Від Аляски до Техасу…
Фото: currenttime.tv
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
Так-так, від Аляски до Техасу Дональд Трамп буде декого “мочити в сортирах”, пардон, звісно ж, не в сортирах, а в університетських кампусах і в різних інших місцях. Хоча, звісно, не “мочити” (по “фені” любить ботати президент іншої країни). Трамп віддав розпорядження депортувати зі США всіх іноземців, які брали участь в антиізраїльських, а по суті антисемітських шабашах в університетах країни.
А, який! Що так різко? А де ж властива попередній адміністрації заклопотаність? Де заклики до толерантності та взаєморозуміння? Де-де-де? У… будь-якому місці, але не в душі нинішнього президента.
Ага, знаємо, – авторитетно заявить якийсь іксперд, який веде мовлення на українських телеканалах або ютьюбі. – Трамп же дуже проізраїльський. І зрозуміло, чому…
І далі іксперди діляться у своїх твердженнях на два табори. Перші вважають, що старина Дональд – абсолютно проізраїльський через улюблену доньку, яка після проходження гіюру перетворилася з Іванки Трамп на Яель Кушнер. Так, Трамп дійсно дуже любить старшу доньку. Ба більше, зараз всюди знову крутять відео з одного шоу, де, сидячи між Іванкою і Меланією, Дональд Фредович несподівано каже, що Іванка така красива, що якби він не був її батьком, то зробив би її своєю дівчиною. Знайдіть в інтернеті це відео і подивіться, як сторопіла від цих слів ведуча і яку пику скривила Меланія. До слова, вони з Іванкою одне одного терпіти не можуть.
Усе це, звісно, дуже пікантно. Але ми трохи відволіклися від нашої теми.
Друга група знавців юдофілії Трампа вважає, що вона – похідна від нібито наданої йому підтримки всесильного єврейського лобі. Тінь могутньої “всесвітньої єврейської змови” чорним лебедем витає над цими думками.
На жаль, “трішечки” не праві як ті, так і інші. Так, президент США дійсно дуже любить свою дочку. А ще врахуємо, що першою президентською кампанією тестя успішно керував чоловік Іванки Джаред Кушнер. Але навіть усе це разом узяте не могло б зробити політичний курс наймогутнішої країни світу проізраїльським.
Не дуже танцює і версія про лобі. Річ у тім, що Трамп – республіканець. Американські ж євреї традиційно голосують за демократів приблизно в пропорції 70 проти 30 відсотків. Так повелося здавна і майже нічого тут не змінилося незважаючи на те, що останніми десятиліттями президенти-республіканці проявляли себе краще по відношенню до Ізраїлю, ніж демократи.
Якось я запитав керівника представницької делегації америкнських євреїв, чому так відбувається. І він, знизавши плечима, з дитячою безпосередністю відповів: “Ми так звикли”. Словом, версія про вплив єврейського лобі не проходить.
То що ж насправді відбувається? А ось що. Радянська пропаганда довгі роки втовкмачувала громадянам СРСР, що Америка – країна, де панують гноблення, злочинність і розпуста. Для цього наводили різні, зазвичай недостовірні, факти. А по телевізору демонструвалися кадри сяючих реклам Бродвею. Насправді ж американці – переважно віруюча в Господа нація. А щодо Бродвею, то був я там і побачив, що реклами там таки так, вражаючі, і кав’ярень з барами вистачає. Але є і театри, і виставкові зали. А от розпусти в самому центрі Нью-Йорка я не побачив. Інша річ, пам’ятаю, як наприкінці 70-х у Москві ми з колегою тільки-но відійшли від центральної вулиці Горького у провулок, як якийсь напідпитку тип серед білого дня запропонував нам “дівчинку недорого”.
Ну, гаразд, зараз ми не про те. А про те, що в США є дуже впливова нео-християнська течія, яка має у своїх лавах найбагатших бізнесменів. Саме вони надають найістотнішу підтримку Трампу. А головна їхня ідеологема полягає в тому, що друге пришестя Ісуса Христа відбудеться тільки тоді, коли всі євреї зберуться на Святій Землі. І це ревно віруючі люди. Тож саме заради підтримки з їхнього боку, а не через любов до дочки-іудейки нинішній президент США веде свою проізраїльську політику.
А тепер задамося найголовнішим у цій темі питанням: своє рішення, про яке ми говоримо, Трамп ухвалив на догоду своїм прихильникам чи для користі країни? Поміркуємо разом.
