Євреї Франції в небезпеці
Агресивний антисемітизм, що походить переважно від мусульман, дедалі більше ускладнює життя євреїв
Скріншот повідомлення UEJF у Twitter про антисемітські графіті в Парижі. Twitter
Штефан ФРАНК
IX округ Парижа, званий Opéra, – один із тих, які туристи зазвичай не оминають стороною. Тут розташована Опера Гарньє, що дала назву району, а також знамениті універмаги, такі як Les Printemps або Galeries Lafayette. На півночі розташований 18-й округ зі знаменитим Монмартром.
У цьому районі також проживає велика кількість євреїв. Багато з них напевно бачили вранці 23 січня антиєврейські графіті на вулицях. Під час акції, що нагадує Німеччину 1938 р., невідомі вночі нанесли зірки Давида на фасади сирної крамниці, магазину велосипедів та багатьох інших торгових точок. Крім того, красувався напис, який, імовірно, мав зображати німецьке слово “Jude”, хоча “d” було більше схоже на “b”, тобто “Jube”.
Спілка єврейських студентів Франції (UEJF) опублікувала фотографії у Twitter і написала: “Весь район усіяний зірками Давида, словом “єврей” або фразою “Я расист”, написаними великими білими літерами. Історична єврейська присутність у цьому районі, а також близькість багатьох синагог і єврейських установ роблять ці графіті справжньою проблемою безпеки”. Президент UEJF Самуель Лежойє повідомив газеті Le Parisien, що антисемітські графіті в Парижі – не рідкість, і зазвичай вони не варті того, щоб представники UEJF писали про них у Twitter. Особливістю цього випадку є його масштаб: подібне зустрічається вкрай рідко. Тільки на вулиці Мучеників він виявив понад десяток антисемітських графіті. І це, особливо в “історичному єврейському кварталі” французької столиці, – не дрібниця.
Спогади про “Кришталеву ніч“
На цю тему я поговорив із 70-річним франко-ізраїльським журналістом Жаном Патріком Грумбергом, оглядачем французького консервативного сайту dreuz.info. Грумберг здійснив алію, як євреї називають еміграцію на землю своїх предків, у 2007 р. Він виріс у Парижі, переїхав до США, потім на деякий час повернувся до Франції. Сьогодні живе, як він сам каже, “між Тель-Авівом і Лос-Анджелесом”. Які були причини еміграції? За його словами, він залишив Францію, тому що вона “не пропонує того ступеня свободи, який відповідає моїм вимогам. Крім того, мене турбували жорсткість, повільність, бюрократизм і відсутність динамізму в країні”.
На моє запитання про антисемітські графіті в Парижі він каже: “Якщо антисемітські гасла не на листівках, то вони на надгробках єврейських цвинтарів, а якщо не на єврейських могилах, то їх можна почути з вуст антисіоністських демонстрантів. Антисемітизм завжди знаходить спосіб “стильно” виразити себе: як захист прав палестинців і засудження їхніх страждань, чи то на вулиці, чи то в респектабельній комісії ООН, чи то у шведському парламенті, чи то в церкві Англії. Антисемітизм ніколи не припинявся протягом двох тисяч років. Його пік був 80 років тому під час Другої світової війни. Європейці соромилися, стримувалися і мовчали якийсь час, але він завжди мав там місце. Хто розпалює його більше за інших? ЗМІ з їхньою брехнею про арабо-ізраїльський конфлікт, перекручуванням фактів і машина лівої пропаганди, яка бачить антисемітизм тільки праворуч, але ніколи – таким, що походить від радикальних лівих і, боронь Боже, вже точно не від мусульман”.
Злочинці мусульманського походження – не рідкість
Але хіба злочинець не може бути правим екстремістом? “Існує дуже мало свідчень антисемітської діяльності ультраправих у Франції, – пояснює Грумберг. – Їхній антисемітизм усе ще дуже живий, але він обмежується приватними висловлюваннями. З огляду на недавню історію я сумніваюся, що вони стали б наносити графіті на фасади магазинів”.
Опитування французьких євреїв, проведене у 2018 р. Агентством ЄС з основних прав (FRA), схоже, підтверджує цю точку зору. У ньому євреїв, які заявили, що стали жертвами антисемітських образ або нападів протягом попередніх п’яти років, запитали, чи можуть вони класифікувати винних. Найчастішими відповідями були: “Не можу” (40%), “Хтось з екстремістськими ісламськими поглядами” (33%), “Хтось із лівими політичними поглядами” (20%) і “Колеги по роботі, однокласники, однокурсники” (24%).
Лише 7% опитаних євреїв заявили, що їх образив або на них напав “хтось із правими політичними поглядами”. “Можна припустити, що певний відсоток невпізнаних злочинців також має арабське або мусульманське походження, – коментує у своїй науковій статті історик, соціолог і дослідник антисемітизму Гюнтер Йікелі з Університету Індіани в Блумінгтоні. – Таким чином, реальний відсоток осіб арабського або мусульманського походження, які вчиняють антисемітські акти, ймовірно, перевищує 50%”.
