Златоглава мейдале
Шолом Секунда. Архів : NYU Libraries
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
Як відомо, Рассєя – не тільки батьківщина слонів, а й багатьох інших чудових речей: від настоянки бояришніка до букви Z, зображеної на джинсах, що облягають дупу. Та й пісні які душевні зараз на Рассєюшкє в моді! Ось, скажімо, “Что ж ты, фраер, сдал назад” або “Хоп, мусорок, не шей ты мне срок”.
Буває, однак, що можна почути по телеку пісні минулих часів. Само собою, споконвічно російські.
З деяким запізненням я побачив фрагмент одного московського новорічного концерту. Так там ведучий, доволі відомий кіноактор із досить пом’ятим обличчям, гучно оголосив: “А сейчас прозвучит русская народная песня “Москва златоглавая”!” І понеслося залихвацьке про гімназисток рум’яних, від морозу трохи п’яних. Чесно скажу, я вірю, що гімназистки були п’яні від морозу, настоянку бояришніка вони точно не пили.
З ентузіазмом відгукується на цю пісню сучасний російський слухач. Ось тільки один зразок: “Москва златоглавая” – краса і велич кремля, Красної площі, дзвін дзвонів… Москва була і буде Третім Римом. Пісня розкриває органічний зв’язок державності й ліричності, характерних для народів Росії”. Душевно сказано!
От тільки халепа: ніде, крім як на Московії, мелодію цієї пісні російською народною не визнають. І заковика не в тексті. Хоча першою його записала на платівку така “споконвічно російська” співачка, як одеситка Грінберг (вона ж Якубович, вона ж Розенталь). Проблема тут у мелодії…
1907 року в Нью-Йорк разом з батьками прибув музично обдарований підліток Шолом Секунда, який народився в українському місті Олександрії. Бідняку іммігранту дуже важко було зробити в Штатах кар’єру. Але він зміг! Написав безліч мелодій. Одну з них 80 мовами досі співають у всьому світі. У СРСР, а потім на пострадянському просторі вона відома як “В Кейптаунском порту”. Текст цей 1940-го року був написаний ленінградським школярем Павлом Гандельманом. І що цікаво, подорослішавши, він став моряком і справді побачив далекі порти.
Спочатку ж пісню було написано Секундою 1932 року для мюзиклу “Ме кен лебн нор ме лозт нішт” – “Можна було б жити, але не дають”. Текст їдишем написав Джейкоб Джейкобсон (Якоб Якобсон). І називалася пісня “Бай мир бисту шейн” – “Для мене в світі немає нікого тебе гарніше”.
Незабаром перекладена англійською, пісня мала величезний успіх в Америці. Її співали Елла Фітцжеральд, Луї Армстронг, Мерилін Монро та інші зірки. А потім її заспівали в багатьох країнах.
Повернемося однак до “цукерок-бараночок”. Пісню “Майн ідише мейдале” (“Моя єврейська дівчина”) написав Шолом Секунда 1922 року знову-таки для ідишистського мюзиклу. Слова до неї написав Аншель Шор (Схор).
Свою ж популярність у Радянському Союзі “єврейська дівчина”, що перетворилася на “Москву златоглавую”, здобула 1980-го року, коли на екрани вийшов фільм “Крах операції “Терор””. У ньому розповідалося, як браві чекісти зуміли розкрити і знешкодити чергову змову “білогвардійської нечисті”. Емігрантську пісню у стрічці заспівала Олена Камбурова. Її прекрасне виконання і сприяло популярності пісні.
Але в сучасній Рассее вона не могла не стати “русской народной”. А якою ж, твою оглоблю, іншою!
Щоправда, декому в Московії відомо, що це не так. Наприклад, у відомої виконавиці бардівської пісні Галини Хомчик є веселий номер. Вона вдало поєднує в пісні російський текст “златоглавої” зі словами про “мейдале” на ідиші та англійською. Виходить дуже кумедно, глядачі зустрічають номер довгими оплесками.
Однак ідеологічна установка на Третій Рим диктує своє. А тому “мейдале” остаточно на Росії стала “златоглавою”. Щоправда, коли спостерігаєш, які викрутаси а-ля рюс викидає артист при виконанні пісні, то згадується репліка з буфонадної комедії “Ширлі-Мирлі”: “Яку вашу пісню не копни, звідусіль Семь-сорок лізе”.
Ну що ж тут поробиш…
