Блакитноока блондинка з чемпіонським характером
Фото автора
Олександр ХАНІН
Не раз ця невисока худенька дівчина піднімала над головою синьо-білий прапор з магендавидом на міжнародних змаганнях з кікбоксингу. Давайте познайомимося з Юлією Сачковою ближче!
Можливо, зробити пару кадрів у студії або зі спеціально поставленим світлом було б красивіше, але спортсмени, які б’ються на повну силу, не бояться отримати удар у відповідь, йдуть до перемоги в поту, — ось вона, справжня правда без ретуші. Я так і знімав Юлію Сачкову на її тренуванні для дівчаток.
Юля репатріювалася в 2000 році з батьками з Казахстану і в 13 років почала шукати свій шлях у спорті. Тренувалася в крав-мага; спробувавши карате (так ми і познайомилися в 2017-му в Рішон-ле-Ціоні), таеквондо, дзюдо, зупинилася на кікбоксингу. З 2016-го Юля почала вигравати бої на міжнародних змаганнях, а в 2018, 2019, 2021-му роках привезла до Ізраїлю перемоги в чемпіонатах світу. Під час проходження служби в ЦАХАЛ була визнана «видатною спортсменкою» (що давало можливість вилітати на змагання і тренуватися).
Я не зміг вмовити її тренера Михайла Бритавського привезти всі її нагороди. Їх занадто багато, а Михайло вважає особливо важливою перемогу цього року на дуже престижному чемпіонаті світу в Китаї, звідки Юля знову привезла «золото».
— Міша, але у нас же не підтримують спорт. Особливо неолімпійський…
— Хто так каже — просто не знає правила Мінспорту. Підтримують. І я не кажу про приватних спонсорів. Але щоб підтримували, спортсмен повинен привезти результати. Тобто перші місця з міжнародних змагань, коли є певна кількість спортсменів або країн-учасниць.
Я відразу згадав, як займаючись єдиноборствами в школі, приїхав на змагання, де з тріском програв дві сутички, а приятель по секції отримав друге місце, незважаючи на те, що займався набагато менше за мене. Виявилося, що в його важкій ваговій категорії було всього два спортсмени і, програвши сутичку, він отримав «заслужене» друге місце. Юлі набагато складніше. Вона має легку вагу, а ще й невисока — 157 сантиметрів.
— Юля, а якщо супротивник вищий? Я бачив на тренуванні, як високі просто тримають на «витягнутій нозі» супротивників.
— Та всі вищі, — сміється чемпіонка. — Абсолютно всі.
— Доводиться працювати по-іншому, — втрутився тренер. — Серія, зміна (Юля відразу демонструє). Ми все це опрацьовуємо заздалегідь. При такій вазі не можна «вирубати», потрапивши в голову. Тому працюють інакше. Але всім батькам я завжди відкрито розповідаю, у скільки їм обійдуться заняття, якщо буде бажання, щоб дитина не тільки для себе ходила на тренування, а ставила за мету вийти на міжнародний рівень. І якщо батьки кажуть, що їм це не потягнути, то раджу і дитину налаштувати на внутрішньоізраїльський рівень. Адже тут теж достатньо чемпіонатів. Треба розуміти, що поки не вкладешся не тільки фізично, але і фінансово — нічого не вийде.
— Тобто, якщо за виграш гроші повертають, то тільки після?
— Так, — хором відповіли Юля і Михайло. — Тільки після. Зате без податків.
З приїздом алії 90-х рівень ізраїльського спорту сильно зріс. Особливо в менш відомих і престижних на той момент видах. Чи був тоді кікбоксинг взагалі — я навіть не пам’ятаю. Але сьогодні він точно є. І весь світ знає: худенька блакитноока блондинка вагою менше 50 кг, яка вийшла в спідничці синьо-білого кольору, в кінці змагань підніме над головою синьо-білий прапор з магендавідом, прапор своєї країни — Ізраїлю.