Із сокирами, ножицями та пістолетами
Графіті в IX окрузі було нанесене за чотири дні до 27 січня, Дня пам’яті жертв Голокосту, який відзначається в річницю визволення концентраційного табору Аушвіц. Того ж тижня, 26 січня, Міністерство внутрішніх справ Франції та Служба захисту єврейської громади (SPCJ) презентували звіт про антисемітські інциденти у 2022 р. SPCJ було створено 1980 р. Представницькою радою єврейських інститутів (CRIF) у відповідь на вибух у синагозі на вулиці Коперника 3 жовтня 1980 р., внаслідок якого загинуло четверо людей.
На перший погляд представлений спільний звіт може здатися обнадійливим: згідно зі статистикою 2022 р., кількість антисемітських злочинів у Франції знизилася за рік з 589 до 436. Але що більше читаєш звіт, то більше розумієш, що благополуччя лише удаване. По-перше, 2021 р. був особливо несприятливий із погляду антисемітизму (не тільки у Франції, а й, наприклад, у США та Німеччині). Причина: у травні 2021 р. ХАМАС розпочав ракетні атаки на Ізраїль, внаслідок чого через його відповідну реакцію в Європі спостерігалося найбільше зростання антисемітських інцидентів останнім часом, як заявила Агенція ЄС з фундаментальних прав у своєму офіційному звіті щодо антисемітизму. Інциденти відбувалися переважно навколо антисемітських демонстрацій, організованих мусульманськими групами.
До того ж характер злочинів, зафіксованих у звіті, показує, що у французьких євреїв є підстави побоюватися за своє життя. Майже 10% зареєстрованих антисемітських актів були фізичними нападами. З них 14% скоєні із застосуванням зброї. У доповіді згадуються “пістолети, ножі, різаки для килимових покриттів і ножиці”. Далі йдеться: “Цього року в 13-й раз із початку 2000-х рр. ми з сумом констатуємо вбивство, кваліфіковане як антисемітське. Цього разу 89-річний чоловік єврейської віри був убитий своїм сусідом”.
Переслідувані сусідами–антисемітами
Жертва вбивства – Рене Хаджадж, якого скинули з 17-го поверху висотного будинку в Ліоні 17 травня 2022 р. Ймовірний злочинець – 51-річний сусід-мусульманин Рашид Кеніше. Злочинець і жертва знали один одного. У своєму профілі у Twitter Кеніше називає себе сином алжирських іммігрантів. У день злочину він написав: “Гра закінчена”, додавши фотографію дерева, позначеного червоним хрестом.
Ще однією жертвою антисемітського насильства у 2022 р. став 31-річний Джеремі Коен. У лютому його збив трамвай у містечку Бобіньї під Парижем. Поліція спочатку розцінила його смерть як звичайну дорожньо-транспортну пригоду. Оцінку поставили під сумнів два місяці потому, після того як сім’я отримала й опублікувала відеозапис, на якому видно, як Коена, цілком ймовірно, незадовго до смертельного випадку переслідує і б’є натовп. “Смерть Джеремі пов’язана з нападом банди молодих людей, жертвою якого він став незадовго до того, як його збили”, – сказав Джеральд Коен, батько загиблого, в інтерв’ю французькій єврейській радіостанції Radio Shalom.
Більшість діянь залишаються безкарними
Сара Халімі та Мірей Кнолль – дві літні жінки, вбиті за те, що вони були єврейками. Злочинці в обох випадках – молоді чоловіки-мусульмани. У квітні 2017 р. 65-річна лікарка на пенсії Сара Халімі зазнала жорстокого знущання з боку 27-річного уродженця Малі Кобілі Траоре, який викинув її з балкона паризької квартири з криками “Аллаху акбар!”. Траоре відправили не до в’язниці, а в психіатричне відділення, оскільки суд визнав його недієздатним через багаторічне вживання канабісу.
Мірей Кнолль була 85-річною жертвою Голокосту, яка страждала на хворобу Паркінсона. 23 березня 2018 р. вона впустила у свою квартиру свого майбутнього вбивцю Ясіна Міхуба, оскільки знала його з дитинства. Навіть після того, як він уже став засудженим злочинцем, вона, як і раніше, називала його “маленький Ясін”. У день вбивства Міхуб разом зі спільником увійшов до квартири Мірей Кнолль і випив пляшку її вина. Потім він зарізав її з криком “Аллаху акбар!” і підпалив її тіло. Міхуб був засуджений до довічного ув’язнення за вбивство, а його спільник – до 15 років за грабіж за обтяжуючих обставин.
Якщо не йдеться про вбивство, антисемітські злочини зазвичай залишаються безкарними. За даними дослідження SPCJF, у період з 2015 до 2019 р. в 63% випадків, коли було висунуто звинувачення у фізичних антисемітських нападах, кримінальні справи не порушувалися. Тільки у 24% випадків винного було засуджено. П’ять відсотків справ закінчилися виправданням, у 2% випадків було винесено попередження і в 5% – укладено мирову угоду.
