Уві сні й наяву
Стоп-кадр відео в Youtube
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
Ніч видалася дивна. Прокинувся ближче до перших півнів. Дивлюся – а за моїм комп’ютером сидить, мать його, Гітлер і клацає клавіатурою.
– Гей, – кличу його.
– Хайль, – вітає він мене.
– Згинь нехай! – відповідаю.
– А знаєш, єврею, я на тебе не ображаюся. У мене сьогодні дуже гарний настрій. Я навіть готовий присвоїти тобі звання почесного арійця. Зможеш без проблем жити в Дойчланді.
– А я і так там живу нормально.
– Значить, не хочеш? Ну і добре. Пам’ятаю, один єврей теж відмовився, нахаба такий. Але оперетки писав веселі.
Фюрер замовк на кілька секунд, а потім замугикав собі під ніс щось із «Сільви». Потім промовив:
– А веселий я сьогодні тому, що виявився правий. Я передбачав! Євреїв знову ненавидять в Європі. Та й не тільки. Ось напали на них ідейні революціонери з Гази. Мучили, палили, ґвалтували, вбивали. Краса! Ми теж, звичайно, євреїв газом труїли, але скажу тобі відверто, бойовики з Гази виявилися вправнішими за есесівців, які пускали газ. Втім, результат і в тих, і в цих був хороший. Безліч юден в інший світ відправили. Я цих убитих, звичайно, сам не бачив, але чорти нам із смаком розповідали, як все було.
Він трохи помовчав і продовжив:
– Але особливо мене радує, що на захист тих, хто вбиває євреїв, виступає не просто якась шпана, а ватажки, в сенсі глави, різних держав. Он, турки в ту війну юлили, крутили, обіцяли виступити на боці рейху, та так і не виступили. А сьогодні – інша справа! Їхній лютий султан Ердоган так прямо і заявив: «Хамас – це не терористи, а борці за свободу». І правильно! Раз палять немовлят, вбивають старих, розрізають животи вагітним жінкам – значить, борці за свободу.
Фюрер хмикнув і знову заговорив:
– Або візьми Іспанію. Цей носатий хитрун Франко (а я завжди підозрював, що він прихований єврей) мені всю війну голову морочив, але так і не видав своїх євреїв. А нині – любо-дорого слухати, як великий іспанський чиновник заявляє, що якби в Іспанії була атомна бомба, її треба було б скинути на Ізраїль.
– Ні, – натхненно продовжував Алоїзович, – неправі були ті наївні дурні, хто говорив, ніби антисемітизм і нацизм – в минулому. Так, ми ще себе покажемо!
Фюрер розпалювався, як колись у мюнхенській пивній, і почав мені набридати.
– Пшов геть! – замахнувся я на нього тапком. І він, уявіть собі, слухняно зник…
Я відкрив очі. Привид зник. Посміхнувся надзвичайно кумедному сну. Встав, увімкнув комп’ютер… І ніби повернувся у сон.
Миловидна дикторка новин скоромовкою повідомила, що Південно-Африканська Республіка та її президент Сіріл Рамафоса наполягають на тому, щоб МКС якомога швидше розглянув їхню скаргу (у сенсі вимогу) покарати «ізраїльських агресорів».
Ось-ось, дуже показові нині вороги у Ізраїлю. Пригадується, як у роки, коли точилася боротьба з апартеїдом, у перших рядах борців з ним завжди були євреї. Багатьом у світі запам’яталися полум’яні промови лідера негритянського руху, легендарного Нельсона Мандели. Але дуже мало хто досі знає, що всі вони були написані його радниками-євреями.
Минули роки, багато чого в ПАР змінилося. Сьогодні країна впевнено посідає перші місця в світі за кількістю ВІЛ-інфікованих і числом зґвалтувань неповнолітніх. Але Сіріл Рамафоса не сумує. Він взагалі веселун. Ось не так давно заливисто реготав і корчив гримаси, коли душка Трамп в Овальному кабінеті сміючись розповідав йому, як непоказно був одягнений Володимир Зеленський під час візиту до Білого дому.
Проте президент України – він же людина досвідчена – під час недавньої зустрічі з Рамафосою дружньо обіймав його, тиснув руку. Так, це воістину вершина української дипломатії!
Однак ми трохи відволіклися. Продовжимо.
