Гаряча тема

Ісламістська проблема Америки

| Номер: 06/384 June 2025

Скільки тривожних дзвінків потрібно суспільству, щоб воно нарешті прокинулося?

У перший день нового, 2025-го, року на вантажівці з прапором “Ісламської держави” терорист врізався в тих, хто гуляв на вулиці Нового Орлеана, а потім почав стріляти, унаслідок чого загинуло щонайменше 15 осіб, а інші дістали поранення. Усередині вантажівки було виявлено саморобні бомби з дистанційним управлінням, а ще дві бомби було виявлено в тому ж районі.

Кілька годин потому електромобіль Tesla Cybertruck вибухнув біля готелю Trump Hotel у Лас-Вегасі, убивши одну людину і кількох поранивши. Невідомо, чи пов’язані якось ці дві атаки між собою.

Терорист із Нового Орлеана Шамшуд-дін Джаббар був ветераном армії США з Х’юстона, штат Техас. Він працював у сфері інформаційних технологій у компанії Deloitte. Спочатку поліція підозрювала, що у нього були спільники, але пізніше заявила, що, на їхню думку, він діяв одноосібно.

У своїй соціальній мережі Truth Social обраний президент США Дональд Трамп, який на той момент ще не обійняв свою посаду, повторив свою попередню заяву про те, що “злочинці, що прибувають, набагато гірші від тих злочинців, які є у нас у країні”. Не можна заперечувати, що через розвал прикордонного контролю США загроза тероризму посилюється. Було кілька повідомлень про випадки перетину південного кордону Америки терористами, пов’язаними з “Ісламською державою”. Але Джаббар народився в Техасі…

Роками Америка переконувала себе, що ісламський тероризм – це європейська проблема, особливо коли йдеться про доморощених ісламістів. Тепер американцям жорстко доводять, що це також і їхня проблема. Так само, як у Британії та інших країнах Заходу, цей дивний стан заперечення та амнезії вражав Америку щоразу, коли відбувалася ісламістська атака.

Був вибух на Бостонському марафоні в 2013 р., атака в Університеті штату Огайо в 2016 р. і різанина на велосипедній доріжці в Нью-Йорку в 2017 р. Реакція на кожну таку атаку – шок і здивування, ніби все це казна-звідки взялося.

Джаббар не був першим радикально налаштованим ветераном-мусульманином. У 2009 р. колишній майор армії США Нідал Хасан убив 13 осіб на військовій базі у Форт-Худі. І Новий Орлеан також не став першим нападом із використанням транспортних засобів. У 2006 р. Мохаммед Реза Тахері-азар в’їхав на орендованому джипі в натовп студентів в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Хілл.

На Заході щоразу, коли відбувається ісламістська атака, негайно знаходяться виправдання. Найчастіше кажуть, що мусульманський злочинець був психічно хворий, мав особисті проблеми або став жертвою соціальної ізоляції. Щоразу рефлекторно гучно наполягають на тому, що пріоритетом зараз є не справжнє розв’язання проблеми та забезпечення безпеки громадян, а запобігання можливим атакам на мусульман.

Але подібні виправдання і заклики ніколи не висуваються, коли терористичні атаки організовуються прихильниками переваги білої раси. Тоді не лунає жодного голосу, який наполягав би на тому, що пріоритетом є захист інших прихильників переваги білої раси від помсти з боку тих, хто дотримується зовсім інших поглядів. Навпаки, атаки, організовані прихильниками переваги білої раси, і відповідні атаки на них вважаються свідченням невирішеної соціальної кризи.

Брат Джаббара, який розповів газеті The New York Times, що, хоча Джаббар був вихований як християнин, він у молодості прийняв іслам, додав: “Те, що він зробив, не представляє іслам. Це, швидше, свого роду радикалізація, а не релігія”.

Уявлення про те, що ісламський екстремізм не має нічого спільного з ісламом, є ключовою і дуже широко поширеною помилкою Заходу. І в Сполучених Штатах, і в Сполученому Королівстві уряди розширили своє визначення екстремізму, щоб “розбавити” той важливий момент, що переважна екстремістська загроза походить від радикального ісламу. Натомість адміністрація Байдена вирішила, що найбільшу загрозу становлять войовничі екстремісти і “вовки-одинаки”, які представляють різні ідеології.

Дані ФБР показують, що щороку, починаючи з 1991-го, найчастішими жертвами злочинів на ґрунті релігійної ненависті в США ставали євреї. Однак “стратегія” Байдена в боротьбі з епідемією ненависті до євреїв полягала у створенні Міжвідомчого політичного комітету з антисемітизму, ісламофобії та пов’язаних із ними форм упередженості та дискримінації. Оскільки правильне визначення ненависті до євреїв як, зокрема, непропорційної загрози з боку мусульман таврується як “ісламофобія”, така стратегія хибної моральної еквівалентності фактично заважає владі визнати одну з головних загроз євреям.

