Не бійся!
Із циклу “Джихад третьої світової”
Ілюстрація: jew-observer.com / Designer Microsoft
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
“Буває щось, про що кажуть: “Ось це нове”; але це було вже…”
Слова мудрого Коелета (відомого в християнстві як Екклезіаст) заспокоюють мене після прочитання сповнених панічних настроїв блогів єврейських авторів, які вважають, що нібито антисемітські рішення якихось оонівських підрозділів виражають волю всієї міжнародної спільноти, а головне, що є чимось принципово новим, що смертельно загрожує єврейській державі.
Читаю всю цю нібито публіцистику і згадую…
Осінь 1973-го року. Війна Судного дня. Віроломний напад кількох арабських країн на Ізраїль. Перші важкі дні. Але потім – нищівна перемога ізраїльтян. Роздратований поразкою єгипетський президент Анвар Садат відвертається від своїх радянських господарів і перебігає до американців. Це приводить у сказ московську правлячу верхівку, і вона розпочинає шалену інформаційну та дипломатичну війну проти єврейської держави, не гребуючи брати в союзники навіть криваві диктаторські режими. “Апофігеєм” усієї цієї свистопляски стає резолюція “Ліквідація всіх форм расової дискримінації”, ухвалена Генасамблеєю ООН 10 листопада 1975-го року. Ця резолюція, зокрема, постановила, що “сіонізм – це форма расизму і расової дискримінації”. Аналогічні резолюції були також ухвалені різними спеціалізованими установами ООН.
Того дня під час дискусії особливо проявляли активність оратори з країн соцтабору. Свої “п’ять копійок” вставив і представник УРСР, який підкреслив, що сіонізм явно є формою расизму. У Києві чомусь це точно знали.
А підсумки голосування виявилися такими:
Резолюцію 3379 ухвалили 72 голосами “за” за 35 “проти” і 32 утрималися.
За: Албанія, Алжир, Афганістан, Бангладеш, Бахрейн, Білоруська РСР, Болгарія, Бразилія, Бурунді, Угорщина, Гайана, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Німецька Демократична Республіка, Гренада, Дагомея, Єгипет, Індія, Індонезія, Йорданія, Ірак, Іран, Кабо-Верде, Кампучія, Камерун, Катар, Кіпр, Китайська Народна Республіка, Конго, Кувейт, Куба, Лаос, Ліван, Лівійська Арабська Джамахірія, Мавританія, Мадагаскар, Малайзія, Малі, Мальдіви, Мальта, Марокко, Мексика, Мозамбік, Монголія, Нігер, Нігерія, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Польща, Португалія, Руанда, Сан-Томе і Прінсіпі, Саудівська Аравія, Північний Ємен, Сенегал, Сирійська Арабська Республіка, Сомалі, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Судан, Танзанія, Туніс, Туреччина, Уганда, Українська РСР, Чад, Чехословаччина, Шрі-Ланка, Екваторіальна Гвінея, Південний Ємен.
Проти: Австралія, Австрія, Багами, Барбадос, Бельгія, Берег Слонової Кістки, Велика Британія, Гаїті, Гондурас, Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Італія, Канада, Коста-Рика, Ліберія, Люксембург, Малаві, Нідерланди, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Сальвадор, Сполучені Штати Америки, Уругвай, ФРН, Фіджі, Фінляндія,Франція, Центральноафриканська Республіка, Швейцарія, Швеція.
Утрималися: Аргентина, Бірма, Болівія, Ботсвана, Бутан, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гана, Гватемала, Греція, Заїр, Замбія, Кенія, Колумбія, Лесото, Непал, Папуа Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Сінгапур, Сьєрра-Леоне, Таїланд, Того, Тринідад і Тобаго, Філіппіни, Чилі, Еквадор, Ефіопія, Ямайка, Японія.
Після ухвалення такої резолюції в усьому світі закрутилася антиізраїльська, а по суті антисемітська вакханалія. Особливо старалися в СРСР і в країнах соцтабору. Нерідко справа доходила до повного цинізмом абсурду.
…Вересень 1976-го. Тиждень до відзначення трагічної дати – 35-річчя розстрілів у Бабиному Яру. В одному з кабінетів республіканської молодіжної газети, де я тоді працював, триває невеликий спонтанний “сабантуй”. Перехиливши чарку-другу горілочки і закусивши бутербродом із маринованою кількою, колега з відділу пропаганди звернув до мене співчутливий погляд і вимовив: “Старий, тут така лажа трапилася: хотіли ми дати матеріальчик до річниці Бабиного Яру, та тут ваші знову агресію якусь вчинили. Так начальство ухвалило рішення статті не давати”.
