Угорська мати ізраїльської гімнастики

| Номер: January 2025

Пам’яті Агнеш Келеті

Лев ЛАЗЕБНИК

2 січня в Будапешті померла Агнеш Келеті. І справа не тільки в тому, що вона була однією з найтитулованіших гімнасток в історії – десять олімпійських медалей, з яких 5 золотих. Агнеш Келеті не дожила всього тиждень до свого 104-річчя!

Як відомо, євреї бажають на день народження – до 120! Це, звісно, фігура мови, але Агнеш Келеті підійшла до заповітного рубежу ближче за всіх. Вона стала рекордсменом-довгожителем серед героїв “Єврейського оглядача”: пережила Керка Дугласа, який теж помер у 103 роки, але йому до 104-річчя залишалося цілих десять місяців.

З довголіттям Келеті пов’язана ціла низка рекордних досягнень, про які ми поговоримо нижче. Можливо, це стало свого роду компенсацією за те, чого їй не вдалося досягти в молоді роки. Адже при всіх її успіхах, волею долі вона пропустила цілих три Олімпіади: Ігри 1940 і 1944 років не відбулися через війну, а на ОІ-1948 у Лондоні вона не потрапила через травму. На вершину своєї кар’єри Агнеш Келеті піднялася в 35 років (ОІ-1956, Мельбурн), ставши найстаршою олімпійською чемпіонкою в спортивній гімнастиці, будучи вдвічі старшою за багатьох своїх суперниць.

Але, можливо, однією з найбільших її перемог стало те, що вона вижила під час Голокосту – що не вдалося 550 тисячам угорських євреїв.

Дивіться, хто пішов

Ось кілька статистичних даних про досягнення Агнеш Келеті.

Вона – найтитулованіша єврейська олімпійська спортсменка після американського плавця Марка Спітца.

Її занесено до Зали слави єврейського спорту (1981), до Угорської зали спортивної слави (1991), до Міжнародної зали слави жіночого спорту (2001) і до Міжнародної зали слави гімнастики (2002).

Вона – лауреатка Премії Герцля (1982) і Державної премії Ізраїлю (2017).

Її ім’ям названо астероїд 265594, відкритий 2005 року.

У 2004 році вона увійшла в топ-12 найвеличніших спортсменів Угорщини за всі роки. А вже в цій країні було чимало справжніх легенд спорту.

Вона увійшла до числа 30 олімпійських призерів, які дожили до 100 років. Дванадцять із них ставали чемпіонами, і Келеті – найтитулованіша серед них.

8 липня 2022 року вона встановила рекорд за тривалістю життя для жінок, які виграли олімпійське золото – 101 рік і 180 днів.

8 вересня 2023 року вона стала найстарішою олімпійською чемпіонкою в історії, випередивши за віком співвітчизника Шандора Тарича (водне поло, Берлін-1936), який помер у 102 роки і 242 дні.

Спортивна легенда

Агнеш Клайн народилася в Будапешті 9 січня 1921 року. Прізвище Келеті (угорською “схід”) вона взяла, коли почала виступати на чемпіонатах Угорщини – щоб звучало як більш угорське. Це була поширена в Угорщині практика, до того ж не лише серед євреїв, згадаймо хоча б знаменитих футболістів “Золотої команди”: Нандор Хідегкуті (Кальтенбруннер), Дьюла Лорант (Липович), Ференц Пушкаш (Пурчельд), тренер Густав Шебеш (Шаренпек).

Дівчинка почала займатися гімнастикою у віці чотирьох років у єврейському клубі Будапешта, а в шістнадцять вперше стала чемпіонкою Угорщини з гімнастики (загалом же вона ставала чемпіонкою країни десять разів). Агнеш була головною олімпійською надією Угорщини на Олімпійських іграх-1940, які мали відбутися в Токіо. Але Ігри були зірвані початком Другої світової війни. 1941 року Келеті виключили з її тодішнього гімнастичного клубу через єврейське походження.

Їй вдалося купити “арійські” документи і сховатися на деякий час у селі, влаштувавшись покоївкою в сім’ю, яка симпатизувала нацистам, а згодом вона працювала на військовому заводі. Взимку 1944-1945 років під час битви за Будапешт, Агнеш вранці збирала тіла загиблих, складаючи їх у братську могилу. Її матір і сестра були врятовані шведським дипломатом Раулем Валленбергом, але батько і кілька родичів загинули в Освенцимі. У 1944 році заради того, щоб уникнути відправки в трудовий табір, Келеті вийшла заміж за гімнаста Іштвана Шаркані, з яким прожила п’ять років.

Після війни Келеті, професійно працюючи віолончелісткою, відновила спортивну кар’єру і в 1946-му виграла чемпіонат Угорщини. З 1947 по 1956 рік вона двадцять чотири рази представляла Угорщину на міжнародних змаганнях. У 1948 році вона кваліфікувалася на Олімпіаду в Лондоні, але не поїхала на Ігри через травму (розрив зв’язки в щиколотці).

