Промінчик світла в темному царстві

Фото: JESSICA GOW
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
Вона вийшла на сцену і заспівала. В залі тут же пролунали свист і улюлюкання, ніби це відбувалося не в концертному залі шведського Мальме, а в джунглях, де мавпи, що стрибають по гілках, видають нечленороздільні звуки. Але Еден Ґолан була готова до цієї свистопляски. Вона продовжувала співати. І десь із середини виступу до його закінчення спів ізраїльтянки супроводжували вже оплески…
Якимось дивним чином перетнулися в часі мерзенні напади ХАМАСу на Ізраїль, його рішуча відповідь терористам і те, що шведські влаштовувачі Євробачення вирішили провести конкурс не в Стокгольмі чи Гетеборзі, а саме в Мальме. Що я маю на увазі? А ось що.
1999 року під час міжнародної конференції в Копенгагені наша єврейська делегація на день вирушила до сусідньої Швеції, в одне з найвідоміших міст країни – Мальме. Там, окрім синагоги та історичних пам’яток, ми в рамках толерантності, відвідали і місцеву мечеть. Час нашого візиту про всяк випадок підібрали так, щоб у цей час у ній не було прихожан. А ввічливий служитель, який супроводжував нас в огляді мечеті, розповів нам, що місцеві мусульмани дуже мирні люди і добре ладнають з усіма жителями міста. Він також не без радості в голосі повідомив, що кількість прихильників ісламу тут зростає, тож незабаром вочевидь доведеться побудувати ще одну мечеть. А коли ми вже почали йти, він з кривою усмішкою додав: “Це місто буде наше”. На жаль, він мав рацію…
За минулі роки в Мальме багато що змінилося нагірше. Як повідомляється, євреї вже давно бояться з’являтися на вулицях міста в кіпі. А кілька років тому в Мальме було зірвано проведення тенісного матчу на Кубок Девіса між командами Швеції та Ізраїлю. Ким зірвано? Я думаю, ви здогадалися, що не врівноваженими скандинавами. Не дивно, що євреї стали активно залишати Мальме, і досить імовірно, що він незабаром стане “юденфрай”.
За останні десятиліття шведи прийняли більшу кількість мігрантів на душу населення, ніж усі інші держави Західної Європи. Вихідці із Сомалі, Афганістану, Іраку, Боснії становлять близько 16% населення. Тільки з 1998 року до 2011-го (ще до нинішньої хвилі “біженців”) міграція мусульман і природний приріст у мусульманській громаді становили набагато більше 40% від загального приросту населення Швеції.
Новоприбулі нерідко поводяться абсолютно нахабно. Практично всі вони не працюють, але отримують щедру допомогу і всілякі блага. Що шведи отримали натомість? Ще до недавньої хвилі мігрантів, яка захлеснула Європу, на цих “нещасних” припадала переважна кількість злочинів – грабежів і зґвалтувань.
Молодіжні арабські банди третирують корінне населення, зґвалтування шведок ісламістами стало вже притчею во язицех. На “прибульців” у Швеції ще до останньої хвилі стражденних припадало близько 80% зґвалтувань. Але кажуть, що цифри ці істотно занижені – оскільки тільки 10-20% жертв зґвалтувань звертаються в поліцію. Але вона в рамках “політкоректності” намагається приховати ці факти.
Після новорічного скандалу в Кельні з’ясувалося, що схожа вакханалія відбувалася влітку 2014 року на найбільшому музичному європейському фестивалі “We Are Stockholm”. Десятки білявих скандинавок стали тоді, як виявилося, жертвами афганських біженців. У поліції спочатку говорили, що зґвалтувань і домагань не було, потім визнали, що все це було, але… зовсім мало. Лише пізніше вкрай неохоче там погодилися із заявами преси про те, що сексуальні злочини мали масовий характер. Але оскільки йшлося про біженців, тему було закрито.
Абсолютно потворно поводяться нинішні шведські політики і на міжнародній арені, виявляючи при цьому рідкісне лицемірство. Наприклад, вони люблять повчати інших толерантно ставитися не тільки до національних, а й чи не насамперед до сексуальних меншин. Шведські дипломати не раз висловлювали незадоволення агресивним неприйняттям гей-парадів в окремих країнах.
А тим часом шведська влада зробила все можливе, щоб зам’яти огидний інцидент у Гетеборзі. Там “бідні” біженці “розважилися” тим, що, спіймавши гея, одягли його в жіноче вбрання і, досхочу поглумившись, задушили дохлою змією.
Тож не дивно, що Мальме з острахом стали залишати і корінні жителі-християни.
Норвезький дослідник Фіордман пише: “За три десятиліття Швеція перетворилася на країну, затоплену вуличною злочинністю, яка має одне з найвищих у світі число зареєстрованих зґвалтувань. Дівчата-блондинки з передмість Стокгольма вже звикли до того, що їх публічно обзивають повіями, і багато хто перефарбовується в брюнеток, щоб уникнути сексуальних домагань на вулицях власних міст”.
