Як Мордехай Вануну в КДБ стукав
Гірка насмішка над ідеями пацифізму
Фото: Мордехай Вануну у 2009 | Eileen Fleming, Wikipedia
Йосип ТЕЛЬМАН, кандидат історичних наук
“Ядерний шпигун” Мордехай Вануну 2012 року звернувся до міністра внутрішніх справ Елі Ішая з проханням позбавити його ізраїльського громадянства. Обґрунтовуючи своє прохання, Вануну писав, що не бажає бути громадянином держави, яка вважає його шпигуном і зрадником, і хотів би виїхати. Але, незважаючи на велике бажання забрати у зрадника меноросту паспортину, Ішай змушений був відмовити йому в цьому проханні – виконуючи рішення служб безпеки та Вищого суду справедливості (БАГАЦу).
Парадокс, звісно, але нічого не поробиш: хоч і багато фахівців вважають, що обізнаність ненависника Ізраїлю, який демонстративно перейшов у християнство, неглибока й застаріла, шкоди країні він усе-таки завдати здатен. На наш погляд, це скоріше шкода морального, ідеологічного характеру, але – БАГАЦ великий, йому видніше.
2021 року заборону на виїзд Вануну було продовжено.
* * *
Мордехай Вануну народився в сім’ї марокканських євреїв, які репатріювалися в Ізраїль 1963 року. Його батькові належала крамниця, в якій він торгував культовим приладдям. У жовтні 1971 року Мордехай був призваний до армії. Служив в інженерних військах. Після закінчення служби вступив на підготовче відділення до Тель-Авівського університету, але, проваливши іспити, перервав навчання. Вступив на курси техніків у Дімоні. Після їх закінчення працював диспетчером в одному з цехів. У 1985 році дізнався про майбутнє звільнення, проніс на територію охоронюваного центру ядерних досліджень фотокамеру і відзняв 57 кадрів секретних об’єктів. Мордехай вирішив продати ці знімки й за рахунок цього розбагатіти. Заодно продати відому йому секретну інформацію. Кому продати? Тут сумнівів не було. Найвигідніше продати КДБ, там дорожче заплатять. Про спроби “ядерного шпигуна” встановити зв’язок із КДБ в Ізраїлі відомо небагато, оскільки деякі журналісти намагаються зобразити його безсрібником. Про ці спроби розповів Леонід Млечин. Ми не будемо копатися в біографії Вануну. Але його спроба вийти на зв’язок із КДБ, заробити на цьому і стати радянським шпигуном прекрасно характеризує моральне обличчя зрадника.
* * *
…Черговий комендант радянського посольства в Непалі Петро Скворцов одразу ж звернув увагу на дивно одягненого відвідувача, вочевидь не місцевого. В руках у нього була сумка, підійшовши до стійки, заговорив поганою англійською. Він бажав зустрітися з радянським послом.
– Посла немає, – сказав Скворцов. – Хто ви і навіщо вам посол?
– Я з Ізраїлю, – відповів молодий чоловік. – Я хочу повідомити вашому послу дуже важливу інформацію військового характеру.
Комендант запропонував гостю присісти, вийшов в іншу кімнату і зателефонував другому секретарю посольства Віктору Платонову. Той був одночасно співробітником резидентури зовнішньої розвідки КДБ.
– У приймальні людина з Ізраїлю, просить зустрічі з послом, – доповів Скворцов
– Звідки? – здивувався Платонов. – З Ізраїлю?
– Що з ним робити? – запитав Скворцов.
У відповідь почув:
– Гони його в шию, нам тільки євреїв тут не вистачало.
Скворцов повернувся на своє місце і сказав дивному відвідувачу:
– Зараз усі зайняті й ніхто прийняти вас не може.
Гість попросив ручку і щось написав, віддав листок коменданту, і розчарований залишив посольство.
Наступного дня з’явився резидент КДБ Тимофій Удальцов, він був відсутній напередодні, займався якимось важливим вербуванням. Удальцов був досвідчений і розумний розвідник. Віктор Платонов, посміюючись, розповів своєму шефу про дивного єврея з Ізраїлю, який приходив у посольство.
– А що він хотів? – насторожився резидент.
– А що вони всі хочуть, щоб євреїв із Союзу випустили.
– Хто з ним розмовляв?
– Петя Скворцов, – відповів Платонов.
Удальцов попросив терміново знайти Скворцова. Той зателефонував за кілька хвилин. Він приніс Удальцову записку, залишену ізраїльтянином. У ній було написано: “Я працював у ядерному центрі в Дімоні і можу розповісти про те, як Ізраїль створює ядерну зброю. У мене є фотографії, зроблені всередині Дімони. Моє ім’я Мордехай Вануну”.
– Де цей хлопець? – суворо запитав Удальцов.
Переляканий і навіть зблідлий Платонов сказав:
– Будемо шукати, Тимофій Миколайович, – і всім своїм виглядом зобразив готовність негайно взятися за пошуки.
Його шукали три дні по всій столиці Непалу Катманду. Поки завербований радянський агент – співробітник поліції – не повідомив, що громадянин Ізраїлю Мордехай Вануну залишив Непал і вилетів до Австралії, квиток він узяв до Сіднея.
Після Австралії Вануну побував в Англії, Італії та закінчив подорож у в’язниці, де відсидів 18 років від дзвінка до дзвінка.
Ізраїль оточений ворогами. Вони прямо заявляють, що їхня мета – знищити Ізраїль, стерти його з географічної карти. Про це кричать іранські аятоли, ХАМАС, “Хізбалла” та інші наші вороги. У цих умовах зберегти мир можна, тільки зміцнюючи оборону і безпеку Ізраїлю. Дії Вануну, йому подібних і їхніх покровителів, відкривають шлагбаум війні, наражають на смертельну небезпеку Ізраїль. Це розуміє кожна розсудлива людина, кожен, кому дорогі інтереси єврейської держави.
