“Півтора ж-да”: Нобелівський формат 2023 року
Клаудія Голдін та Дрю Вайсман
Йосип ТУРОВСЬКИЙ
Виявлення єврейських лауреатів Нобелівської премії цілком можна вважати ще однією сучасною єврейською традицією. Тиждень присудження Нобелівських премій 2023 року повторив показник 2021 року, коли лауреатами стали представники медицини (Девід Джуліус) і економіки (Джошуа Ангріст). Цього разу премії були удостоєні Дрю Вайсман і Клаудія Голдін відповідно. Тут доречно процитувати фразу зі статті в листопадовому номері “ЕО” за 2021 рік: “Таким чином, євреї зберегли свої позиції в медицині та економіці. Що ж, від віків найбільш єврейськими ремеслами було гроші рахувати та людей лікувати”.
Американець Дрю Вайсман отримав Нобелівську премію з медицини разом зі своєю давньою науковою партнеркою Каталін Каріко (американкою угорського походження) “за відкриття, що стосуються модифікацій нуклеозидних основ, які дали змогу розробити ефективні мРНК-вакцини проти COVID-19”.
Американка Клаудія Голдін отримала Нобелівську премію з економіки “за поліпшення нашого розуміння результатів жіночого ринку праці”.
Як бачимо, наші нинішні лауреати виступили за вельми модними темами – пандемія коронавірусу і гендерні проблеми. Це дає їхнім критикам привід для скептичних відгуків. Але навіть побіжний погляд на список премій і нагород, яких і Вайсман (з Каріко), і Голдін удостоїлися раніше, дає всі підстави вважати їх авторитетними вченими, гідними нобелівського статусу.
Нас же, як зазвичай, цікавить їхній єврейський статус. Тут є нюанс, що знайшов відображення в дещо епатажному заголовку цієї статті. Утім, нам ніхто не може дорікнути в антисемітизмі – ми ж не у Цукерберга в мережі, де вашого автора колись банили за цитату зі словом “жид”. Мені завжди подобалося жартівливе визначення “півтора жида”, яким самі ж євреї називають особливо високих і великих одноплемінників. Ну, а в контексті нашої нобелівської теми обігрується та обставина, що Клаудія Голдін – стовідсоткова єврейка, а Дрю Вайсман – єврей наполовину, по батькові. До того ж Голдін отримає свою премію одноосібно, на всю призову суму (цього року $986 тис.), а Вайсман розділить цю суму з Каталін Каріко. Тобто, він і тут половинка.
З цієї причини ми почнемо розповідь з пані Голдін, хоча її премія і була заснована не самим Альфредом Нобелем, а Банком Швеції 1969 року. Але вона є такою ж повноцінною Нобелівською премією і присуджується тією ж Шведською королівською академією наук.
Клава – гарвардська піонерка
Клаудію Голдін, професорку Гарвардського університету і співробітницю Національного бюро економічних досліджень називають однією з десяти найвпливовіших жінок-економістів у світі.
Нобелівську премію з економічних наук їй дали за перший вичерпний звіт про заробітки жінок та їхню участь на ринку праці протягом століть. Її дослідження розкриває причини змін та основні джерела гендерного розриву, що залишився.
Жінки традиційно мало представлені на світовому ринку праці, і, в основному, вони заробляють менше, ніж чоловіки. Голдін переглянула архіви і зібрала дані за понад 200 років, що дозволило їй продемонструвати, як і чому змінилися гендерні відмінності в доходах і рівнях зайнятості.
Протягом ХХ століття рівень освіти жінок постійно зростав, і в більшості країн з високим рівнем доходу він зараз значно вищий, ніж у чоловіків. Голдін продемонструвала ці революційні зміни. Переглядаючи архіви, збираючи та систематизуючи історичні дані, вона змогла представити нові та часто дивовижні факти. Клаудія також дала глибше розуміння факторів, що впливають на можливості жінок на ринку праці і наскільки затребувана їхня робота. Той факт, що вибір жінок часто був і залишається обмеженим шлюбом і відповідальністю за дім і сім’ю, лежить в основі аналізу та пояснювальних моделей. Дослідження професорки Голдін також доводять, що зміни потребують часу, оскільки вибір, який впливає на всю кар’єру, ґрунтується на очікуваннях, що згодом можуть виявитися хибними.
