Самоненависть по-оскарівськи

| Номер: June 2024

Фото: Wikipedia / Raph_PH – ZoneIntrestBFILFF121023

Британський кінорежисер Джонатан Глейзер, нащадок євреїв, які втекли від погромів у Російській імперії і провели дитинство в одному з ізраїльських кібуців, приймаючи “Оскар”, заявив, що через “окупацію” йому соромно бути євреєм

У центрі єврейської та антисемітської уваги опинився британський кінорежисер Джонатан Глейзер, який зняв фільм за мотивами роману Мартіна Еміса “Зона інтересів”.

Дія розгортається під час Другої світової війни на території концтабору Аушвіц. Комендант концтабору Рудольф Гьосс і його дружина Гедвіг прагнуть побудувати життя своєї мрії для їхньої сім’ї в будинку і саду через паркан від табору. Фільм розповідає про життя багатої німецької сім’ї, чий добробут побудований на пограбуванні та вбивстві євреїв в Аушвіці.

Прем’єра кінострічки відбулася на Каннському кінофестивалі в травні 2023 року і отримала визнання критиків. Фільм боровся за Золоту пальмову гілку і отримав Гран-прі та премію ФІПРЕССІ.

На 96-й церемонії вручення премії “Оскар”, приймаючи нагороду за “Зону інтересів” як за найкращий іноземний художній фільм, Глейзер заявив, як він вважає, від імені прогресивної частини єврейського народу:

“Увесь наш вибір робиться для того, щоб відобразити і протистояти нам у сьогоденні. Не сказати: “Подивіться, що вони зробили тоді”, а скоріше: “Подивіться, що ми робимо зараз”. Наш фільм показує, до чого призводить дегуманізація у своїх найгірших проявах. Вона сформувала все наше минуле і сьогодення. Прямо зараз ми стоїмо тут як люди, які заперечують своє єврейство через те, що Голокост був використаний окупацією, яка призвела до страждань стількох невинних людей. Чи то жертви 7 жовтня в Ізраїлі, чи то триваючий напад на сектор Газа, все це жертви цієї дегуманізації. І ми стурбовані питанням: як нам протистояти самим собі?”

Цей апофеоз єврейської самоненависті викликав бурхливі й тривалі оплески, зокрема й від низки осіб єврейської національності. Кінорежисер Бутс Райлі, чорношкірий онук єврейської дівчинки, яку батьки вивезли 1938 року до США, був просто в захваті від “відвертих висловлювань проти звірств у секторі Гази”. Американська єврейська група IfNotNow, яка звинуватила Ізраїль у “геноциді”, також високо оцінила промову Глейзера і заявила: “все більше євреїв дають зрозуміти, що їхні єврейські цінності змушують їх виступати проти Ізраїлю”. Йона Ліберман, співзасновник IfNotNow, сказав:

“Глейзер явно мав на увазі, що вони спростовують те, як було вкрадено їхнє єврейство. Я рішуче засуджую тих, хто спотворює слова Глейзера”.

Журналіст Дейв Зірін, який також є євреєм, виступив на захист Глейзера, написавши в The Nation, що Глейзер “фактично відбирає свою культуру в розпещених проізраїльських борців за медійні нагороди, які стверджують, що іудаїзм і сіонізм – це одне й те саме”.

Ще один представник жорстоковитого народу П. Дж. Грісар звинуватив критиків у вибірковому цитуванні Глейзера і сказав, що це тільки доводить його точку зору.

Але більшість євреїв усе-таки були шоковані таким проявом автоантисемітизму.

Президент американського фонду тих, хто вижив у Голокості (HSF), Девід Шехтер опублікував відкритий лист у відповідь на промову Джонатана Глейзера.

Шехтер, який провів три роки в таборі смерті Аушвіц і ще рік у Бухенвальді, заявив, звертаючись до Глейзера, що “з болем дивився, як той використовував трибуну церемонії вручення “Оскара”, щоб прирівняти маніакальну жорстокість ХАМАСу щодо невинних ізраїльтян до важкої, але необхідної самооборони Ізраїлю перед обличчям тривалого варварства ХАМАСу.”. Шехтер зазначив, що коментарі Глейзера “були фактично неточними і не мали моральних виправдань”, тому що “окупація” не має нічого спільного з Голокостом”.

