Три топоніми на Нивках
Три вулиці в київському районі названо іменами знаменитих євреїв
Ігор ЛЕВЕНШТЕЙН
Перейменування київських вулиць у процесі декомунізації та дерусифікації дали своєрідний результат у скромному київському районі Нивки: вулиця Голди Меїр (колишня Краснодарська) впирається у вулицю Януша Корчака (колишня Баумана) на перехресті з вулицею Володимира Жаботинського (колишня Муромська).
Перейменування вулиць (а також проспектів, площ, бульварів, провулків, парків, скверів, проїздів, спусків, глухих кутів та інших об’єктів) саме по собі явище складне, що неминуче викликає різні емоції у різних людей. Так у нашій історії було завжди, не будемо заглиблюватися.
Іноді волею долі виникають ось такі цікаві казуси, як на Нивках, де сьогодні зустрічаються в одному місці відразу три вулиці з єврейськими іменами. Нивки ніяк не можна віднести до єврейських місць Києва: вже зовсім не Поділ і жодного разу не Євбаз. Ця місцевість була відома з 1850-х років як хутір Фузиківка, заснований багатими селянами із сусіднього села Біличі на прізвище Фузик. У 1870-ті роки хутір отримав назву Нивки – від розташованої поблизу ниви, справа ж була далеко за містом. На початку ХХ століття там проживало всього 27 осіб, які навряд чи коли-небудь чули слово “синагога”. До складу міста Києва хутір Нивки включили 1923 року, і було в ньому тоді лише три вулиці.
Сучасний житловий масив Нивки був забудований 1950-60 роки, переважно – хрущовками. В одній із таких хрущовок ось уже двадцять років живу я, який понаїхав із Запоріжжя на запрошення Джойнта. І я вже точно далеко не єдиний єврей на Нивках – судячи з маси підопічних благодійного фонду “Київський Єврейський Хесед Бней Азріель”, які іноді збираються по ту чи іншу допомогу: чи то у волонтерки на вулиці Салютній, чи то на зустрічах із куратором у фойє Мегамаркету на вулиці Щербаковського. Так, сьогодні на Нивках людей, які добре знають слово “синагога”, повно. Але поява на карті району єврейських топонімів пов’язана не зі зростанням єврейського населення, а виключно з політикою і, на жаль, з війнами.
Під час процесу декомунізації, що посилився після російської агресії в Криму і на Донбасі, 7 липня 2016 року рішенням Київської міськради на виконання закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки” було перейменовано 5 об’єктів. Зокрема, тоді проспект Московський став проспектом Степана Бандери, а вулиця Баумана – вулицею Януша Корчака.
Вулиця на Нивках, яка виникла на початку 1950-х років під назвою Нова №850, 1953 року отримала ім’я більшовика Миколи Баумана. Коли більшовизм зійшов з арени і вийшов із моди, треба зауважити – з великим запізненням, вулицю перейменували на честь Януша Корчака. Польський лікар і педагог, єврей, який пішов у газову камеру табору смерті Треблінка разом із вихованцями єврейського Будинку сиріт, був у наших краях відомим і шанованим. До того ж Януш Корчак (Генрік Гольдшмідт) мав стосунок до Києва: під час Першої світової війни він три роки (1915-1918) як військовий лікар російської армії працював у сирітському притулку на вулиці Богоутівській. Тут він написав одну зі своїх головних педагогічних книг “Як любити дитину”. На цій вулиці розташована Національна бібліотека України для дітей. Можливо, цей фактор теж зіграв свою роль у перейменуванні: за асоціацією діти – Корчак.
Під час процесу дерусифікації, що загострився після повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року, 28 жовтня 2022 року рішенням Київської міськради було перейменовано 40 об’єктів, зокрема в Шевченківському районі вулицю Краснодарську на вулицю Голди Меїр, а вулицю Муромську – на вулицю Володимира Жаботинського.
Про ставлення Голди Меїр до Києва говорити зайве: Голда Мабович (за чоловіком – Меерсон) народилася в Києві 3 травня 1898 року. 1903 року батько сімейства, Мойше Мабович, виїхав до США, і поки він там облаштовувався і заробляв гроші на переїзд сім’ї, його дружина Блюма з трьома доньками – Шейною, Голдою і Ципкою (які імена – просто Шолом-Алейхем якийсь, який, до речі, жив там поряд на Бессарабці) переїхала з Києва до Пінська до своїх батьків. Уже звідти 1906 року вони виїхали до Америки. До 100-річчя Голди Меїр на будинку на вулиці Басейній, 5-а, де вона мешкала до 1903 року, було встановлено меморіальну дошку, якої, на щастя, не торкнулися ні декомунізація, ні дерусифікація.
Вулиця Краснодарська так само, як і вулиця Баумана, виникла на початку 1950-х років під назвою Нова №865. І тим же рішенням Київського міськвиконкому від 23 грудня 1953 року отримала назву Краснодарська. І ось, через 49 років доросла до Голди Меїр.
Вулиця Муромська, в минулому – Нова №868, отримала свою назву 1955 року. Через 47 років їй дали ім’я Володимира Жаботинського. Основоположник ревізіоністського сіонізму був, як відомо, людиною одеською і до Києва стосунку не мав. Але його світового авторитету вистачило для того, щоб дати його ім’я невеликій (410 м) вуличці на Нивках.
Такий ось єврейський трикутник виник на території колишнього хутора Нивки. Піду собі по Корчака, зверну на Жаботинського, а на Голди Меїр постою в тіні. Благо, дерев там вистачає. Вулиці, звісно, скромні, не в престижному районі. Ну, так пішли в минуле часи, коли центрова вулиця Шота Руставелі (спочатку – Мала Васильківська) носила ім’я Бера Борохова (це було в 1926-1937 роках), сіоністського діяча і члена Центральної Ради. Сьогодні нам і Нивки в радість.
Є в перейменуваннях таки приємні моменти. Наприклад, у Кропивницькому (екс-Кировограді, Зінов’євську, Єлисаветграді) у травні 2023 року вулицю Маяковського перейменували на честь Моріса Подолоффа, першого керівника НБА, який народився в Єлисаветграді та дитиною виїхав із батьками в Америку. Ось такими історичними постатями і варто пишатися українським містам – на відміну від суперечливих персонажів, забруднених антисемітизмом і колаборацією з нацистами.
Утім, як я вже зазначав вище, у різних людей неминуче виникають різні емоції. Так, мені запам’яталося, як одного разу в тролейбусі, коли прозвучало “Наступна зупинка – вулиця Голди Меїр”, якась тітка обурено буркнула: “Вулиця Голди Меїр! У нас що – Ізраїль? Хто нами править!” Подумалося, що, якби нами правила Голда Меїр, ми напевно жили б набагато краще.
