Подарунок до Суккоту для Бена Бернанке
Йосип Туровський
Колишній глава Федеральної резервної системи США став єдиним єврейським лауреатом Нобелівської премії 2022 року
Щороку на тиждень присудження Нобелівських премій редакція «Єврейського оглядача» (як і всіх інших єврейських ЗМІ) завмирає в очікуванні та передчутті: ну, скільки наших цього разу? Нинішній рік видався скупим на єврейських тріумфаторів. Цілий тиждень ми хмурилися, впізнаючи імена нових лауреатів, а під кінець засмутилися: невже це буде той рідкісний рік, коли євреї залишаться без премії? Але в день останньої номінації, з економіки, сталося те, що доктор Леонід Мацих, покійний проректор Соломонова університету (ЄО писав про нього у вересневому номері цього року, – ред.), називав «удар відчаю Шварценбека з центру поля». Одним із трьох лауреатів став Бен Бернанке, колишній глава Федеральної резервної системи США, нагороджений премією за дослідження банків та фінансових криз.
Рятівник американської економіки
68-річний Бен Шалом Бернанке став 35-м єврейським лауреатом Нобелівської премії з економіки. Нагадаємо, що ця нагорода не входить до традиційних Нобелівських премій, що вручаються за заповітом Альфреда Нобеля. Її 1959 року заснував та фінансує Банк Швеції. Офіційно вона називається «премія Шведського державного банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля». Першим лауреатом премії був єврей Пол Самуельсон. Торік лауреатом став єврей Джошуа Ангріст.
Бен Бернанке був головою ФРС, яка фактично виконує роль Центробанку в США, за президентів Джорджа Буша-молодшого і Барака Обами. На час його керівництва резервною системою (2006-2014) припала іпотечна криза в США 2007 року, яка переросла у світову економічну кризу 2008-го. Бернанке був ідеологом проведення політики кількісного пом’якшення, що вивела США із кризи. За це фахівці називають його рятівником американської економіки від рецесії. А ще – Мілтоном Фрідманом свого покоління.
До речі, саме Мілтон Фрідман, великий економіст, нобелівський лауреат 1976 року, ввів в обіг порівняння інфляції з гелікоптером, який розкидає гроші. А після того, як Бернанке в одному виступі заявив, що іноді, в умовах кризи, «розкидання грошей з вертольота» може бути корисним для боротьби з дефляцією, йому дали прізвисько «Гвинтокрил Бен» (Helicopter Ben).
Бен Бернанке – 14-й із шістнадцяти голів Федеральної резервної системи та один з п’яти євреїв, які обіймали цю посаду. Його попередниками були Юджин Майєр (5-й), Артур Бернс (11-й, прізвище його батька, іммігранта з Польщі, була Бернзайг) та Алан Грінспен (13-й), а наступницею – Джанет Йеллен (15-та). Все правильно: хто ж ще рахуватиме вам гроші краще, ніж євреї, які займалися цим у діаспорі понад дві тисячі років.
Бен Бернанке зробив магістерський ступінь з економіки в Гарвардському університеті (1975), а докторський – у Массачусетському технологічному інституті (1979). Потім він викладав економіку у Стенфордському університеті, а згодом багато років завідував кафедрою економіки у Принстоні. З 2002 року він працював у ФРС – спочатку членом Ради керівників, а потім – її головою.
Бернанке набув популярності в академічних колах завдяки своїй статті 1983 року, присвяченій аналізу найруйнівнішої економічної кризи в історії ХХ століття – Великої депресії 1930-х.
До статті Бернанке було поширене сприйняття банківської кризи як наслідку економічної рецесії, а не її причини. Він зумів довести, що саме колапс банків став вирішальним фактором у перетворенні рецесії на глибоку та довготривалу депресію 30-х років. Поєднавши науковий підхід історичного аналізу зі статистичними методами, Бернанке виявив, що фактори, які безпосередньо пов’язані з банкрутствами банків, виявилися найвагомішими причинами катастрофічного падіння американського ВВП.
Бернанке науково аргументував, що економіка США отримала можливість вийти з Великої депресії лише після того, як держава впровадила потужні заходи щодо запобігання подальшому поширенню банківських панік.
Коли ж 2007 року, після стабільного зростання американського банківського ринку протягом семи десятиліть, почалася нова глобальна фінансова криза через крах ринку іпотечних цінних паперів у США, підготовлений до неї виявився небагато хто. Практично ніхто – крім академічних дослідників фінансових криз та банківських панік. І один з таких дослідників, на щастя для США, на той момент стояв на чолі ФРС.
Застосовані Беном Бернанке рецепти економічного відновлення, що ґрунтуються на глибокому розумінні причин рецесії, заклали основи архітектури монетарної політики демократичного світу на десятиліття вперед.