94-річний Шехтер, який дивом вижив у Голокості, пояснив, що право єврейського народу жити на своїй землі належало йому за сотні років до Голокосту, а сьогоднішня ситуація – наслідок дій лідерів арабських країн, які “відмовлялися визнати право євреїв бути їхніми сусідами на своїй землі”.

“Найжахливіше, що ви вибрали використання Голокосту, щоб виправдати свою думку, – продовжив Шехтер, звертаючись до Глейзера. – Ви зняли фільм про Голокост і виграли “Оскар”. І ви єврей. Ви молодець. Але з вашого боку було безчесно говорити від імені шести мільйонів євреїв, включно з півтора мільйонами дітей, яких було вбито тільки тому, що вони народилися євреями. І безчесно з вашого боку говорити від імені тих із нас, хто особисто бачив, як світ мовчки спостерігав, як гинули наші матері, батьки, брати, сестри, бабусі й дідусі, дядьки, тітки та двоюрідні брати й сестри. Нам нікуди було йти – для нас не було притулку. Жодна країна не приймала нас, хоча світові лідери чудово знали, що тисячі євреїв знищуються щодня. Не було єврейської країни, куди ми могли б утекти. Вам має бути соромно за те, що ви використовували Аушвіц, щоб критикувати Ізраїль”.

Промова Глейзера викликала негативну реакцію і в інших представників американських єврейських організацій, пише newsru.co.il. Так генеральний директор Руху боротьби з антисемітизмом Саша Ройтман заявив, що Глейзер використав своє становище, “щоб атакувати батьківщину єврейського народу, яка веде війну на семи фронтах проти тих, хто відкрито закликає до геноциду євреїв”.

“Сьогодні євреїв знову дегуманізують, щоб виправдати їхнє масове знищення, як було в роки Голокосту, – заявив Ройтман. – Замість того, щоб відмовлятися від Голокосту, більшість євреїв вивчили урок: якщо хтось каже, що хоче нас знищити, ми не повинні сумніватися в його намірах”.

Засновниця і виконавча директорка ініціативи “Єврей у місті”, яка заснувала перше “Єврейське бюро в Голлівуді”, Елісон Джозефс заявила, що замість того, щоб відзначити, як дегуманізація євреїв призвела до 7 жовтня і до того, що люди в усьому світі заперечують те, що трапилося, Глейзер повторив поширений серед ненависників євреїв рефрен про те, що євреї самі винні у влаштованій ХАМАСом різанині.

“Кілліан Мерфі прийняв свою нагороду, пишаючись своїм ірландським походженням, – процитувала зірку “Оппенгеймера” Джозефс. – От би в Голлівуді знайшовся хоч один єврей, який би отримав свою нагороду як єврей, який пишається цим”.

Глейзера засудили єврейські оглядачі Джон Подгорц і Батья Унгар-Саргон за використання слів “люди, які спростовують своє єврейство”.

Чинний і колишній директори Антидифамаційної ліги Джонатан Грінблатт і Авраам Фоксман також засудили Глейзера за ці слова, водночас Грінблатт звинуватив Глейзера в “мінімізації Голокосту”.

Не залишилися осторонь і ізраїльські політики. Міністр у справах діаспори та боротьби з антисемітизмом Аміхай Шіклі (“Лікуд”) в інтерв’ю газеті Jerusalem Post назвав Джонатана Глейзера “мерзенним автоантисемітом” і “черговим корисним ідіотом, який устромив ножа у спину свого народу та у спини жінок, яких гвалтували, а потім стріляли їм у голову, дітей, яких різали у ліжечках, цілі сім’ї, які спалювали живцем”. Він заявив, що самоненависть не нова, вона супроводжує єврейський народ протягом багатьох поколінь.

* * *

Джонатан Глейзер народився 26 березня 1965 року в Лондоні. Його предками були українські та бессарабські євреї, які втекли після кишинівського та одеського погромів і прибули до Великої Британії в 1900-х роках, ще один його прадідусь народився у Вільнюсі.

Юний Джонатан відвідував Єврейську безкоштовну школу, яка тоді розташовувалася в районі Камден, де він мешкає досі.

У дитинстві він брав участь у програмі “Гіват Вашингтон”, у рамках якої учнів відправляють до Ізраїлю, і провів п’ять місяців у молодіжному селі, яке являє собою поєднання школи-інтернату і кібуца.

Тобто, виховання він отримав цілком єврейське. Ну а виросло з нього те, що виросло.