Україна та Ізраїль – разом у боротьбі зі злом
Борис ЛОЖКІН, президент Єврейської конфедерації України
“Якщо немає любові між людьми, то неодмінно з’явиться ненависть” – говорив китайський філософ Мо Цзи.
Стародавній мудрець безсумнівно мав рацію. А розмірковуючи про взаємовідносини народів, слід сказати, що ненависть народжували відсутність глибоких знань про тих, хто живе поруч, їхню релігію, нрави, звичаї. Нерозуміння викликало підозру, а вона, своєю чергою, недоброзичливість і ненависть.
Євреї століттями жили на території нинішньої України. Я пишу “на території”, бо влада тут століттями належала аж ніяк не українцям. А правителі в ті довгі роки, діючи за принципом “розділяй і володарюй”, нерідко нацьковували українців і євреїв між собою. Через це так сталося, що в історії перебування євреїв в Україні були і добрі часи, і чорні сторінки.
Ситуація з “єврейським питанням” почала змінюватися зі здобуттям Україною незалежності. Не відразу, але по наростаючій стало змінюватися ставлення багатьох українців до євреїв. З паспортів зникла горезвісна “п’ята” графа, а з парканів – мерзенні написи “Жиди, забирайтеся до свого Ізраїлю”, які, як стало відомо згодом, були плодами “творчості” позаштатних агентів КДБ. Натомість у пресі та телеефірі з’явилися статті та сюжети, що розповідають про історію та культуру євреїв. Встановилися хороші державні відносини між Україною та Ізраїлем, до якого почали виїжджати на ПМЖ не тільки євреї, а й члени їхніх сімей – українці. Усі ці процеси і призвели до того, що державний антисемітизм в Україні практично зник, а побутовий помітно знизився. Згідно з опитуванням, проведеним кілька років тому відомою міжнародною соціологічною компанією, в Україні було визначено найнижчий рівень юдофобії в Європі. А обрання президентом країни, з великою перевагою в голосах виборців, етнічного єврея Володимира Зеленського виявилося величезною несподіванкою для багатьох у світі.
Для когось це стало гарною новиною. А от у російських володарів і пропагандистів ця подія викликала різке неприйняття, бо серйозно підривала в очах світового співтовариства висунуту ними агресивну ідеологему про те, ніби в Україні правлять нацисти. Згодом ця обставина стала для них одним із приводів напасти на Україну…
Сьогодні, коли на українській землі і на Близькому Сході щосили вирують війни, дедалі частіше порівнюють Україну і Ізраїль. І приводи для цього дійсно є. Українці чітко знають, що рашисти напали на них віроломно. Ізраїльтянам же добре відомо, як хамасівські нелюди увірвалися в їхню країну. Дикі злочини і тих, і інших зафіксовано і підтверджено багатьма свідченнями. Та ось тільки не всі у світі хочуть це визнавати. Вони ніби не знають, а насправді не хочуть знати правду. Одним застилає очі арабська нафта, іншим – російський газ. Свої інтереси у китайських комуністів і спраглих до великих фінансових подачок різноманітних політиканів. А деякі американські політики все ніяк не можуть усвідомити, що якщо США не вдалося відсидітися за океаном у роки Другої світової війни, то під час Третьої точно залишитися осторонь не вдасться.
Ситуація багато в чому ускладнюється тим, що вороги вкладають величезні кошти в інформаційну війну проти України та Ізраїлю. Жахливий вал фейків обрушується на мільйони людей по всій планеті. Маячні вигадки про “розіп’ятих хлопчиків” і “цілеспрямовані вбивства палестинських дітей” мають на меті оббрехати ЗСУ і ЦАХАЛ. І спрямовані вони не тільки на пересічних обивателів, а й на так звану інтелектуальну еліту.
Свіжий приклад. Гейді Метьюс, випускниця Гарварду, професорка міжнародного права, останнім часом поширює у ЗМІ та соц. мережах думку, що не можна атакувати членів Хезболли, оскільки їхню провину “не доведено”. При цьому вона також висловлює велике невдоволення Гаазьким судом, оскільки він, засудивши за військові злочини Путіна, не засудив українське керівництво, яке, на думку Метьюс, теж винне в якихось злочинах. І вона, на жаль, не самотня.
Як засвідчили події останнього часу, вороги у євреїв та українців спільні – сучасна вісь зла, основу якої сформували Росія, Іран та КНДР. Дві війни – Росії проти України та напад ХАМАСу на Ізраїль об’єднали наші народи ще більше. Євреї воюють і гинуть за Україну в лавах ЗСУ, репатріанти-українці б’ються в ЦАХАЛі проти підтримуваних Іраном терористів. Ці дві трагедії зблизили нас настільки, що Україна стала однією з найбільш проізраїльських країн у світі. Ізраїль у конфлікті з ХАМАСом, згідно з опитуваннями, підтримують 69 відсотків українців. І тільки один відсоток – протилежну сторону.
Водночас демонстрації на підтримку України збирали в Ізраїлі понад 50 тисяч осіб. А ходи на підтримку Росії – всього по кілька сотень людей. Та й як стверджують ізраїльські журналісти, це з урахуванням співробітників російського посольства. Соціологічні опитування показали, що більшість ізраїльтян – за Україну.
Сьогодні Україна та Ізраїль борються з жорстокими ворогами.
І як тут не згадати слова Тараса Шевченка:
Борітеся – поборете!
Вам Бог допомагає!
Ми віримо: Україна та Ізраїль здолають своїх ворогів.