Клаудія Дейл Голдін народилася 1946 року в Нью-Йорку в єврейській сім’ї і виросла в житловому комплексі Паркчестер у Бронксі. У дитинстві вона хотіла стати археологом, але, прочитавши в середній школі книжку Пола де Кройфа (у нас його традиційно називають Поль де Крюї) “Мисливці на мікроби” (1927), дівчинка захопилася бактеріологією. Під час навчання в Середній науковій школі Бронкса вона закінчила літню школу з мікробіології в Корнельському університеті, а після закінчення середньої школи Бронкса вступила до Корнельського університету з наміром вивчати мікробіологію.
На другому курсі Клаудія відвідувала заняття економіста Альфреда Кана і захопилася його ідеями щодо організації виробництва. На хвилі цього інтересу вона написала дипломну роботу з регулювання супутників зв’язку. Здобувши ступінь бакалавра економіки в Корнельському університеті, Голдін вступила на докторську програму з економіки в Чиказький університет з наміром глибше вивчати організацію виробництва.
У Чиказькому університеті їй зустрілися блискучі наставники – майбутні нобелівські лауреати Гері Беккер (1992) і Роберт Фогель (1993). Перший прищепив їй інтерес до економіки праці, а другий – до економічної історії. Голдін написала докторську дисертацію про рабство в довоєнних містах США і в промисловості Півдня і 1972 року отримала докторський ступінь. Після аспірантури Голдін викладала в Університеті Вісконсін-Медісон, Прінстонському університеті та Пенсильванському університеті, а потім прийшла як професор на економічний факультет Гарвардського університету (1990), де стала першою жінкою, якій запропонували посаду на цьому факультеті. Тобто, вона виявилася свого роду піонеркою. Ця історія сильно вплинула на її інтерес до гендерної тематики.
Роботу в Гарварді Клаудія Голдін поєднувала і продовжує поєднувати з різними іншими проектами (фонди, інститути, товариства, академії тощо). Так, вона протягом 28 років була директором Програми розвитку американської економіки, кілька років була редактором видання Journal of Economic History. Серед її високих постів – позиція президента Американської економічної асоціації у 2013-14 навчальному році.
Голдін одружена з колегою-економістом із Гарварду Лоуренсом Кацем. Вона давня собачниця: з 1970 року в неї постійно були золотисті ретривери. Її нинішній пес, 13-річний Піка, має терапевтичні здібності і титул за прекрасний нюх. З приводу його віку Клаудія дотепно написала в соцмережах, що Піка відзначив “барк-міцву” (від слова bark – гавкати). Голдін і Кац також завзяті орнітологи та туристи.
Зазначимо, що Клаудія Голдін стала другою в історії жінкою – лауреатом Нобелівської премії з економіки. Тобто, її і тут можна вважати свого роду піонеркою. А першою лауреаткою, до речі, 2009 року стала Елінор Остром, єврейка за батьком (її дівоче прізвище було Авен).
Загалом же Голдін стала 37-м єврейським нобелівським лауреатом у цій категорії. Нагадаємо, що першим лауреатом 1970 року став єврей Пол Самуельсон.
Полукровка Дрю, рятівник людства
Дрю Вайсман і Каталін Каріко отримали Нобелівську премію за те, що вони винайшли технологію синтезу мРНК (матричні РНК). Їхні відкриття, зроблені в 2008-2015 роках у контексті боротьби з ВІЛ-інфекцією, змогли фундаментальним чином змінити сучасні уявлення про те, як молекули мРНК взаємодіють з імунною системою людини. Це дало змогу компаніям Pfizer і Moderna розпочати розроблення вакцин у період пандемії коронавірусу на початку 2020 року.