Давно відомо, куди веде дорога, вистелена благими намірами. Відразу ж після найстрашнішої в історії цивілізації війни було створено Організацію Об’єднаних Націй. Найважливішим її завданням було не допустити в майбутньому повторення гірких помилок людства, що призвели до кривавих війн. Потім, як гриби після дощу, з’явилися різні міжнародні гуманітарні організації. Їх засновували чесні люди, які бажали зробити світ кращим і добрішим. І на перших порах у них це виходило. Але потім…
Як відомо, будь-яка найкраща ідея, доведена до абсурду, перетворюється на свою протилежність. Особливо, коли вона відірвана від реальності. І півбіди, якщо вона так і залишається певною теоретичною побудовою. А якщо ні?
Лінгвіст Ноам Хомскі, на відміну від товариша Сталіна, – справді великий учений, який у мовознавстві знається. Однак він набагато більш відомий як гуру в суспільно-політичних теоріях і має численних шанувальників. Але от читаєш, що він віщає, і просто острах бере. Наприклад, він стверджує, що нацисти під час Другої світової, бачте, здійснювали контртерористичні операції. Це партизани творили терор, а есесівські загони з ними боролися. Слів немає. А якщо є – то тільки малоцензурні.
Ізраїль у єврея Хомські постійно в центрі уваги. Ось типова цитата: “Прихильники Ізраїлю – це прихильники моральної деградації і тотального руйнування”. Не дивно, що його старанні послідовники марширували університетськими кампусами з плакатами “Від річки до моря – Палестина буде вільною”. Ця фразочка – просто евфемізм. Сакральний її зміст такий: Ізраїль має бути знищений.
Смішно і сумно, але, як виявилося, не всі з тих, хто блукав кампусами з цим плакатом, розуміли, про що йдеться. Серед відповідей журналістам на запитання, про яке море йдеться, дехто простодушно відповідав, що про Чорне. Добре, що не про Баренцове… Але, звісно, серед цієї публіки були й переконані вороги Ізраїлю та євреїв.
Уся ця хрень – наслідок не тільки теоретичної лівацької лабуди, а й багаторічного промивання студентських мізків з боку ісламістів, які поставили собі за мету завоювати уми майбутньої американської інтелектуальної еліти. У той час як багаті євреї, колишні студенти Гарварду, Колумбійського та інших університетів щедро спонсорували наукові дослідження своїх альма-матер, нафтові шейхи і королі вкладали мільярди доларів у суспільно-політичний дискурс у престижних вишах США. І це принесло свої зловісні плоди. Замість того, щоб жахнутися хамасівському звірству, частина студентів, та й викладачів, заходилися таврувати Ізраїль за “колоніалізм”, який нібито і призвів до жахів 7-го жовтня.
І тільки тоді єврейські спонсори заохали і запричитали. Вони, бачте, не знали і не відали про те, що коїться у них під носом. І навіть пригрозили припинити фінансування, чим, до речі, реально налякали ректорати університетів.
Однак чи не пізно пити боржомі, коли печінка вже відвалилася? Ситуація в американських і низці західноєвропейських університетів – це нехай і яскравий, але тільки один випадок із загальної картини. Дуже і дуже сумної картини світового буття. Сьогодні демократія і цивілізація по всій планеті зазнають атак диктаторських режимів і терористів. А в цей час, немов інопланетне чудовисько кіножахастика “Чужий”, із черева цивілізованого світу на світ Божий вирвалося диявольське кодло екстремістської лівизни. Утім, яка це лівизна, коли вже не чорношкірих, як раніше, а білих називають негідною, в усьому винною расою. Або коли нібито гуманіратна організація фінансує шкільні підручники, в яких ідеться про те, що вбивати євреїв – добра справа. Ні, це не лівизна, це справжнісінький расизм і фашизм. І вже пізно висловлювати з цього приводу “глибоку стурбованість”, як робили це Байден і низка європейських політичних лідерів.
Пам’ятається, римляни схаменулися тільки тоді, коли варвари, які раніше перебували в них на службі, вже увірвалися у Вічне Місто, трощили античні статуї і в розграбованих ними палацах ґвалтували патриціанок. Дуже не хотілося б, щоб сучасний світ повторив історію Риму.
Уже зрозуміло, що терапевтичні методи боротьби із заразою лівизни й екстремізму запізнилися. Потрібні хірургічні.
Деякі рішення і заяви Дональда Трампа, прямо скажемо, не однозначні. Але ось указ про депортацію зі США тих, хто сіє екстремізм, видається правильним рішенням.
Від Аляски до Техасу Америка має бути вільна від ненависті та ворожнечі.
