Нехай переможним буде шлях
Фото: Новини Ізраїлю
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
Настав час, і до нас прийшов 2024-й рік.
Пам’ятаєте крамольний віршик радянської пори?
Прошла весна. Настало лето.
Спасибо партии за это!
Класна була сатира! Адже жодній партії або державі не зупинити хід часів. Але зіпсувати життя людей вони, на жаль, можуть…
І ось минули сповнені тривог весна, літо й осінь 2023-го. Почалася зима, і настав 2024-й рік. І в перші ж його години українці отримали криваві “подарунки” від рашистських дідів-відморозків. Але не здригнулася Україна і постаралася “віддячити”.
А тим часом Рассєюшкою шуміла-неслася хвиля народного гніву. Ні, не тому, що рашистські ракети планомірно вбивають мирних людей в Україні. Це тільки “тупі”, як казав Міша Задорнов, американці обурювалися війною у В’єтнамі. У російського народця такого немає! Він нарікає на обурливу поведінку “зірок” шоу-бізнесу, які розгулювали на вечірці в одній білизні. Це ж яке неподобство: їм можна, а нам – ні?! За таке має бути найстрашніше покарання!
Можливо, так воно і було б за товариша Сталіна, за часами якого на Росії тужать знову. Тоді б довго не розбиралися, а кинули б організаторку цього неподобства, модну блогерку Настю Івлєєву в сифілісний барак чоловічої кримінальної зони – і всі справи. Але тепер же не так! Нині на Расєї демократія! І дадуть дєвачкє в найгіршому разі умовний термін. Якщо, звісно, сама дасть по-швидкому, кому треба.
Стороннього спостерігача ж у всьому цьому обуренні та вжитті заходів дивує одне. Та тусня – далеко не перша, шоу-бізнес ще й не так гуляв-веселився. І раптом таке…
Версій висловлено чимало. Я ж звернув би увагу на дату. Шабаш свій розпусники вчинили у святий день – 20-го грудня. Цього дня 1917-го року було засновано ВЧК, і чекісти такого святотатства розпусникам не пробачили. А колишнього чекіста, як відомо, не буває. Особливо якщо він тепер у маразмі погрожує всьому світу атомною бомбою.
Цілком імовірно, що, як стверджують російські опозиціонери, на Росії є якась кількість людей, які вже зрозуміли, що “спецоперація” може закінчитися для них “спец-чорт-знає-чим”. Але вони надійно засунули свої язики в зад і поки що не збираються їх звідти виймати. Така ось “рішуча боротьба” з путінським режимом відбувається на Московії.
А нам своє робить. Військові негаразди не минають дарма. Ситуація на фронті складна, стан економіки у важкий воєнний час благополучним бути не може. Але українці борються і здаватися не мають наміру.
Останніми роками Україну не раз порівнювали з Ізраїлем. І правда, приводи для цього й нині є. Українці чітко знають, що рашисти на них напали віроломно. Ізраїльтянам же добре відомо, як хамасівські нелюди увірвалися в їхню країну. Дикі злочини і тих, і інших зафіксовано і підтверджено багатьма свідченнями. Та ось тільки не всі у світі хочуть це визнавати. Вони ніби не знають, а насправді не хочуть знати правди. Одним застилає очі арабська нафта, іншим – російський газ. Свої інтереси – у хитрозроблених китайських комуняк і спраглих до великих фінансових подачок різноманітних орбанів. А деякі американські конгресмени все ніяк не усвідомлюють, що якщо США не вдалося відсидітися за океаном у роки Другої світової війни, отож під час Третьої точно залишитися осторонь не вдасться. То чи не краще зробити все, щоб вона всерйоз не почалася? Своя сорочка ближче до тіла? Але й вона може вкритися кров’ю, якщо байдуже дивитися на пекло, яке коїться зовсім уже поруч.
Утім, щоразу в Новий рік нас відвідує надія, що, як співається в пісні, “завтра будет лучше, чем вчера”. А в цей Новий рік мені пригадалися чудові поетичні рядки. Хотілося б їх віднести і до України, і до Ізраїлю:
Когда, как темная вода,
Лихая, лютая беда
Была тебе по грудь,
Ты, не склоняя головы,
Смотрела в прорезь синевы
И продолжала путь.
І нехай шлях цей буде переможним.