Ось виступає представник Росії в ООН, якийсь Небензя. Те, що знаходиться у нього на плечах, швидше нагадує не голову, а дупу. І він базікає про страшні руйнування в Газі. Ах, товариш явно прогулював уроки географії в школі, тікаючи з класу в спортзал підглядати в дівочу роздягальню. Тому що справжні умисні і страшні руйнування – в Маріуполі, Бахмуті, Торецьку. І вчинила їх не ЦАХАЛ, а російська армія, у якої найкраще виходить воювати з мирним населенням.
Однак серед тих, хто вимагає від Ізраїлю «припинити агресію» і визнати державу Палестину, ще багато інших країн, у тому числі Франція з Великою Британією. Але Стармеру з Макроном це навіщо? – запитаєте ви. Як це «навіщо»? Вони ж за мир!
Е, ні, хлопці. Не треба ля-ля. Давайте не плутати причину і привід. Насправді бої в Газі – це привід. Причина ж в іншому. Стармер – не Черчилль, Макрон – не Де Голль. Не той масштаб. Вірніше, масштабчик інший. Впоратися з серйозними внутрішніми проблемами своїх країн вони не в змозі. І в першу чергу – з так званим мультикультуралізмом. Ось і шукають винних на стороні. Тим часом тільки в цьому році до Великої Британії через Ла-Манш прибуло близько 30 тисяч нелегальних мігрантів. І це при тому, що вже зараз кожен п’ятий житель Лондона – мусульманин. У Парижі, до речі, теж. Що далі? Вихід із ситуації Стармер і Макрон, судячи з усього, бачать у перенесенні стрілок суспільної уваги та обурення на Ізраїль. Як все просто і знайомо! Якщо в крані немає води… – і далі за текстом.
Однак дуже довго морочити народ лівакам не вдасться. Серйозні демонстрації проти ісламістів пройшли влітку у Франції. Більше того: 86 французьких сенаторів оприлюднили відкритий лист, в якому просять захистити християн у своїй історично християнській країні . У зверненні йдеться, що тільки за перші п’ять місяців цього року зареєстровано понад 300 серйозних антихристиянських актів, що на 13 відсотків більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Актам вандалізму піддалися десятки церков. А в Ліоні був убитий християнин в інвалідному візку, його страта транслювалася онлайн в соціальних мережах.
„Християни у Франції, – завершують своє звернення сенатори, – занадто часто відчувають себе покинутими. Закликаємо уряд діяти невідкладно“.
А нещодавно в Лондоні відбулася просто грандіозна маніфестація проти нелегальної імміграції з мусульманських країн.
Оцінки кількості учасників цього маршу різняться: звучать цифри від 100 тисяч осіб до декількох мільйонів. Протестувальники пройшли по центральній транспортній артерії Лондона – вулиці Уайтхолл.
Демонстранти, які тримали в руках прапори Сполученого Королівства та Англії, скандували «Відправте їх додому», «Врятуйте наших дітей» і «Зупиніть кораблі», маючи на увазі човни з нелегальними іммігрантами, що прямують з Європейського континенту.
У натовпі лунало гасло, яке набирає популярності серед європейських консерваторів: «Засуньте Палестину собі в ж…у».
Учасники акції протесту заявляли про бажання повернути власну країну, а також виступали проти політики влади.
Крім цього, над натовпом також майорів прапори США, Ізраїлю і ЦАХАЛу.
І, як ви думаєте, як відреагував на цей воістину всенародний порив Стармер? Правильно. Він одразу призначив на посаду глави МВС Шабану Махмуд, яка раніше не раз брала участь у пропалестинських акціях. Особисто у мене таке враження, що містеру Стармеру просто набридло бути прем’єр-міністром.
Звісно, несамовито кричачи про «незалежну Палестину», Стармер, Макрон та інші заявляють, що вона повинна бути без Хамасу та інших терористів. Але як вони, милі, бачать досягнення цієї мети? Адже вони жодним чином не збираються посилати до Гази свої війська для вигнання Хамасу. А хто ж тоді повинен це зробити? Як хто? Ну звичайно ж, ЦАХАЛ! Він почав – нехай і закінчує. А ми будемо пильно стежити, щоб робив він це якомога гуманніше, якщо треба – лаяти за помилки.
Ні, панове, так не вийде. Шукайте інші способи вирішити проблему. Наприклад, можна прислухатися до заклику лондонських маніфестантів щодо того, куди слід засунути Палестину.
PS: Дописав статтю. Лягаю спати. Дуже сподіваюся, що Гітлер більше не присниться. Антисемітів і наяву вистачає.