Дрю Вайсман народився 1959 року в Лексінгтоні (штат Массачусетс), у єврейсько-італійській родині. Його батько Гарольд Вайсман був інженером і засновником компанії з розробки оптичних дзеркал для космічних супутників, мати Адель Вайсман (уроджена Греко) була зубним гігієністом. За словами самого Вайсмана, в його сім’ї відзначали єврейські свята, хоча його італійська мама не захотіла переходити в іудаїзм.
У п’ятирічному віці у Дрю був діагностований цукровий діабет першого типу; необхідність щоденних ін’єкцій інсуліну, а також частих аналізів рівня глюкози в крові прищепили йому інтерес до науки і медицини.
Після середньої школи Вайсман вступив до знаменитого Брандейського університету, де 1981 року здобув ступені бакалавра і магістра, спеціалізуючись у сфері біохімії та ензимології. Принагідно зазначимо, що Університет Брандейса (іноді пишуть також Брандайза або Брендайса), розташований у передмісті Бостона Волтемі, носить ім’я Луї Брандіса (1856-1941), американського юриста, який був першим євреєм – членом Верховного суду США.
У 1987 році Вайсман підготував і захистив дипломну роботу з імунології та мікробіології в Бостонському університеті, де отримав ступінь доктора медицини і доктора філософії. Потім він пройшов ординатуру в Медичному центрі Бет Ісраел, після чого отримав стипендію в Національних інститутах охорони здоров’я США (National Institutes of Health, NIH).
У 1997 році Вайсман перебрався до Пенсильванського університету, щоб відкрити свою лабораторію з вивчення РНК. Саме там він зустрівся з уродженкою Угорщини Каталін Каріко. Їхній творчий союз приніс багато відкриттів, увінчаних низкою премій і нагород. Серед цих нагород, зокрема, премія Розенстіла, яку з 1972 року присуджує Університет Брандейса за видатні результати у фундаментальних медичних дослідженнях. Премія носить ім’я Льюїса Розенстіла, великого виробника алкоголю та мецената, який 1968 року заснував при університеті Центр фундаментальних медичних досліджень (Rosenstiel Basic Medical Sciences Research Center).
І ще, до речі, про нагороди: дочка Каталін Каріко Сьюзан Франсіа є дворазовою олімпійською чемпіонкою з академічного веслування (вісімка, ОІ-2008 і 2012).
Дрю Вайсман донині працює в Медичній школі Пенсільванського університету, яка з 2011 року носить ім’я Реймонда Перельмана, єврейського бізнесмена і філантропа, який пожертвував університету $225 млн.
Лауреат одружений з єврейкою Мері Еллен Вайсман, вона – дитячий психолог і теж випускниця Брандейського університету. У подружжя дві доньки – Рейчел і Еллісон. Дівчата ходили до єврейської школи при Бет-Гілель/Бет-Ель, консервативної синагоги в передмісті Філадельфії.
Мері Еллен Вайсман бере активну участь в організації Momentum, яка прагне залучити єврейських жінок до роботи в Ізраїлі, і разом зі своїм чоловіком робила пожертви на користь цієї організації.
2021 року Дрю Вайсман розповів виданню Philadelphia Jewish Exponent, що його особисті релігійні погляди не були специфічно єврейськими. “Я скоріше даос, з тієї точки зору, що я вважаю, що Земля, природа – це вищий, головний компонент життя”.
Нагадаємо, що з моменту заснування Нобелівських премій (1900) лауреатами в галузі медицини та фізіології ставали 58 євреїв. І першим єврейським лауреатом у цій категорії 1908 року став наш земляк із Харківщини Ілля Мечников, син єврейки Еліни Невахович.
Будемо очікувати наступного року традиційного поповнення лав єврейських нобелівських лауреатів: як то кажуть, мізки не проп’єш.
