З Аргентини з любов’ю
В Ізраїлі побував із найдивнішим за останні роки офіційним візитом нещодавно обраний президент цієї латиноамериканської країни Хав’єр Мілей
Президент Аргентини Хав’єр Мілей і прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху. Фото: Бен Перец / Урядове прес-бюро
Петро ЛЮКІМСОН
Якщо говорити про очікування ізраїльського істеблішменту, то цей візит виправдав себе, що називається, на всі сто. Тільки-но зійшовши з трапа літака разом зі своєю сестрою, начальником його канцелярії та головним радником Кариною Мілей, президент однієї з найважливіших країн Латинської Америки заявив про намір не просто зміцнити відносини з Ізраїлем, а й якнайскоріше перенести посольство Аргентини до Єрусалима, про те, що в нього викликає глибоку огиду хвиля антисемітизму, яка здійнялася у світі, і, зрештою, висловив цілковиту підтримку позиції Ізраїлю у війні з ХАМАСом, про перемогу над яким щодня молиться до Всевишнього.
За останні чотири місяці Ізраїль із візитами солідарності відвідало чимало світових лідерів, але жоден із них не виголошував настільки однозначно проізраїльської і настільки щирої промови. Скажемо більше: мало хто з євреїв міг би сказати краще.
Прямо з аеропорту високий гість вирушив до Єрусалима до Стіни плачу, біля якої молився в обнімку зі своїм духовним наставником Шимоном Акселем Вахнішем, – при тому, що офіційно вважається католиком. Журналісти, які стояли навколо, звернули увагу на те, що під час молитви по обличчю президента Аргентини текли сльози. Хав’єр Мілей розчулився від зустрічі з головною єврейською святинею до глибини душі і не приховував цього. Потім увесь світ облетів відеозапис, на якому він, сповнений захоплення, хвацько витанцьовує біля Стіни плачу разом з ізраїльськими солдатами, поклавши їм руки на плечі. Ех, давно ми вже не бачили главу держави, який поводиться настільки розкуто!
А далі почалося щось дивне. Зустріч з ізраїльським колегою Іцхаком Герцогом була напрочуд короткою, після чого з’ясувалося, що жодного брифінгу і спілкування з ізраїльськими журналістами в програмі візиту не заплановано. Саме цим багато в чому пояснювалося те, що перебування Мілея в Ізраїлі вкрай мізерно висвітлювалося в ЗМІ. У МЗС із цього приводу тільки розвели руками і пояснили, що посольство Аргентини взяло організацію візиту на себе і буде погоджувати його програму з ізраїльськими колегами лише за необхідності. На запитання одного з журналістів, до кого ж тоді приїхав президент Аргентини, якщо в програму візиту не входять зустрічі з політичним керівництвом країни, один із мідівських чиновників, знизавши плечима, сказав: “Схоже, головним чином, до рабинів”.
Судячи з усього, так воно і було. Того ж дня Хав’єр Мілей зустрівся в готелі “Кінг Девід” із двома головними рабинами Ізраїлю – Давидом Лау та Іцхаком Йосефом, і їхня бесіда тривала значно довше, ніж зустріч із президентом. Наступного дня гість попрямував до Нагарії до знаменитого онука Баба Салі – рава Абухацири, зокрема й за благословенням. Раббі Абухацира приїхати в Єрусалим відмовився: “Якщо шановному президенту так хочеться зустрітися, нехай приїжджає сам”. І Мілей, як бачимо, поїхав!
Після цього відбулися зустрічі з лідерами ультраортодоксального світу – главами хасидських дворів і галахічними авторитетами литовського єврейства. На запитання про те, що він думає з приводу заокеанського гостя, один із рабинів ХАБАДу, який супроводжував Мілея в цих поїздках, зауважив: “Я й сам довго не міг зрозуміти, хто він такий. І, нарешті, зрозумів: він – мішигене! Але мішигене в дуже хорошому, доброму сенсі слова. Він вірить, що якщо збере благословення якомога більшої кількості рабинів усіх можливих напрямків, це піде на користь йому і його країні! Ну і, до того ж, він дуже добра і сердечна людина, тож неясно, що він робить у політиці!”