Ще один висновок зі статистики: французькі євреї, які становлять менше 1% населення, є об’єктами 61% нападів “антирелігійного характеру”.
Передмістя Парижа без євреїв
За даними Національного бюро з боротьби з антисемітизмом (BNVCA), за останні роки 20 тис. євреїв змінили місце проживання або взагалі покинули Францію. Це особливо стосується передмістя Парижа, де проживає багато мусульман. Жером Фурке, голова опитувальної компанії IFOP, встановив, що за останні 15 років кількість єврейських родин скоротилася з 600 до 100 в Ольне-су-Буа, з 300 до 100 – у Блан-Месніль і з 400 до 80 – у Кліші-су-Буа. Офіційної статистики щодо цього немає.
Єврейські діти у Франції ростуть в атмосфері страху. Кілька років тому в одній із паризьких шкіл десятирічна єврейська дівчинка була так сильно поранена однокласником-мусульманином, що її довелося госпіталізувати з внутрішніми ушкодженнями. “Ти мені не подобаєшся, тому що ти єврейка, – сказав він, перш ніж вдарити. – Не вимовляй моє ім’я Ізмаїл, бо це ім’я пророка”.
У 2018 р. газета Frankfurter Rundschau у статті під заголовком “Полювання на євреїв Франції” повідомила, що “в паризькому передмісті Сарсель молоді люди напали на дитину і сильно побили її”. Французька газета Le Figaro повідомила, що двоє “молодих чорношкірих” віком 15 і 16 років, ховаючись за сміттєвими баками, влаштували засідку на восьмирічну дитину, яка носила кіпу. Вони збили дитину з ніг і, коли вона вже лежала на землі, побили її. Хлопчик врятувався, сховавшись під машиною.
Євреї Франції стають дедалі непомітніші. Діти більше не відвідують державні школи. Вони намагаються не виділятися як євреї. Анаель Ґуедж, французька єврейка з Тулузи, яка емігрувала до Ізраїлю 2015 року, розповіла в інтерв’ю, яким чином вона зрозуміла, що їй доведеться покинути Францію разом із чоловіком і чотирма дітьми: “Моєму синові зараз вісім років, а тоді йому було сім. Він ходив до єврейської школи. Одного разу, вийшовши зі школи, він озирнувся на всі боки, побачив багато людей і злякався. Він сказав мені: “Я не можу носити кіпу на вулиці. Я повинен її зняти”. Я бачила, що він боїться завжди і всюди. Тоді я зрозуміла, що Франція змінилася і ми повинні прийняти правильне рішення заради майбутнього наших дітей”.
Попередження Шарона
Багато років тому, у липні 2004 р., тодішній прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон закликав євреїв Франції переїхати до Ізраїлю: “Якщо я маю дати пораду нашим братам у Франції, я скажу їм одне: переїжджайте до Ізраїлю якомога швидше. Я кажу це євреям по всьому світу, але для тих [у Франції], я думаю, це обов’язково, і вони повинні переїхати негайно”.
У Франції, як і в Німеччині, цей заклик викликав на той час невдоволення в деяких колах. “Ми негайно зв’язалися з ізраїльською владою, щоб вимагати пояснень з приводу цих неприйнятних висловлювань”, – заявив представник Міністерства закордонних справ Франції. У відповідь на заяву Шарона Süddeutsche Zeitung вкотре опублікувала антисемітську картинку свого карикатуриста Вольфганга Хорша. На ній зображено побожного єврея в кіпі та з величезною зіркою Давида на спині, який проходить повз бістро під назвою “Chez Jacques” (Жак Ширак на той час був президентом Франції), перекидає стільці та столи – так само, як це робили німецькі хулігани в червні 1998 р. під час чемпіонату світу з футболу у Франції, – і каже: “Чому я не відчуваю до себе симпатії?”.
Підтвердження своєчасності попередження Шарона не змусило на себе чекати. 2005 р. ознаменувався заворушеннями в передмістях Франції, схожими на громадянську війну. У 2006 р. переважно мусульманська банда, яка називала себе “Бандою варварів”, викрала, катувала і вбила 23-річного єврея Ілана Халімі.
Відтоді вбивства євреїв не припиняються. Нещодавній випадок: у серпні 2021 р. у селі Лонгпер’єр (35 км на північний схід від Парижа) 24-річний Мохаммед Дріді розтрощив сокирою череп свого 44-річного співмешканця-інваліда Ліяху Хаддада. Потім він спалив обличчя трупа і закопав його в лісі. На запитання поліції про мотив злочину Дріді відповів, що Хаддад заборгував йому 100 € і не повернув їх. На повторне запитання він відповів: “Тому що він був єврей”.
P.S.: Нещодавні заворушення у Франції, що супроводжувалися сутичками з поліцією, мародерством і розгромами шкіл та магазинів, ще раз показали, наскільки ситуація в країні вибухонебезпечна через різку активізацію ісламістів.