Відмова визнати природу і масштаби ісламського екстремізму призвела до того, що британська програма по боротьбі з екстремізмом Prevent зосередилася на вкрай правих екстремістах (як це нагадує Німеччину і параноїдальну “боротьбу з правими”, на яку безрезультатно витрачаються мільярди і всі ресурси правоохоронної системи, – Ред.), хоча понад 80% осіб, які перебувають під наглядом служби безпеки, є мусульманськими радикалами.

В Америці Рада з американо-ісламських відносин (CAIR), яку 2009 р. Міністерство юстиції США внесло до “чорного списку” через її тісний зв’язок із фондом Holy Land Foundation, що фінансує тероризм, протягом багатьох років консультувала ФБР і Міністерство внутрішньої безпеки.

Ця короткозорість виникає через відмову західного істеблішменту визнати, що ісламський радикалізм має корені в ісламській теології. Західні еліти, що живуть у своїй бульбашці, як мантру, повторюють твердження, що іслам – це “релігія миру”. За фактом же його історія визначає його як зовсім іншу релігію. Вірші Корану, що пропагують війну, замовчують, особливо підкреслюючи ті, що пропагують мир. Віряни, які інтерпретують ці слова буквально, вважають своїм релігійним обов’язком завойовувати та ісламізувати неісламський або недостатньо ісламський світ. Ця політична інтерпретація ісламу називається ісламізмом. Важливо визнати, що багато поміркованих мусульман, які живуть на Заході, повністю поділяють західні цінності. Однак серед ревно віруючих домінує агресивно-буквальна інтерпретація.

Опитування показало, що 52% британських мусульман хочуть законодавчо заборонити розміщення зображень засновника ісламу Мухаммеда; майже половина вважає, що євреї мають надто багато влади над політикою уряду; третина виступає за запровадження законів шаріату й оголошення ісламу національною релігією.

У Сполучених Штатах опитування, проведене Heritage Foundation, засвідчило, що 39% мусульман вважають, що “ХАМАС не вчиняв убивств і зґвалтувань в Ізраїлі 7 жовтня 2023 р.”, а 43% заявили: “Ізраїль не має права на існування як єврейська держава”.

Показовим є й такий факт. Ісламізм поширюється по всьому світу значною мірою через “Братів-мусульман”. Це не здогадки, а доведений факт. Але, хоча цю організацію було заборонено кількома ісламськими державами, ні Лондон, ні Вашингтон її не заборонили.

Західні країни також відмовляються визнавати абсолютно безперечний факт, що палестинський рух є ісламістським фронтом – і не тільки проти Ізраїлю, а й проти Заходу загалом. Ворожість палестинських арабів до існування єврейської держави завжди лежала в основі джихадистської справи. Ось чому палестинці наполегливо повторюють істеричні неправдиві заяви про те, що Ізраїль має намір зруйнувати мечеть Аль-Акса в Єрусалимі. ХАМАС і “Хезболла” відкрито заявляють, що їхня війна проти Ізраїлю є частиною їхньої війни проти Заходу. Напередодні торішнього Різдва в Нью-Йорку та інших місцях антиізраїльські демонстранти атакували різдвяні ялинки. За кілька годин після звірств у Новому Орлеані натовп скандував на Таймс-сквер: “Є тільки одне рішення – революція-інтіфада!”, “Спротив славний, ми переможемо!” і “Газа, ми пишаємося тобою!”.

Ізраїль і Захід пов’язані пуповиною як цілі ісламського джихадистського завоювання. Однак протягом десятиліть про це не можна було сказати відкрито, не будучи моментально атакованим і засудженим як “ісламофоб”. Ісламісти повною мірою скористалися боягузливою і суїцидальною відмовою Заходу захищати свою ідентичність, яку він більше не приймає, водночас кажучи собі, що й не варто її захищати. І це короткозоре ставлення поширилося по всьому політичному спектру.

Під час першого терміну президентських повноважень Трампа він хоча і заборонив мусульманам із деяких країн в’їзд до Америки, але навіть він не усвідомлював усіх масштабів загрози. Як зазначив Сем Вестроп на “Форумі з Близького Сходу” 2021 року, адміністрація Трампа виділила більше федеральних грошей внутрішнім ісламським організаціям, ніж будь-яка попередня, до того ж більш ніж половина дісталася групам із тим чи іншим ступенем ісламістського ухилу. “Іншими словами, – писав Вестроп, – за Трампа Америка стала провідним державним спонсором ненасильницького ісламізму”.

Американці переконали себе, що війна між євреями і палестинськими арабами йде через землю. Вони переконали себе, що “Ісламську державу” переможено, що вихід з Афганістану та Іраку означає, що Сполучені Штати більше не є метою ісламістів і що Іран становить загрозу тільки для Ізраїлю. Вони вирішили, що ісламський світ – не їхня проблема. Як моторошно продемонстрував Новий Орлеан, неможливо було помилятися сильніше. Чи буде та помилка виправлена під час другого президентського терміну Дональда Трампа?

 

Мелані ФІЛЛІПС

Переклад з англ. Nautilus