Що ж, Хав’єр Мілей справді один із найдивніших і найекстравагантніших сучасних політиків, а його “роман” з євреями та іудаїзмом – це, схоже, більш ніж серйозно. Причому почався він дуже давно, коли Хав’єр, будучи студентом, з простої цікавості відвідав Любавицького ребе, зустріч з яким з якихось неафішованих ним причин справила на нього незабутнє враження. Потім була блискуча кар’єра економіста, професора економіки в університеті, на лекції якого збиралися сотні студентів. Одночасно з викладанням Мілей писав книжки про те, що слід робити, щоб витягнути економіку країни з болота, в якому вона тоне десятиліттями, став популярним теле- і радіо-оглядачем з економічних питань. При цьому він не приховував, що є переконаним лібертаріанцем, тобто прихильником абсолютної свободи слова, і анархо-капіталістом, прихильником австрійської економічної школи, яка вірить у стихійну силу вільного ринку.
Вперше Хав’єр Мілей долучився до президентських перегонів 2020 року, коли йому було 50 років. Тоді аргентинські ЗМІ почали таврувати його як “нациста” і “пособника Гітлера”. Мілей не приховує, що подібні звинувачення вивели його з рівноваги, і він занурився в стан клінічної депресії. Одного разу хтось порадив йому звернутися до рава Шимона Акселя Вахніша – випускника нетівотської єшиви, професійного психолога, рабина в синагозі вихідців з Марокко в Буенос-Айресі. Відтоді Хав’єр Мілей і рав Вахніш стали нерозлучними. Ба більше, саме рав Вахніш переконав Мілея, що його місія – звільнення Аргентини від помилок минулого, що накопичилися в галузі політики, економіки та суспільного життя. Усі аргентинські ЗМІ звернули увагу на те, що одразу після інавгурації, що проходила за традицією в кафедральному соборі Буенос-Айреса, Мілей, не звертаючи уваги на кардинала, який збирався благословити його, попрямував до рава Вахніша та схилив перед ним голову для “брахі”. Це, зі свого боку, посилило чутки, які давно ходять Аргентиною, що Мілей збирається прийняти іудаїзм. Хоча його багаторічна подруга (шлюбу як інституту президент Аргентини не визнає і вважає його лицемірним), модель і телеведуча Фатіма Флорес – глибоко віруюча християнка.
Крім рава Вахніша, якого Мілей збирається призначити послом Аргентини в Ізраїлі, найближча для нього людина – Карина. Характеризуючи в одному інтерв’ю свої стосунки із сестрою, Мілей сказав, що вони схожі на стосунки пророка Моше з його братом Аароном, причому роль Моше належить Карині: вона – справжній лідер, але оскільки не вміє виступати на публіці, то він озвучує її ідеї.
Варто зауважити: твердження про те, що під час візиту Хав’єр Мілей тільки й робив, що бігав по рабинах, – явне перебільшення. Він відвідав кібуци, що зазнали нападу ХАМАСу, де теж не зміг стримати сліз. В Єрусалимі він зустрівся з мультимільйонером мексиканського походження Айзеком Асою, який нещодавно переїхав туди, – тим самим, який подарував аеропорту ім. Бен-Гуріона гігантське панно “Ам Ісраель хай” і одразу після 7 жовтня пригнав із Мексики кілька літаків із гуманітарною допомогою. Поза іншим, Аса – творець і голова організації “Ілан”, що ставить собі за мету розвивати стосунки Ізраїлю з країнами Центральної Америки. Його зв’язки в нашій країні, у США і в усій Латинській Америці воістину величезні, і, гадаємо, зустріч із ним Хав’єра Мілея піде на користь Аргентині. Як і зустріч із мільярдером Саймоном Фаліком, близьким другом і Біньяміна Нетаньяху, і Дональда Трампа, який дотримується правих поглядів і, серед іншого, володіє сотнями магазинів “Дьюті фрі” в аеропортах п’ятдесяти країн. Злі язики стверджують, що де-факто Фалік є власником і самих аеропортів. Будучи родом з Венесуели, Фалік володіє воістину колосальними зв’язками в політичному та діловому істеблішменті країн Латинської Америки. Тож і ця зустріч, безумовно, була вкрай важлива для Хав’єра Мілея. Який, до речі, в молодості працював консультантом-економістом у компанії Фаліка.
Що ж, цілком можливо, що візит нового лідера Аргентини в перспективі виявиться куди пліднішим, ніж багатьом здалося. І немає сумнівів, що це був візит великого і щирого друга Ізраїлю. А друзів треба цінувати.
P.S.
Світ обійшли кадри, на яких Хав’єр Мілей разом із тисячами демонстрантів розмахує ізраїльським прапором, святкуючи звільнення двох заручників із полону ХАМАСу. Щоб ви були нам здорові, пане президенте!
