ДІТИ ГАЗИ
Борис УКРАЇНСЬКИЙ
Я давно хотів попросити “друзів, яким шкода всіх”, піти від мене. Мене не треба жаліти. Себе пожалійте і дітей – своїх і, звісно, палестинських. Їхні татусі зараз ідуть до вас. Щоб вашій дитині голову відрізати. Потім повернуться і дадуть своїй дитині іграшку, вийняту з рук вашої дитини. Все акуратно знімуть на нагрудну камеру, чого соромитися. Ви жалієте їхніх дітей тому, що євреїв не любите або соромитеся євреями бути?
Чи Справедливості шукаєте?
А справедливо буде, якщо ми увійдемо в їхні будинки і переріжемо горлянки дітям на очах у батьків? Як вони зробили?
А справедливо ми вчинимо, якщо в печі живе немовля спалимо? Як вони нашого?
А чи знаєте ви, що в Чорну Суботу камери місцевих каналів показували нестримну радість тисяч і тисяч “мирних жителів” Гази, які цукерки жерли і танцювали на вулицях, – баби їхні “мирні” і діти їхні невинні. Діти начебто не винні. Їх дорослі привели на єврейській крові тризну справити. Віднині й назавжди вони тепер знають, як можна повеселитися всією сім’єю. Від душі. Напевно, первісні люди так відзначали перемогу над сусідами – на варварському збіговиську, з живою здобиччю після нальоту, під дику музику бубна, у відблиску багаття, в передчутті трапези, – вони співали й танцювали перед тим, як вбити та з’їсти… Так у кіно показують дикунів-людожерів. Тільки в кіно це фантазія, а в Газі біси самі все зафіксували на камеру. Хіба що не їли людського м’яса. Коран не схвалює.
Так було в Чорну Суботу.
22-го числа місяця Тишрей 5784 року від дня Створення Адама і Єви. За вашим – 7 жовтня 2023 року від Різдва Христового.
А нам як тепер жити? Що робити нам? Як бути з цим жахом? Ви знаєте, як викурити з лікарні чоловіків і не зачепити дітей? Як з їхніх душ ненависть вийняти і життя їхні не забрати? Ви знаєте, як?
Віддати їм усю Країну Ізраїлю? Вони її не будували. Тільки руйнували. Віддати країну Палестина? Її ніколи не було. Була провінція. У ній жили вони і ми. Ми не можемо повернути те, чого не забирали. Було рішення ООН про створення двох держав. Ми прийняли його і побудували квітучий Ізраїль. Араби відмовилися і пішли війною.
А ми перемогли. З того моменту євреї виправдовуються. За те, що вижили в Катастрофі, – не повинні були.
За Сад замість Пустелі, – ми їхні пасовища відібрали.
За Армію Непереможну, – “євреї не воюють”.
За найкраще у світі сільське господарство, – “євреї землю не орють”.
За наші Закони, – “Не вбий. Не вкради. Не забажай”…
У Пустелі немає Закону.
Там живуть за Поняттями.
За пенсії, допомогу, медицину, дороги, електрику, водопровід, каналізацію… за все, що ми їм дали і не додали.
… Ми перед усіма винні. Перед Червоним хрестом і Синім Півмісяцем. Ми їм заважаємо терористів рятувати. Перед ООН з її дикими резолюціями, які арабською нафтою пахнуть. Перед ВООЗ, вимоги якої тією ж нафтою віддають.
І перед арабами особливо.
За те, що в нас вийшов Райський сад на тому місці, де вони 1300 років верблюжим послідом намети опалювали й один одного вирізали, – за все винні ми, євреї.
Вони нас ніколи не пробачать. Ні європейці, які не добили нас, ні араби, які все програли.
…Вони стріляють з лікарень і мечетей. Зі шкіл. У вас є пропозиція, як убити чоловіка, який б’є по ізраїльських містах ракетами, прикриваючись дітьми? Або вбити терористів, яких вивозять машини швидкої допомоги і не вдарити по самій машині? До речі, і машини, і ракети куплені на гроші людей доброї волі, таких, як ви або Анджеліна Джолі. А ось лікарня, центральна в Газі, про яку всі ви так дбаєте, нами побудована, коли Газа була наша. Тепер знизу один із командних пунктів ХАМАСу, а нагорі привезені хамасниками діти, якщо вони там взагалі є, діти. Пам’ятаєте, у Заповіті сказано: “Сам убив, сам успадковуєш”?
… Невже ви думаєте, що Тля – З – Пустелі, озброєна, натхненна, виплекана всім “прогресивним людством”, зможе нас здолати? Або налякати? Або забрати Святу Землю, самим Творцем нам заповідану? Окстіться. Та чи вірите ви взагалі в Писання? У Коран?
Там сказано, чия ця земля.
Богом самим сказано, Мойсеєм записано. Ви в Бога вірите?
… Думаєте, якщо ви ворота відкриєте, вони з гостинцем прийдуть? Більшість убитих у кібуцах приймала їх у себе в гостях, вони влаштовували спільні посиденьки, Правду шукали, теж миротворцями себе вважали. Майже всі кібуцники вважали себе друзями Тунельного племені. Домовитися намагалися. Людською мовою з бісами розмовляли. Даремно все це. Біси по-людськи не розуміють. Адже вони не люди. Зате Армія Оборони Ізраїлю взяла правильну ноту в розмові з ними.
Єдиною доступною Піщаному племені мовою голосно і переконливо ЦАХАЛ зараз пояснює їм, що до чого.
Дохідливо. Виразно. Просто. Зараз вони почали розуміти.
Але ми ще не до кінця порозумілися. У секунду, коли вони повернуть живих заручників, ми припинимо вогонь. Дамо їм п’ять хвилин вийти з Білим прапором. Ну, а коли ні, – “на ні й суду немає”. Крім Божого Суду.
Нам є що сказати на Страшному Суді. Усе наше життя – Страшний Суд.
… А ваша доля, Люди Доброї Волі, – стояти осторонь і сумно всіх жаліти. Здалеку. І боротися за Мир у всьому Світі з наглухо закритих будинків. …Коли вони прийдуть, якщо прийдуть, вони зроблять із вами те, що вони зробили з нами. І їм все одно буде, на чиєму ви боці. Хто не з їхнього племені – має померти. Не сподівайтеся на пощаду. “Генерали піщаних кар’єрів” пощади не знають.
І з дітьми вашими вони зроблять те саме, що з нашими. І дивитися вас змусять. І у вашій згасаючій свідомості виникне думка: “За що”? Тобто, євреїв завжди є “за що”. За те, що євреї. Але ви тут ні до чого, вірно? Ось за це. За те, що “ні до чого”. А ви як думали?
… Відійдіть убік, якщо воювати не хочете. Дайте розібратися, не рознімайте нас.
Ви не в “справі”, миротворці.
І не в темі. Звільніть дорогу.
