Дорогу здолає той, хто йде
Єврейській конфедерації України – 25!
“Viam supervadet vadens” – дорогу здолає той, хто йде. Це вірно сказано.
Але для того, щоб дорога привела до потрібної мети, необхідно правильно вибрати вектор руху.
У кожного явища є минуле, сьогодення і майбутнє. Розпочавши свій шлях у вересні 1999-го року, Єврейська Конфедерація України обрала вектор на розвиток єврейського життя і самосвідомості в Україні. Конфедерацію було створено в результаті об’єднання понад трьохсот єврейських організацій і громад зі 110-ти міст України. Спираючись на набутий ними досвід розбудови єврейського життя, ЄКУ докладала серйозних зусиль щодо відродження духовності нашого народу. Конфедерація багато зробила для поліпшення системи єврейської освіти в Україні. Про це свідчить успішна робота київського інтернату для єврейських дітей “Орах Хаїм”. У ньому знайшли тепло і турботу діти з багатьох міст України.
Спільно з низкою міжнародних організацій Конфедерація здійснила створення будинку для самотніх літніх євреїв, в якому вони знайшли турботу, цілодобову медичну допомогу і затишок. Цей будинок продовжує і сьогодні працювати в складних умовах війни.
Від самого початку свого існування значну увагу Конфедерація приділяла міжнародній діяльності. ЄКУ на офіційному рівні представляє євреїв України у Всесвітньому Єврейському Конгресі, Європейському Єврейському Конгресі та низці інших впливових міжнародних організацій. ЄКУ активно сприяє розширенню економічних, політичних і громадських зв’язків України та Ізраїлю.
Загальновідомо і про ті зусилля, які Конфедерація спрямовувала на скасування щодо України поправки Джексона-Веніка, що жорстко регламентувала торговельні відносини між Україною та США. Представники ЄКУ наполягали на її скасуванні на різних міжнародних форумах, а також під час дискусії у Вашингтоні в Держдепартаменті США. І, як ми знаємо, цю поправку було скасовано.
На установчому з’їзді Конфедерації до числа перших її співпрезидентів було обрано Євгена Червоненка, авторитетного учасника єврейського руху:
– Нашим найважливішим завданням, – згадує Євген Альфредович, – ми вважали побудову справді демократичного суспільства в Україні. Такого суспільства, де не буде міжетнічної ворожнечі, зокрема антисемітизму. Вважаю, що багато в чому нам це вдалося. Уже в роки президентства Л. Кучми в країні практично зник державний антисемітизм, який раніше панував у СРСР. Пішла на спад і побутова юдофобія. Тоді ж мені, за підтримки інших активістів, вдалося домогтися у Президента України повернення київської Галицької синагоги. Словом, початковий етап діяльності Конфедерації, я вважаю, ми можемо вважати успішним.
Сьогодні Україна переживає дуже важкий час. І хоча війна коли-небудь усе-таки закінчиться, я не виключаю, що в умовах післявоєнної важкої економічної ситуації можуть знову виникнути спроби відродження антисемітизму. Тому вважаю, що єврейським лідерам слід показувати приклад діяльної підтримки України. І всіх нас розсудить Господь.
Велику увагу з перших своїх кроків Конфедерація приділяла духовному відродженню українського єврейства. На початку 2000-х років, з ініціативи духовного лідера ЄКУ, Головного рабина України та Києва Якова Дов Блайха, було реставровано Головну синагогу на Подолі. Велику участь у цій роботі взяли члени Опікунської ради Конфедерації, високі професіонали будівельної справи Анатоль Кармінський і Володимир Пінчук (велике інтерв’ю з ним, присвячене його 90-річчю, читайте в цьому номері ЄО).
Найбільшу фінансову підтримку цій благородній справі надав тодішній співпрезидент ЄКУ відомий бізнесмен Едуард Шифрін:
– Я вважаю, – говорив у ті дні пан Шифрін, – що ми повинні берегти єврейську ідентичність, зберігати наш народ від асиміляції. Я вважаю, що синагога – духовний центр єврейства. І якщо є синагога – є і народ навколо неї.
Про особливу важливість збереження єврейських самосвідомості та духовності говорила і людина, яка довгий час цементувала діяльність Конфедерації, перший голова Опікунської ради ЄКУ Марк Котляревський:
– Мені було років десять, – розповідав Марк Матвійович, – коли бабуся вперше привела мене до синагоги на Подолі. У ній тоді зібралося досить багато людей. Але вигляд у них був якийсь нерадісний. Бабуся вказала на якихось молодих чоловіків: “Дивись, це комітетчики, вони тут усіх фотографують”. Я тоді, звісно, не зрозумів, хто такі “комітетчики” і навіщо вони нас фотографують. Зрозумів значно пізніше.
Усі ми пам’ятаємо, яке ставлення до віри, особливо до єврейської, було в ті роки з боку держави. І слава Богу, що час той закінчився.
Сьогодні ми приходимо в наші оновлені храми, як вільні люди, що не соромляться, а пишаються своїм єврейством.