1949 року, виступаючи як Агнеш Шаркані, вона блиснула на Всесвітній Універсіаді в Будапешті, вигравши чотири золоті, срібну та бронзову медалі. Рік потому вона розлучилася з Іштваном Шаркані і знову стала Агнеш Келеті.

У віці 31 року вона дебютувала на Олімпійських іграх – у Гельсінкі-1952. Дебют виявився вельми вдалим: золото у вільних вправах, срібло в команді та дві бронзи – на брусах і в командних вправах із предметом. На тих Іграх Келеті змагалася з радянською гімнасткою Марією Гороховською, своєю ровесницею і також єврейкою. Харків’янка Марія Гороховська стала чемпіонкою в багатоборстві та в команді і взяла п’ять срібних медалей в окремих видах. Доля зведе суперниць через багато років в Ізраїлі…

У 1954 році на чемпіонаті світу в Римі Келеті виграла золото на брусах, срібло в команді та бронзу на колоді. Золото в команді виграли гімнастки СРСР, серед яких була досвідчена Марія Гороховська і юна Лариса Дирій, майбутня Латиніна.

Два роки по тому, на Олімпіаді-1956 у Мельбурні саме 22-річна Лариса Латиніна виграла золото в багатоборстві, відтіснивши 35-річну Агнеш Келеті на друге місце. Проте, для угорської ветеранки Ігри стали справжнім тріумфом: вона взяла чотири золоті медалі (вільні вправи, колода, бруси і командні вправи зі снарядом), а також срібло в багатоборстві і в команді.

Так, Лариса Латиніна стала рекордсменкою серед гімнасток із 18 олімпійськими медалями (Мельбурн-1956, Рим-1960, Токіо-1964), з яких 9 – золоті. Але хто знає, скільки олімпійських медалей змогла б завоювати Агнеш Келеті, якби їй довелося виступити ще на трьох Олімпіадах…

З Будапешта в Будапешт через Ізраїль

XVI Олімпійські ігри в Мельбурні (листопад-грудень 1956 року) стали останнім стартом для Агнеш Келеті за рідну Угорщину. У зв’язку з революцією і подальшим введенням в Угорщину радянських військ Келеті разом з іншими 44 угорськими спортсменами вирішила не повертатися на батьківщину і отримала політичний притулок в Австралії.

Утім, справа була не тільки в радянських танках у Будапешті. Через багато років Келеті згадувала про антисемітизм: “Бути євреєм у тій атмосфері було не дуже приємно, навіть для зіркового спортсмена”.

В Австралії вона деякий час тренувала місцевих гімнасток. Незабаром її розшукав колишній учитель будапештської єврейської гімназії Золтан Дікштейн і переконав узяти участь у Маккабіаді 1957 року в Ізраїлі. Щоправда, для цього олімпійській чемпіонці довелося привезти в злиденну країну свої власні перекладину та кільця.  До Ізраїлю також переїхали мати Агнеш та її сестри.

В Ізраїлі Келеті працювала інструктором з фізичного виховання в Тель-Авівському університеті, а потім упродовж 34 років у гімнастичному центрі Інституту імені Вінгейта в Нетанії, де доля знову звела її з Марією Гороховською, яка 1990 року репатріювалася в Ізраїль.

1959 року Агнеш Келеті вийшла заміж за вчителя фізкультури Роберта Біро, який також іммігрував з Угорщини; у цьому шлюбі народилося двоє синів – Даніель і Рафаель.

Уже в 1960-му недавня репатріантка привезла трьох ізраїльських гімнасток на Олімпійські ігри в Римі. Згодом Келеті створила національну збірну з гімнастики в Ізраїлі та виховала кілька поколінь спортсменок. Її по праву називають “матір ізраїльської гімнастики”.

1972 року Келеті була разом зі збірною Ізраїлю на Олімпіаді в Мюнхені, але перебувала далеко від штаб-квартири країни, коли палестинські терористи напали і вбили 11 членів делегації.

Після 58 років життя в Ізраїлі, у 2015 році Агнеш Келеті повернулася в Будапешт, де живе один з її синів – Рафаель. Вона вела забезпечене життя в центрі міста, щомісяця отримуючи пенсію в розмірі $13 000 (пропорційно кількості медалей, завойованих нею на Олімпійських іграх і чемпіонаті світу). Будучи найтитулованішою спортсменкою Угорщини, Агнеш регулярно давала інтерв’ю телебаченню і брала участь в офіційних заходах.

Зірка Келеті відродилася в епоху соціальних мереж, коли в її дні народження щорічно поширювалися відеоролики про те, як вона виступала в молодості, і про те, як вона в старості робить шпагат на ізраїльському пляжі. Це видовище було символом єврейської стійкості – особливо з урахуванням того, що бабуся пережила Голокост.

Агнеш Келеті померла через тиждень після госпіталізації з пневмонією. А ще за тиждень їй мало виповнитися 104 роки.

Секрет свого успіху вона сформулювала 2019 року в інтерв’ю Єврейському телеграфному агентству: “Я була сильною і багато працювала”.

Барух Даян а-Емет!