Тетяна ТОЛСТАЯ: Не можу мовчати
Сатиричне оповідання, що з’явилося на світ багато років тому, зараз актуальне, як і раніше
Пушкін був єврей. Його справжнє прізвище – Пушкінд. Факсиміле його власноручного підпису часто відтворюється, тож будь-хто може в цьому переконатися на власні очі. Так і написано: “Пушкінд”. Крім того, його брата звали Лев, прадідуся – Абрам, а бабусю і зовсім – Сара. Що-небудь не ясно?
А що він писав, що писав!
“К чему стадам дары свободы?
Их должно резать или стричь”.
Он що робив! А сам усе за кордон рвався. Але не вийшло.
Лермонтов теж був євреєм. По-справжньому його звали Лерман. Мойше Лерман. Від нас це ретельно приховували. Нібито у нього і батьків-то не було, а виховувала його бабуся. Не приховаєш! Варто тільки придивитися до його творів. Як позитивний персонаж, так відразу: Бела. Але ж російська людина такого імені на дух не переносить. Ну і всі ці: “страна рабов, страна господ”, “немытая Россия”, “под топот пьяных мужиков”… Зрозуміло?
Ці Пушкінд і Лерман були невиїзні. Зате потім почалося. Як “російський письменник” – шасть за кордон і давай очорнювати.
Ось Гоголь – природно, теж єврей. Справжнє його прізвище – Яновський. Все-то його в Палестину тягнуло. Знаємо, навіщо. Півжиття просидів за кордоном, у “прекрасному далєкє” (які вислови у цього махрового русофоба?), очорнюючи звідти нашу світлу дійсність. Написав про російських людей роман і назвав його “Мертвые души”. Тобто, погубити нас усіх хотів. Та не вийшло.
Герцен теж був євреєм. “Герцен” – це його псевдонім, що, звісно, характерно. А справжнє прізвище – Яковлєв. Зараз тільки дитина не знає, що якщо хто Яковлєв – значить, по суті, Епштейн, ну, в крайньому разі, Якобсон. На вибір.
Лев (Лейба) Толстой – головний русофоб. Вже такий русофобище! Його справжнє прізвище – Гроссман. По їхньому “Гросс” – товстий. І цього не приховаєш. Та й який росіянин одружується з якоюсь Софією Берс?! А як він очорнював нашу армію (“Після балу”), російську жінку (“Воскресіння”), сім’ю (“Крейцерова соната”, до речі, зауважте: Крейцер!), школу (“Пилиппок”), тварин (“Лев і песик”), російські гроші (“Фальшивий купон”), залізницю (“Анна Кареніна”), релігію (“У чому моя віра”), нарешті, селянина, годувальника (“Чи багато людині землі потрібно?”)!!! Та ех! Ех!.. Що й казати!
Єврей Тургенєв протиставляв наших російських батьків нашим російським дітям, сіючи ворожнечу. Сам жив за кордоном із безрідною Поліною Віардо, а до нас приїжджав тільки щоб стріляти нашу російську дичину.
Єврей Достоєвський не знав уже, як принизити наших російських людей, називаючи їх то “бідними”, то “приниженими і ображеними”, а одного з них навіть “Ідіотом”, а сам програвав у рулетку наші російські гроші.
Єврей Гончаров очорнив російську людину, написавши роман “Обломов”, де герой все лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, лежить, а потім його наречена йде до такого собі Штольца – чи потрібні коментарі?
А єврей Чехов (див. прізвище дружини)? Але ж буквально все, все! Це ж кошмар! А в наші дні?!
Василь Бєлов – він же Барух Вайсман! Бондарєв, він же Бундарев, він же Арон Бундер! Распутін, він же Рабинович! Куняєв – Зільбермінц!..
Куди бігти, православні?!
