Рабин Яків Дов Блайх: “Я впевнений, що перемога буде українською”
Людина припускає, а Господь розпоряджається…
Коли молодий рабин Янкель Блайх приїхав 1989-го року з Нью-Йорка до ще радянської України, він не думав, що залишиться тут так довго. Однак відтоді минуло вже 35 років, а Головний рабин України та Києва Яків Дов Блайх продовжує свою активну діяльність у вже незалежній Україні.
За його безпосередньої участі відбувалося відновлення життя української єврейської громади – відкривали перші єврейські дитячі садки та школи, активно запрацювала синагога на Подолі, було створено Центр компактного проживання для літніх євреїв і багато іншого.
– Єврейська громада України напередодні повномасштабного російського вторгнення переживала мало не пік свого розквіту. Але сталося це вторгнення. Загинуло, потрапило в полон багато євреїв, ще більше виїхало за кордон – до Ізраїлю, до Штатів, до Європи, по всьому світу роз’їхалося. Знищено багато об’єктів єврейської спадщини. Це буде непростим завданням після перемоги – як відновлювати українське єврейське життя. Чи розумієте Ви обсяги того, з чим Вам доведеться зіткнутися для вирішення цих проблем? – запитали ми в ребе Блайха.
– Хочу сказати, що ми не чекаємо до кінця війни і до повної перемоги. Ми вже починаємо. Ми відкриваємо кілька шкіл. Ми вже зробили бомбосховища для цих шкіл і для дитячого садка. Ми розуміємо, що зараз немає такої кількості дітей, скільки було до початку цієї повномасштабної війни. Але коли ми починали, коли я приїхав у 1989 році, в Україні було дуже багато євреїв і дуже мало синагог. Шкіл не було, євреї сімдесят років були відірвані від єврейства. І потрібно було все починати з нуля. За допомогою Божою ми змогли побудувати дуже багато і відновити єврейське життя в Україні.
Пам’ятаю, як колись я був на зустрічі з Медведєвим, коли він був президентом Росії. Це було вже багато років тому, десь у 2009 році. І він мені сказав, що ось, мені доповіли, що ви відродили в нацистській Україні єврейську громаду. Я йому відповів: “Ну, що ви таке говорите? Ми дуже добре і працюємо, і живемо в Україні. Там єврейська громада розквітає і жодних проблем не має”. Навпаки, мені здається, що українська держава від початку нашої незалежності надала дуже багато можливостей для єврейської громади, щоб вона процвітала в Україні. Так воно й було. Зараз починаємо знову.
Мені здається, що Україна буде іншою, ніж вона була до початку цієї війни. У нас життя буде іншим, і все буде по-іншому. Я зараз щоразу, коли приїжджаю до Києва, бачу, що це вже інше місто, інша громада, інші люди.
Ми розуміємо, і президент Зеленський це вже кілька разів говорив, що нам потрібно буде жити, як в Ізраїлі. Знаючи, що в нас є ворог, і цей ворог може по нас стріляти, не дай Боже. Нам потрібно, щоб у всіх школах і в усіх громадських будівлях були бомбосховища.
Зараз Москва стала відчувати, як ми живемо в Україні. Хіба вони думали, що до них будуть з України прилітати дрони? Ні. Тепер нехай трохи відчують, як це, коли за один день може бути до восьми тривог.
Я впевнений, що перемога буде українською, з Божою допомогою. Я впевнений, що ми створимо нове українське суспільство, демократичне і сильне, яке буде побудовано з новим сенсом, оскільки сенси життя змінюються.
Буде все по-іншому. Ми бачимо, скільки людей загинуло на війні. Ми ще не знаємо, скільки повернуться з тих мільйонів, які виїхали. Але, мені здається, що приїде дуже багато молодих людей, які бачать і розуміють, що в України дуже великі перспективи і в бізнесі, і у відновленні всіх міст, які рашисти зруйнували.
Буде цікаве життя. Коли я приїхав до Радянського Союзу у вісімдесят дев’ятому році, я не очікував, що в дев’яносто першому буде в нас незалежність. Я не очікував, що у нас будуть президентські вибори.
Дуже багато було проблем і викликів перед Україною. І, слава Богу, Бог допоміг їх подолати і винести уроки. Я впевнений, що так буде і зараз. Україна відновиться і перебудується. Люди розуміють, що нам потрібно змінити наші погляди на життя. Те, що ми робимо зараз, – це для того, щоб у наступних поколінь усе було вже по-іншому.
– Українці під час російського вторгнення відчули дуже потужну підтримку з боку єврейської світової спільноти. Винесемо за дужки позицію офіційного Ізраїлю, оскільки ми достеменно не знаємо, що там відбувається за лаштунками. Але, з іншого боку, за деякими даними, кілька сотень ізраїльтян воюють на нашому боці, серед них є загиблі. Не кажучи вже про безпосередньо українських євреїв, які разом з українцями борються за нашу і свою незалежність. У чому, на Ваш погляд, природа такої підтримки українців?
– Євреї, які зараз воюють або працюють, або роблять ще щось для підтримки українців і України – це дуже важливий момент для них. Зокрема для євреїв – вихідців з України, які живуть в Ізраїлі і пройшли там службу в армії. Вони розуміють, що зараз триває війна добра проти зла, світла проти темряви. Тому вони і їдуть в Україну.
Те, що відбувається у відносинах між Ізраїлем і Україною, теж дуже важливо. Але, як ви сказали, ми не про все знаємо. Ну, я трохи знаю, хоча й не говорю зараз про це. Там дуже багато важливих речей, які робляться.
Мені здається, що в українців зараз є можливість змінити світовий порядок. Щоб зрозуміли будь-які багаті чи сильні держави, і ті, хто хоче бути супердержавою: якщо їм здається, що для того, щоб бути супердержавою, потрібно знищити меншу – це так не вийде.
У нас є можливість і навіть обов’язок перемогти таку “супердержаву”.
Цієї осені Якову Дов Блайху виповнилося 60 років.
Шановний ребе Якове, з ювілеєм Вас! До 120-ти залишилися ще 60 років. Міцного Вам здоров’я та успіхів. Мазл тов!