Нові цікаві проекти стали здійснюватися Конфедерацією, коли її очолив відомий бізнесмен Борис Фуксман. У період його президентства в Україну нерідко приїжджали високі гості – видатні діячі міжнародного єврейського руху, зокрема президент Всесвітнього Єврейського Конгресу Рональд Лаудер.
Тоді ж було в повному обсязі відновлено роботу газети і сайту “Єврейський оглядач”.
Відповідаючи на запитання про свою роботу в ЄКУ, пан Фуксман сказав:
– Для мене ця громадська діяльність – обов’язок і поклик душі. Благодійність, про яку так багато говориться в Торі, має бути закладена в євреїв у душі.
І на закінчення нашого екскурсу в історію ЄКУ – слова її нинішнього президента, віце-президента Всесвітнього Єврейського Конгресу Бориса Ложкіна, який змінив Б. Фуксмана на посаді президента Конфедерації у 2018-му році:
– Можливо, головне, чого досягла конфедерація за чверть століття, – це реальне відродження єврейського життя в Україні.
Після десятиліть радянського державного антисемітизму знову запрацювали єшиви, одна за одною почали відкриватися синагоги. Євреї вільно почали себе ідентифікувати як євреїв: не зачиняти штори в шабат, виходити на вулицю в кіпі, вивчати культуру й історію свого народу, чимала частина якої пов’язана саме з Україною.
Я радий і пишаюся тим, що останні шість років керувати ЄКУ випала честь мені. Разом з тим, це і велика відповідальність.
Багато чого вдалося зробити за ці шість років. Назву лише кілька проєктів.
Одним із перших у 2018-му став проект “Праведники мого міста”. Одночасно зі збереженням пам’яті про трагедію Голокосту ми хотіли нагадати і про роль українців у порятунку євреїв.
Десятки вулиць у багатьох регіонах України, площі, сквери були названі іменами українців, які не побоялися давати притулок євреям під час Другої світової. Кожного з майже 2 700 українців-праведників ми назвали поіменно в книзі “Праведники народів світу. Україна”, яку видали до 80-річчя трагедії Бабиного Яру.
Книжкова серія “Єврейська бібліотека”, заснована ЄКУ, стала ще одним успішним проєктом Конфедерації. У цій серії ми вперше українською мовою публікуємо праці про євреїв та Ізраїль. Це дає змогу ближче знайомити українців із народом, з яким їх пов’язує більш ніж тисячолітня історія спільного проживання. І що приємно, багато книг “Єврейської бібліотеки” стали в Україні бестселерами.
Паралельно в Ізраїлі, при Тель-Авівському університеті, Конфедерація створила Інститут вивчення історії українських євреїв. До початку єврейських погромів у Російській імперії кінця ХІХ – початку ХХ століть на території сучасної України проживала найбільша єврейська діаспора у світі. Нащадки українських євреїв, які емігрували до США та багатьох інших країн, зробили величезний внесок у їхню науку, культуру, економіку, політику.
У тому, що у євреїв з’явилася своя держава, також чимала заслуга вихідців з України. Досить згадати хоча б Ісраеля Бєлкінда з Харкова, першого поселенця в Ерец-Ісраель, або одесита Зеєва Жаботинського, одного з головних ідеологів створення незалежної єврейської держави, або киянку Голду Меїр, яка поставила підпис під Декларацією незалежності Ізраїлю і була прем’єр-міністром під час війни Судного дня… І таких прикладів безліч.
Євреїв у всьому світі та українців пов‘язує дуже багато чого. Напевно, цим пояснюється і популярність Kyiv Jewish Forum – найглобальнішого проєкту ЄКУ, започаткованого 2019 року. На сьогоднішній день було проведено вже чотири форуми, і з кожним разом їхня аудиторія все більше і більше розширюється. Тільки четвертий KJF зібрав понад мільйон глядачів.
Як засвідчили події останніх років, вороги у євреїв та українців теж спільні – сучасна вісь зла, основу якої сформували Росія та Іран. Дві війни – Росії проти України і напад ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023-го – об‘єднали наші народи ще більше. Євреї воюють і гинуть за Україну в лавах ЗСУ. Репатріанти–українці б‘ються в ЦАХАЛі проти терористів, підтримуваних Іраном.
Ці дві трагедії зблизили нас настільки, що Україна стала найбільш проізраїльською країною у світі: Ізраїль у конфлікті з ХАМАСом, згідно з опитуваннями, підтримали 69% українців і тільки 1% – протилежну сторону.
Чи пов’язано це якось із діяльністю ЄКУ за останні 25 років? Думаю, так. Конфедерація доклала чимало зусиль, щоб євреї відчули себе частиною єдиної української політичної нації.
Змогли б зробити набагато більше, якби не російське вторгнення. Але і під час війни Конфедерація продовжує активно працювати. А після перемоги роботи буде багаторазово більше. Усе ще попереду.
І нехай буде так! Дорогу здолає той, хто йде.