Але це, схоже, мало хвилює шведських політиків. Інша справа критикувати Ізраїль за нібито агресивну політику.
Перед початком півфіналів у Мальме відбулася антиізраїльська демонстрація, учасники якої скандували вже знайомі гасла “Від річки до моря Палестина буде вільна”, “Ізраїль винен у геноциді”. В натовпі демонстрантів енергійно крокувала всім відома екоактивістка Ґрета Тунберг. Якийсь час тому, коли ця мадемуазель добряче дістала шведських правоохоронців, я жартома порадив знайти їй хорошого хлопчину. Але видно, у шведської поліції з цим не склалося, от вона й бузить знову. Доведеться Греточку терпіти й далі.
Після генеральної репетиції, яку намагалися зірвати пропалестинські активісти, Еден Ґолан сказала: “Я пишаюся тим, що представляю Ізраїль. Особливо зараз. Я отримую любов і підтримку і сповнена рішучості викластися по максимуму під час півфіналу. Ніщо не відверне мене від моєї роботи”.
І вона свого слова дотримала: виступила блискуче.
А напередодні фіналу біля манежу, де проходив конкурс, знову з’явився галасливий натовп в арафатках. Він кричав гасла про знищення Ізраїлю і намагався прорватися до будівлі. Довелося втрутитися поліції і навіть затримати “особисто” Ґрету Тунберг. Дістала вона все-таки хлопців!
У день фіналу Еден знову опинилася на висоті: заспівала класно! А те, що в залі були й ті, хто намагався її освистувати, несподіванкою не стало, з огляду на загальну обстановку в Мальме, про яку я згадував у цій статті…
Зізнаюся чесно: вже багато років я не дивлюсь Євробачення. З тієї простої причини, що часи, коли в ньому брали участь прекрасні професіонали, такі, як АББА або Офра Хаза, давно минули. Останні роки в цьому всеєвропейському попса-шоу все частіше перемагають представники нетрадиційних меншин або всілякі фріки. Що ще раз підтвердив і нинішній конкурс. І годі тут нарікати на глядацькі звичаї, якщо в переможці швейцарського “небінарного” Немо вивели якраз професійні журі. Але глас народний не обдуриш: перша трійка глядацьких симпатій – Хорватія, Ізраїль та Україна.
Проте є нюанси. Перший – приємний: посівши з незначним відставанням друге місце за загальною кількістю глядацьких голосів, Ізраїль став першим за кількістю країн, які проголосували за нього. Це дуже втішний факт. І версія, що це, мовляв, голосували євреї, які живуть у різних державах Європи, вельми не переконлива, адже реальна кількість євреїв у багатьох європейських країнах сьогодні вкрай невелика. Скоріше, просто чим далі, тим більше витівки ісламістів дістають європейців.
Але є й нюанс, що насторожує. Тільки Хорватія та Україна не дали Ізраїлю жодного глядацького голосу. Про журі я не говорю, оскільки є думка експертів, що ці попсові функціонери налякані антисемітською свистопляскою довкола конкурсу і бояться здатися “прихильниками агресора”. Що стосується Хорватії, її голосування найімовірніше пояснюється тим, що ще до початку конкурсу, згідно з прогнозами букмекерів, Ізраїль і Хорватія були найближчими конкурентами в боротьбі за успіх.
Цей же момент, ймовірно, був присутній і в українському голосуванні. Загальна ж ситуація видається дивною з огляду на те, що в Україні зараз начебто немає серйозних проблем із “єврейським питанням”. Однак, схоже, що люди, причетні до просування українських конкурсантів, не погребували недобросовісними методами. Так, на деяких сайтах і в соціальних мережах з’явилися голослівні звинувачення Еден Ґолан, ніби вона підтримує агресію Росії проти України. І це при тому, що її сім’я покинула Москву одразу ж після 24 лютого 2022 року, повернувшись до Ізраїлю і тим самим показавши своє ставлення до путінської політики. Як певний факт її нібито негативного ставлення до України називали те, що 2016-го року вона брала участь у дитячому конкурсі в Криму. Але обвинувачі промовчали, що тоді їй було 12 років, і незрозуміло, чим дитина могла нашкодити Україні. Проте мені дуже дивно, що з України не дійшов жоден пункт від глядачів.
Що ж стосується самих виступів, то, як на мене, хорватський виконавець був найкращим на конкурсі. Однак, імовірно, щоб заслужити у журі перемогу, йому потрібно було вийти на арену в жіночій білизні або зробити щось карколомне.
Як сказав поет, часи не вибирають. Ось і ми живемо в “цікавий” час.
Навряд чи б я писав про це свято попси, якби не політична свистопляска навколо нього. Один із коментаторів сюжету про Євробачення в українському ютьюбі написав: “Якщо Палестина хотіла свободи, то чому віддала себе диктатурі й поставила собі за мету знищення євреїв?”
Питання, звісно, гарне. Але явно риторичне. Темне царство антисемітизму дедалі більше облаштовується у світі. Але радує, що в ньому з’явився промінчик світла. Промінчик на ім’я Еден Ґолан.