На моє нібито наївне запитання, а який стосунок має ситуація на Близькому Сході до трагедії, що трапилася до появи держави Ізраїль, він, дещо замислившись, відповів: “Ну не скажи…”
Але все це були квіточки А ягідки виростали на так званих всесвітніх конференціях по боротьбі проти расизму і расової дискримінації, які регулярно організовує ООН. Так, наприклад, 1983 року був обвинувачем Ізраїлю на такій конференції керівник кампучійських “Червоних кхмерів” Кхієу Сампхан. Нагадаю, що “Червоні кхмери” – це бузувіри, які знищили за кілька років близько 3 млн. кампучійців. Ось такі були “антисіоністи”.
Однак до початку 90-х років ситуація у світі змінилася. Радянський Союз і його сателіти програли Холодну війну. І одним із підсумків цього стало ухвалення 16-го грудня 1991-го року нової резолюції щодо сіонізму. Було ініційовано скасування резолюції 1975-го року.
Підсумки голосування були такими:
За ухвалення резолюції 4686 проголосувало 111 держав, проти – 25, утрималося – 13.
Країни-ініціатори: Австралія, Австрія, Албанія, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багамські Острови, Барбадос, Білорусь, Бельгія, Беліз, Болгарія, Болівія, Бразилія, Бурунді, Велика Британія, Венесуела, Гамбія, Гайяна, Гватемала, Гондурас, Гренада, Греція, Данія, Домініка, Домініканська Республіка, Заїр, Замбія, Ізраїль, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Канада, Кіпр, Колумбія, Коста-Ріка, Латвія, Ліберія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мадагаскар, Малаві, Мальта, Маршаллові острови, Мексика, Мозамбік, Монголія, Нікарагуа, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Папуа – Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Республіка Корея, Руанда, Румунія, Сальвадор, Самоа, Свазіленд, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сьєрра-Леоне, Сінгапур, Соломонові Острови, СРСР, Суринам, США, Угорщина Україна, Уругвай, Федеративні Штати Мікронезії, Фінляндія, Франція, Центральноафриканська Республіка, Чехословаччина, Чилі, Швеція, Еквадор, Естонія, Югославія, Ямайка, Японія.
За: країни-ініціатори, а також Бенін, Бутан, Ботсвана, Габон, Гаїті, Індія, Кабо-Верде, Камбоджа, Камерун, Кенія, Конго, Кот-д’Івуар, Лесото, Мадагаскар, Намібія, Непал, Нігерія, Сан-Томе і Прінсіпі, Сейшели, Таїланд, Того, Фіджі, Філіппіни.
Проти: Афганістан, Алжир, Бангладеш, Бруней, В’єтнам, Йорданія, Індонезія, Ірак, Іран, Ємен, Катар, Корейська Народно-Демократична Республіка, Куба, Ліван, Лівія, Мавританія, Малайзія, Малі, Об’єднані Арабські Емірати, Пакистан, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Шрі-Ланка.
Утрималися: Ангола, Буркіна-Фасо, Гана, Зімбабве, Лаос, Маврикій, Мальдіви, М’янма, Тринідад і Тобаго, Туреччина, Уганда, Танзанія, Ефіопія.
Були відсутні: Бахрейн, Вануату, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Єгипет, Китайська Народна Республіка, Комори, Кувейт, Марокко, Нігерія, Оман, Сенегал, Туніс, Чад.
Президент США Джордж Буш особисто подав клопотання про анулювання Резолюції 1975-го року, заявивши, зокрема:
Тепер уперше, у нас є реальний шанс виконати мету Статуту ООН […].
Ми повинні серйозно поставитися до основоположного принципу Статуту: “виявляти терпимість і жити разом у мирі один з одним, як добрі сусіди”.
Резолюція ГА ООН 3379, прирівнявши сіонізм до расизму, насміхалася … над принципами, на яких була створена Організація Об’єднаних Націй. І я виступаю за її скасування. Сіонізм це не політика, це ідея, яка призвела до створення осередку для єврейського народу, держави Ізраїль. І прирівняти сіонізм до нестерпних гріхів расизму, значить спотворити історію і забути жахливе становище євреїв як під час Другої світової війни, так і, по суті, протягом історії. Ставити на одну дошку сіонізм і расизм, означає відмовитися від самого Ізраїлю, гідного члена ООН.
ООН не може стверджувати, що прагне миру, і водночас ставити під сумнів право Ізраїлю на існування. Безумовне скасування цієї резолюції підвищить авторитет ООН і послужить справі миру.
У 1998 році Генеральний секретар ООН Кофі Аннан назвав резолюцію 3379 “найнижчою точкою у відносинах Ізраїлю та Об’єднаних Націй, сказавши, що її негативні наслідки важко переоцінити”.
Але маятник гойдається то в один, то в інший бік. Не минуло й мізерного для Історії терміну в 30 років, а антисемітизм під личиною антисіонізму знову підняв голову. Усе це бридко, б’є по нервах і не додає оптимізму. Але як тут не згадати слова великого вченого і єврея Альберта Ейнштейна про те, що 11-та заповідь мала б свідчити “Не бійся!”.
Так, не ново те, що зараз відбувається. Усе це вже було. Але єврейський народ не раз у віках долав зло. Подолаємо і цього разу. Не бійся!
