Правда про “щурячі стежки” нацистів
Аргентина обіцяє відкрити доступ до документів, пов’язаних із таємницями про діячів Третього рейху, які переховувалися в Південній Америці
Італійський закордонний паспорт Йозефа Менгеле, виданий на ім’я Гельмута Грегора. 2008 року колишній співробітник “Моссаду” Рафі Ейтан, який керував оперативною групою із затримання Ейхмана, заявив, що ізраїльські спецслужби вийшли на слід Менгеле тоді ж, коли вони виявили й Ейхмана, але відмовилися “вбити одним пострілом двох зайців”, оскільки це було занадто ризиковано, адже в пріоритеті в них було затримання саме Ейхмана. “Доктор Смерть” зрештою втік з Аргентини до Бразилії, де під час купання в океані з ним стався інсульт, і він потонув. Фото: Wikipedia / Jackdawson1970
Борислав ПРОТЧЕНКО
Президент Аргентини Хав’єр Мілей пообіцяв керівникам Центру Симона Візенталя в Латинській Америці цілковите сприяння в наданні доступу до документів, пов’язаних із фінансуванням так званих “щурячих стежок” – маршрутів втечі нацистських злочинців до Південної Америки після Другої світової війни. Про це пише “Jerusalem post“.
“Щурячі стежки” – термін, що був у вжитку серед американських спецслужб для позначення системи маршрутів втечі нацистів і фашистів з Європи наприкінці Другої світової війни. Ці шляхи вели головним чином у Південну Америку, зокрема в Аргентину, Парагвай, Бразилію і Чилі. Виникнення перших “щурячих стежок” пов’язане з розвитком ватикансько-аргентинських відносин перед і під час Другої світової війни. Від самого початку Ватиканом розроблено два основні маршрути: перший вів із Німеччини до Іспанії, потім до Південної Америки; другий – із Німеччини до Рима і Генуї, потім до Південної Америки. Обидва напрямки створювалися незалежно один від одного, але в підсумку могли перетинатися.
Протягом десятиліть правозахисні організації, зокрема й Центр Симона Візенталя, названий на честь знаменитого мисливця за нацистами, шукали документи, пов’язані з неофіційними маршрутами втечі тисяч нацистів від відплати після Другої світової війни і Катастрофи єврейського народу.
Після падіння нацистського режиму в Німеччині аргентинський президент Хуан Домінго Перон, обурений результатами Нюрнберзького процесу, а також його адміністрація, як стверджується, сприяли таємному переселенню нацистів в Аргентину. Крім німецьких нацистів, режим Перона та інші південноамериканські уряди допомагали військовим злочинцям з Угорщини, Хорватії та інших місць. У результаті “щурячими стежками” в Аргентину потрапили тисячі нацистів та їхніх пособників, серед них – найкровожерливіший лікар в історії нацистських концтаборів Йозеф Менгеле і “архітектор Голокосту” Адольф Ейхман.
Саме в Аргентині Ейхмана агенти “Моссаду” знайшли, захопили і таємно вивезли до Ізраїлю, де він постав перед судом за скоєні злочини і був повішений. Усього ж у повоєнні роки правосуддя уникли за дуже приблизними даними від 5000 до 10000 нацистських військових злочинців, які втекли до країн Латинської Америки.
Не відкладаючи справи в довгу шухляду, делегація єврейських активістів одразу після обіцянки аргентинського президента зустрілася з міністрами внутрішніх справ і оборони, а також із директором Національного архіву Аргентини. Єврейські діячі також запропонували свою співпрацю в пошуку документів, пов’язаних із “щурячими стежками” нацистів.
“Зобов’язання, взяте президентом Аргентини Мілеєм, створило історичний прецедент справедливості для світу, – заявили в Центрі Симона Візенталя. – Ми чекали майже 80 років на остаточні докази участі Аргентини в організації спроб нацистських злочинців сховатися від правосуддя, і тепер, завдяки президенту Мілею, архівні докази нарешті розкриють усю глибину цієї темної частини історії”.
“Ці таємні “щурячі стежки” давали змогу нацистам уникати правосуддя і заробляти на існування, поки ті, хто пережив Голокост, намагалися відновити своє зруйноване життя, – пояснює директор програми глобальних соціальних дій Центру Симона Візенталя рабин Авраам Купер. – Це несправедливість, яку єврейський народ продовжує терпіти щодня. Особливо після різанини 7 жовтня ті, хто фінансував, сприяв або якимось чином допомагав втечі військових злочинців, мають бути притягнуті до відповідальності. Для правди немає терміну давності. Цей постулат гарантує, що історія більше не буде ігноруватися, він завжди освітлює прямий шлях уперед”.
Директор Центру Симона Візенталя доктор Аріель Гельблунг заявив, що аргентинці можуть пишатися бажанням Мілея допомогти в розкритті правди.
Одночасно сенатор США Чак Грасслі, який співпрацював раніше з Комітетом Сенату з розслідування щодо власників рахунків у банку “Кредит Суіісс”, пов’язаних із нацистами, та їхнього зв’язку з нацистськими “щурячими стежками”, направив через Центр Симона Візенталя президенту Мілею листа з проханням про допомогу в цьому питанні.
Директор зі зв’язків з урядом канадської організації “Бней бріт” Девід Грановскі закликав тодішнього прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо зробити аналогічні кроки.
