Це був хедер
Наталія ГРЕК
Ананьїв Одеської області
Однією з перлин нашого славного Ананьєва, його визначною пам’яткою, є історична будівля, яку зараз займає Управління праці та соціального захисту населення громади. Вона незвичайна, спроектована за принципом будівлі із зовнішнім кутом, тому так добре вписалася на розі двох вулиць.
Відсутність химерних оздоблювальних елементів не псує, а навпаки, робить цю будівлю якоюсь «гордою». Який стиль? Залишимо це питання фахівцям. А ось «родзинкою» є навіс над вхідними дверима. На мій погляд, іншого такого в місті зараз немає. Навіс являє собою витвір художньої ковки, всі ознаки про це говорять. Придивіться уважно: прути оброблені, витончені «вигини» утворюють візерунок, гармонійно вписалися дванадцять однакових квіток і в центрі в обрамленні одна велика квітка. А кронштейни виконані у вигляді драконів з відкритою пащею, з якої звисає язик. Такі ж дракони є складовою частиною захисної решітки скла вхідних дверей одного з відділень місцевої лікарні, яка була побудована в 1863 році. Виходячи з цього можна припустити, що це робота одного і того ж майстра-коваля або якоїсь однієї майстерні. А може це данина моді того часу?
Дракон – «крилатий змій» – один з універсальних і найскладніших символів. Він може бути сонячним і місячним, добрим і злим. Це хранитель скарбів і таємних знань, символ довголіття. На Сході дракон – Сила небесна, що несе благо, на Заході – руйнівна сила зла. Що символізує дракон в даному випадку?
Первісне призначення будівлі, про яку йде мова, – хедер, тобто початкова єврейська школа. Швидше за все, вона була побудована в кінці XIX століття в рамках реформування єврейських шкіл. Як свідчить історія, до цього хедер (в перекладі з івриту «хедер» – кімната) дійсно була житловою кімнатою в будинку меламеда (вчителя). Предмети викладання були виключно релігійними. Крім обов’язкових предметів, діти знайомилися і з численними народними переказами та легендами, з усіма національними традиціями. А реформування передбачало облаштування хедерів у спеціально пристосованих приміщеннях, об’єднання декількох хедерів в один, а також паралельно з вивченням традиційних дисциплін передбачалося вивчення деяких світських. Звід єврейського законодавства «Шульхан арух» наказує: «Початкові школи повинні бути в кожному місті; якщо ж їх немає, то жителів цього міста піддають херему (відлученню), поки не запросять вчителя». Тобто батькам заборонялося жити в містах, де для їхніх дітей не було шкіл.
Цей пост я розмістила у Фейсбуці, і на нього так відреагував директор Ананьївської філії Одеського краєзнавчого музею А. А. Шхалахов: «Я пам’ятаю, що йшлося про прізвище Бондар, але переглянув матеріали і бачу, що Герш (Григорій) Бондар був ювеліром в Ананьєві і мав свою майстерню. Але про цей навіс, як про роботу свого прадіда, розповідала його правнучка Юлія Смілга, яка відвідала музей під час гостьового візиту в Ананьєві».
Те, що час безжалісний, – не новина, тому хочеться, щоб такі творіння наших предків були збережені, щоб ними милувалися і наші діти, онуки… , щоб і у них виникали питання і бажання дізнатися більше про історію свого роду, історію міста, в якому вони народилися і в якому живуть, навіть окремого будинку або якихось його деталей.
