Двоє і праведне село
Справа честі та безсмертний подвиг нідерландських фермерів
Йоганнес Пост, остання його фотографія, червень 1944 р.; Арнольд Дауес, фото з плаката, на якому він був оголошений німцями в розшук, від 21 травня 1942 р.
Юрій ТАБАК
Лютневого ранку 1945 р. загін голландських есесівців помітив іноземця, який блукав фермою в одному з віддалених сіл. Нацисти підійшли до власника ферми, Яна ван дер Хелма, і застрелили його, коли той спробував утекти. Вони виявили на фермі п’ятьох євреїв, які переховувалися від переслідування, і до смерті побили одного з них, на очах у дружини, двох синів і племінника. Чотирьох, що залишилися, відправили в концентраційний табір, але їм пощастило пережити Голокост.
Вбивство ван дер Хелма, батька двох дітей, стало шоком для сільської громади Нюланде. Але рейд міг обернутися для села ще жахливішими наслідками. Нацисти навіть не підозрювали, що ферма ван дер Хелма була лише вершиною айсберга майже унікальної колективної операції з порятунку людей. Майже всі 700 жителів Нюланде були залучені до укриття і порятунку євреїв, а також бійців Опору і дезертирів з німецької армії.
Нюланде розташовується на північному сході Нідерландів, далеко від великих міст. У 1940 р. тут було близько 150 фермерських господарств, що існували досить відокремлено. І це було ідеальним місцем для переховування євреїв, які шукали порятунку. Господарі однієї ферми не знали часто, що відбувається на іншій. Так, один єврейський хлопчик, однокласник Анни Франк, рік рятувався на фермі, не підозрюючи, що його дядько, тітка і двоє двоюрідних братів ховалися лише за кілька кілометрів від його притулку. Все це полегшувало переховування євреїв від німців, які патрулювали регіон, і голландської поліції.
Біля витоків рятівної мережі стояв місцевий фермер і муніципальний радник Йоганнес Пост. З початком війни він одразу долучився до роботи Опору. Познайомившись з одним із євреїв-утікачів, Йоганнес разом із братом почали їздити всією територією Нідерландів, через осередки Опору відшукував євреїв, привозив їх до Нюланда і розподіляв по місцевих жителях, роз’яснюючи їм, у яку ситуацію потрапили їхні співвітчизники. Моральні та релігійні аргументи були непорушні для голландських реформістів. Жителі крихітного села, 117 сімей, домовилися, що кожна сім’я сховає хоча б одного єврея.
Знаходити і доставляти євреїв йому допомагали двоє єврейських активістів Опору – Макс Леонс, відомий у підпіллі під прізвиськом “Ніко”, і Селіна Кайпер, які роз’їжджали країною з фальшивими документами. Причому для Ніко місія була надзвичайно небезпечною, бо він мав класичну єврейську зовнішність. Але він вижив.
Пост залучив до роботи місцевого садівника Арнольда Дауеса, на якого лягли основні функції організації укриттів у селі. Син кальвіністського пастора, Дауес був людиною складною і почасти ексцентричною. У 1930-х він поневірявся в Америці, але до початку війни повернувся в Нідерланди. Під час війни він вів щоденник, який згодом опублікували під назвою “Таємний щоденник Арнольда Дауеса” і який є одним із дуже небагатьох щоденників рятівників-праведників. У щоденнику в закодованому вигляді були відомості про євреїв, які переховувалися, – імена, місця їхніх схованок тощо. Але там і багато роздумів Дауеса. Щоденник винятково цікавий, треба сказати: амстердамський Інститут документації прирівняв його за значимістю до щоденників Анни Франк.
Хоча Дауес задля безпеки частини щоденника закопував у банках у землю, він дещо порушував розроблені ним же суворі правила безпеки для євреїв і мешканців села, у яких вони переховувалися. Порушення таких правил могло призвести не тільки до загибелі євреїв, а й до сумної долі села. Так, Дауес розлютився, дізнавшись, що деякі євреї відправили листи їдишем своїм родичам до Амстердама – що могло привернути увагу нацистів, які стежили за поштою. Є розповідь про те, що одна з єврейських жінок із розладнаною психікою вперто збиралася пройти головною вулицею села, що порушувало заходи безпеки. Дауес всерйоз розглядав можливість її вбивства, але чим справа закінчилася, невідомо.
Обов’язком Дауеса було зустрічати євреїв, розміщувати їх, забезпечувати їжею, грошима і фальшивими документами, а також ліками. У лісі були викопані землянки, де євреї могли ховатися в разі небезпеки.
Про діяльність Дауеса стало відомо, його розшукували нацисти, і йому довелося змінити зовнішність. Проте в січні 1945 р. його заарештували нацисти, але бійці Опору здійснили наліт на в’язницю і звільнили його.
Йоганнес Пост продовжував привозити євреїв, паралельно здійснюючи з бійцями Опору нальоти на нацистські реєстраційні бюро, знищуючи списки солдатів колишньої голландської армії, яких відправляли на роботи в Німеччину, захоплюючи продовольчі картки та товари. За ним відкрилося полювання, він почав переховуватися, але в липні 1943 року був заарештований разом із Селіною Кайпер. Селіну відправили в Освенцим, де вона була майже відразу ж убита. Посту організував втечу місцевий офіцер поліції. Тепер дітей самого Поста довелося перевозити з місця на місце через побоювання за них.
Він продовжував нальоти на поліцейські дільниці. До червня 1944 р. Пост фактично очолював Опір західних Нідерландів.
23 червня партизани мали здійснити наліт на амстердамську в’язницю, де утримували заарештованих соратників, у т.ч. одного з братів Йоганнеса. Їх видав есесівець, який мав їм допомогти. Тринадцятьох осіб, включно з Постом, схопили і розстріляли, після чого поховали у спільній могилі. Після війни його тіло перепоховали на кладовищі для видатних громадян.
Дауес пережив війну, одружився з однією з врятованих єврейок, певний час жив в Ізраїлі, потім повернувся до Нідерландів, помер у 1999 р.
У 1965 р. Праведником народів світу було визнано Йоганнеса Поста.
У 1983 р. Праведником народів світу було визнано Арнольда Дауеса. На його честь посадили в Яд ва-Шем дерево, але він поклявся спалити дерево, якщо все село не буде визнано праведним. Бо жодна зі 117 сімей села не видала жодного єврея. У підсумку село було визнано колективним Праведником, плюс 202 окремих жителя села і околиць. Таких випадків всього два в історії.
Проте довгий час про це село нічого не знали, історія Нюланде залишилася майже невідомою навіть у Нідерландах – частково через небажання його жителів виставляти себе напоказ. Національний музей Голокосту в Нідерландах не організував жодної виставки про героїчне село, Музей Опору Нідерландів на своєму сайті приділив операції порятунку лише вісім слів, у низці авторитетних енциклопедій Голокосту про село не тільки немає окремих статей – воно просто не згадується. Лише у 2018 р. стараннями місцевих ентузіастів у селі було відкрито музей, що розповідає про події більш ніж 70-річної давності.
У рідкісному інтерв’ю 1985 р. Дауес сказав:
