиметься нижче.
У 1960 році Куперман втратив своє звання, посівши третє місце в турнірі в Амстердамі – після москвича В’ячеслава Щеголєва і сенегальця Баба Сі. Але вже наступного року він переміг Щеголєва в матчі, що відбувся в тих самих п’яти радянських містах, що в 1959-му (+2, =18, -0).
У 1963 році Куперман вчетверте став чемпіоном світу – за вельми скандальних обставин. Він мав захищати звання в матчі проти Баба Сі, переможця турніру претендентів 1962 року. Однак матч, який мав відбутися в листопаді-грудні 1963 року в Москві, Києві, Сочі, Одесі та Харкові, не відбувся. Спорткомітет СРСР, який боявся, що титул піде з Радянського Союзу (Баба Сі за три роки не програв жодної партії, вигравши всі турніри, в яких брав участь), не відправив Баба Сі запрошення, через що той не зумів отримати в’їзну візу. ФМЖД залишила титул за Куперманом, зберігши за Баба Сі статус претендента. Але зіграти за чемпіонство йому не довелося через фінансові проблеми.
У 1986 році Куперман, який проживав у США, звернувся до ФМЖД із проханням розглянути обставини зриву матчу 1963 року, звинувативши в цьому радянську федерацію. ФМЖД проголосила Баба Сі чемпіоном світу, зберігши звання і за Куперманом.
Уп’яте Куперман став чемпіоном світу, перемігши Щеголєва в матчі, який відбувся в Тбілісі в жовтні 1965 року (+7, =12, -1).
У січні 1968 року в Тбілісі Куперман виграв матч у рижанина Андріса Андрейка (+2, =18, -0), ушосте ставши чемпіоном світу.
1974 року Куперман у статусі переможця турніру претендентів мав грати з чинним чемпіоном світу голландцем Тоні Сейбрандсом. Однак Сейбрандс через низку причин відмовився грати чемпіонський матч, і ФМЖД присвоїв титул Ісеру Куперману. Це був його сьомий і останній чемпіонський титул.
Крім того, Куперман двічі посідав друге місце в чемпіонських турнірах (у шашках практикують як матчі, так і турніри): 1964 року – після В’ячеслава Щеголєва і 1968 року (листопад) – після Андриса Андрейка. І ще двічі програвав Андрису Андрейку чемпіонські матчі: у 1969-му і 1972-му роках.
Яків Шаус підкреслює, що в історії радянських шашок Ісер Куперман зіграв видатну роль як автор фундаментальних теоретичних робіт. У 1960-ті роки в теорії стокліткових шашок стався інформаційний вибух. Підручників, що відповідали новим вимогам, не було. Досвідчені майстри приховували свої секрети від конкурентів, а молодим шашкістам було дуже важко самостійно осягати закони стратегії і тактики. Саме книги Купермана дали поштовх творчості багатьох талановитих шашистів. На них донині вчаться гравці-початківці.
У 1976 році чемпіонський турнір виграв 23-річний голландець Харм Вірсма. Куперман мав право претендувати на матч із ним як претендент. Але Спорткомітет вирішив, що 55-річний киянин буде не в змозі оскаржувати титул у молодого суперника, і Куперману не дозволили зіграти цей матч. Тим паче, що Ісер Йосипович невдало виступив на чемпіонаті СРСР. Таке рішення спортивної влади підштовхнуло Купермана, абсолютно лояльного до радянського режиму, до рішення про еміграцію.
Емігрант
Життя в Радянському Союзі було не цукор – навіть для чемпіонів світу.
Історію про те, як Куперман отримав квартиру, розповів відомий київський історик-краєзнавець Станіслав Цалик. Вона звучить як анекдот, цілком характерний для тієї епохи.
Чемпіон світу з шашок понад десять років прожив із сім’єю в тісній комуналці на Андріївському узвозі – у тому самому будинку Булгакова (№13). У грудні 1959 року Куперман у Києві відстояв своє звання в матчі з голландським гросмейстером Гертом ван Дейком. Після матчу ван Дейк попросив, щоб чемпіон-киянин запросив його в гості. Чи мислимо було, щоб голландський гість побачив переповнену комуналку? Голова Київського міськвиконкому Олексій Давидов категорично заборонив показувати голландцеві “подільський бедлам”. Ван Дейку запропонували влаштувати зустріч у хорошому ресторані, але він неодмінно хотів поспілкуватися зі своїм суперником у домашній обстановці. І тоді буквально протягом доби Куперману дали шикарну трикімнатну квартиру в новобудові на Микільсько-Ботанічній вулиці.