Американська фінансова система добре вивчила уроки кризи й зуміла швидко одужати від наслідків багаторічних помилок, що ґрунтуються на вірі в саморегуляцію фінансових ринків. Великий практичний внесок у вивчення системи зробив саме професор Бернанке.
Але нас цікавить не лише професійна, а й етнічна та релігійна складова особи нобелівського лауреата Бена Бернанке. А вона виявилася, наприклад, у тому, що радісну новину йому не змогли повідомити відразу: цей день (10 жовтня) випав на перший день Суккота, і телефон лауреата було відключено. Тому що він таки дотримується єврейських свят.
Хай Борислав посміється
Бен Шалом Бернанке народився 1953 року в місті Огаста (штат Джорджія) в родині фармацевта Філіпа Бернанке та шкільної вчительки Едни (уродженої Фрідман). А виріс він у маленькому містечку Діллон (Південна Кароліна), де на 6 тисяч населення було лише кілька єврейських сімей.
В Діллоні Філіп Бернанке успадкував аптеку від свого батька Йонаса, уродженця українського Борислава, який приїхав до Америки на початку 1920-х років. А інший дід майбутнього нобелівського лауреата, з боку матері, Гарольд Фрідман був кантором та шойхетом у місцевій синагозі Охав Шалом. Саме він навчав маленького Бена, його брата Сета та сестру Шерон івриту та єврейської традиції. Юний Бен Бернанке брав участь у синагогальних службах та читав сувої Тори. Це було важливо, бо маленька синагога не могла дозволити собі постійного рабина. Сім’я Бернанке суворо дотримувалася кашруту, а її члени брали шлюб лише з євреями. В їхньому будинку зупинялися студенти-єшиботники, які приїжджали з Нью-Йорка на свята проводити служби.
Хоча наприкінці XIX століття в Південній Кароліні проживала майже чверть євреїв США, в глибинці американського Півдня не дуже розбиралися в євреях, там більше уваги приділяли чорношкірим. Тому свою порцію антисемітизму 13-річний Бернанке отримав у своєрідній формі: шкільний однокласник запитав, чи має він роги. Він згадує про це у своїх мемуарах The Courage to Act (Мужність діяти, 2015).
Бен не тільки не мав рогів, а й взагалі був абсолютно світським хлопцем: цікавився бейсболом та математикою, грав на саксофоні та любив розмовляти зі своїм шкільним другом Натаном Гольдманом про космологію. Коли він вступив до Гарвардського університету, де вивчав економіку, його батьки були проти, бо побоювалися, що він втратить зв’язок із юдаїзмом. Чого, втім, не сталося: вже на першому курсі старший земляк по Діллону Кеннет Меннінг, нині професор Массачусетського технологічного інституту, супроводжував Бена до Брукліну на службу до Рош а-Шана; а його батькам повідомив, що в Бостоні (де знаходиться Гарвард) повно євреїв – тож можна не переживати.
У свої дорослі роки Бернанке ніколи публічно не виявляв ні національно-релігійних поглядів, ні політичних симпатій – особливо під час роботи у ФРС. Він взагалі був чужий піару та медійності – на відміну від свого попередника Алана Грінспена.
Одружився Бернанке з єврейською дівчиною Анною Фрідман, вчителькою іспанської мови. У них двоє дітей – син Джоель та дочка Алісса.
В оспіваного Іваном Франком галицького міста Борислава сьогодні є привід якщо не засміятися, то радісно посміхнутися: ще один нобелівський лауреат з корінням з української землі.
Додамо, що за бажання можна побачити єврейську присутність у нинішній Нобелівській премії миру – у товаристві «Меморіал». Тут і голова правління Ян Рачинський з бабусею, старою революціонеркою Ревекою Мойсеївною Фіалкою, та його попередник – Арсеній Рогінський, стовідсотковий єврей. І член першого складу ради Григорій Бакланов (Фрідман) та активісти ранніх часів діяльності «Меморіалу» Олена Боннер, Веніамін Йофе, Самуїл Лур’є. Але все ж таки ця премія присуджена організації, а не персоналіям, тож шукати євреїв тут не будемо. Ще один лауреат Нобелівської премії 2022 року з економіки Дуг Даймонд викликає у нас певні расові підозри. Його прізвище, що означає «Діамант», мають чимало євреїв, зокрема знаменитий співак і композитор Ніл Даймонд, а також нобелівський лауреат з економіки 2010 року Пітер Даймонд. Але у відкритих джерелах, на відміну від Бена Бернанке, виявити будь-які єврейські сліди чи коріння цього економічного діаманта не вдалося. Тож вважаймо Бена Бернанке єдиним єврейським нобеліатом 2022 року. Не будемо дріб’язковими: коли кожен п’ятий нобелівський лауреат – єврей, нам це не до лиця.