На матч із Гармом Вірсмою Купермана не відпустили не через вік: керівництво побоялося, що він не повернеться з-за кордону, подібно до того, як за рік до того (1976) так вчинив шахіст Віктор Корчной. Ставати невиїзним Куперман не захотів і подав документи на легальний виїзд. До того ж проти нього порушили кримінальну справу за те, що він віддав свою книжку “Куперман грає в шашки” в голландське видавництво.
Долю Купермана вирішив керівник Компартії України Володимир Щербицький. Він міг би пробити для гросмейстера можливість зіграти матч із Вірсмою, але вважав за краще відпустити його за кордон, сказавши: “Нехай їде”.
Так Ісер Куперман поїхав до Ізраїлю, причому його мати і дружина відмовилися їхати з ним. Поїхали з ним дві дочки від першого шлюбу, сестра і брат. В Ізраїлі Куперман не затримався: там не було шашкового життя високого рівня. Він перебрався до США й осів у Бостоні.
Зрозуміло, вдячна батьківщина позбавила гросмейстера всіх нагород і звань, його книги вилучили з бібліотек, а ім’я перестали згадувати в пресі. Своїми переживаннями з цього приводу Ісер Йосипович поділився в книзі “Доля чемпіона”, виданій в Америці 1984 року.
Ісер Куперман зберігав хорошу фізичну і спортивну форму до похилого віку. У США він вісім разів вигравав чемпіонат країни, чотири рази перемагав у Панамериканському чемпіонаті. Повернувшись у старості на 64-клітинну дошку, він сім разів виграв чемпіонат Американської асоціації пул чекерс і успішно виступав у турнірах із бразильських шашок.
На 84-му році життя Ісер Йосипович зламав шийку стегна, і, як це часто буває, травма звела його в могилу: великий шашист помер у Бостоні 6 березня 2006 року.
Король і ми
Так вийшло, що для “Єврейського оглядача” Ісер Куперман – не просто легендарний спортсмен минулих років. Головний редактор ЄО Михайло Френкель свого часу займався шашками, був кандидатом у майстри спорту, особисто спілкувався з Куперманом, про що розповів у своїй книзі “Дело было на Евбазе”:
“Шахово-шашковий клуб спортивного товариства “Авангард” розміщувався на самому початку вулиці Володарського (нині Златоустівської). Тренером шашистів був гросмейстер Володимир Каплан. Він виявився наполегливим і вимогливим педагогом. Крім нас, хлопчаків, до клубу досить часто приходили корифеї шашкової гри Борис Бліндер, Ерлен Померанець та інші. Але, звичайно ж, найбільшу нашу увагу викликала поява найіменитішого шашкіста на планеті, семиразового чемпіона світу зі стокліткових шашок Ісера Купермана. Як правило, він приходив у супроводі своїх двох доньок, таких же високих і худорлявих, і дуже схожих на батька обличчям. Ми навіть спочатку думали, що вони близнючки, але виявилося, що погодки. Обстановка в шашковій секції була невимушеною, і вже незабаром багато хто з нас перестав боятися перед великим чемпіоном. І навіть намагалися заперечувати йому під час розбору турнірних партій.
Забігаючи на роки вперед, скажу, що Куперман разом із доньками виїхав до США. Видно, жити йому там було не так уже й солодко, мабуть, тому що шашки в Америці були менш популярні, ніж у СРСР і Європі. А потім у родині сталося горе: померла одна з доньок. Ісер Йосипович дуже переживав. І одного разу я, вже будучи редактором газети “Хадашот”, несподівано отримав від нього листа. Адресу мою йому підказали спільні київські знайомі. Куперман писав, що дуже сумує за Києвом і дуже хотів би приїхати, але грошей на дорогу немає. Він запитував, що як редактор єврейської газети я, напевно, спілкуюся з багатими людьми і, можливо, можу попросити у когось із них профінансувати його поїздку в Україну.
Я чесно намагався йому допомогти. Але, на жаль, жоден із заможних євреїв, до яких я звертався, не відгукнувся на прохання. Пам’ятаю, я ще гірко жартував, що якби Куперман був чемпіоном світу з футболу, ось тоді б вони обов’язково допомогли. Утім, якби він був футбольним чемпіоном, то точно не потребував би фінансової допомоги. Серед цих хлопців бідняків немає.
А незабаром я отримав звістку з Америки, що Ісер Йосипович помер. Я дуже шкодував про це, він був видатний майстер”.
