Той, хто розгадав плани Люфтваффе
Старший сержант Григорій Гельфенштейн, 1946 р.
Якуб Заїр-Бек
В грудні 1941 р. в бесіді з главою польського уряду у вигнанні В.Сікорським в присутності В. М. Молотова Сталін глибокодумно заявив: “Євреї – неповноцінні, погані солдати”. Зміст цієї бесіди не публікувався, але був поширений найближчим оточенням Сталіна. І хоча життя спростувало це брехливе твердження, незабаром з’явилися секретні розпорядження, найчастіше усні, про усунення євреїв від командних посад, про зменшення кількості євреїв, яких представляють до нагород тощо. Проте неупереджена статистика, всупереч антисемітським інсинуаціям про те, що євреї, мовляв, оборонялися під Ташкентом, підтверджує великий внесок євреїв у перемогу над нацистською Німеччиною. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 147 воїнам–євреям, що у відсотковому відношенні, з урахуванням чисельності воїнів інших національностей, які брали участь у бойових діях, перебуває на третьому місці. А 12 воїнів-євреїв були нагороджені орденами Слави всіх трьох ступенів. Цими солдатськими орденами нагороджувалися найхоробріші з хоробрих за особисті подвиги і героїзм. Така ціна сталінським міркуванням про єврейських воїнів.
Сьогодні наша розповідь піде про героя-єврея, який розгадав плани гітлерівських стратегів із захоплення Ленінграда. Його звуть Григорій Ілліч Гельфенштейн. Народився він в Одесі. У червні 40-го закінчив десятирічку і за три місяці був призваний в армію. Ще в школі він захоплювався технікою, тому і потрапив до радіополку, опинившись у спецвзводі, де вивчав методи виявлення повітряних цілей на найпершому в СРСР локаторі – дослідному зразку “радіоуловлювача літаків”. Його створили в Ленінградському ФТІ під керівництвом академіка А. Ф. Іоффе. До речі, ні німці, ні японці до самого кінця війни локаторів не мали. У березні 41-го Григорія атестували (з відзнакою!) як старшого оператора станції радіовиявлення (слово “радіолокація” на той час ще не використовували), а на початку квітня навчальну роту для подальшого проходження служби переправили до Ленінградського військового округу. Григорія Гельфенштейна включили до складу бойового розрахунку цієї станції як одного з найдосвідченіших операторів. Тут і застала його війна. На початку вересня, після відступу з-під Нарви, станція, що мала назву “Редут-3” і базувалася на шасі вантажівки-полуторки, була дислокована на знаменитому “Оранієнбаумському п’ятачку”, на висотці в селі Велика Іжора, зовсім недалеко від Кронштадта. Прямий дріт телефонного зв’язку з’єднував апаратну з командним пунктом ППО Балтійського флоту.
23 вересня 1941 р. Червона Армія зупинила гітлерівців, які рвалися в Ленінград, на Пулковських висотах. Але битва за місто почалася на два дні раніше. До сухопутного наступу гітлерівці кинули свою авіацію на знищення Балтійського флоту, що базувався в Кронштадті. Без вогняного щита далекобійної флотської артилерії місто довго протриматися не змогло б. Але плани гітлерівських генералів виявилися зірваними. Ось як це було.
О восьмій ранку 21 вересня старший оператор станції “Редут-3” Григорій Гельфенштейн заступив на чергування. Станція охороняла і острів Котлін з розташованою на ньому військово-морською базою Кронштадт, і Ленінград, і кораблі Балтійського флоту. Радіолокатор на той час був громіздким пристроєм. Відомих кожному з кінофільмів круглих індикаторів, на яких яскраво висвічуються цятки-літаки, тоді ще не було. Картина повітряної обстановки на екрані станції віддалено нагадувала кардіограму. За частотою пульсуючих сплесків старший оператор мав обчислити координати всіх цілей у зоні огляду, напрямок їхнього руху і кількість літаків у групах. Це було дуже непросте завдання. Але, незважаючи на свій юний вік, а було йому тоді всього 19 років, Григорій впорався з ним, що і врятувало Ленінград. Німецьке командування нічого не знало про радянські локатори, воно було впевнене в повній раптовості нальоту. Раптом на індикаторі станції оператор побачив великі групи німецьких літаків. Підрахував: 230 бомбардувальників! До них приблизно 200 кілометрів, але відстань швидко скорочується. Раптово пульсуюча “кардіограма” показала щось незвичне: літаки перебудовуються і трьома колонами летять до Фінської затоки, а потім розділяються і заходять на острів Котлін – одна колона із заходу, а дві з півдня. І тут Григорія осінило: вони летять знищувати Балтфлот та його артилерію! Він швидко продиктував помічникові інформацію, той її закодував і зателефонував на пункт ППО в Кронштадті. Там нічого не знали про локатори (вони були засекречені), тому перепитували, сумнівалися, а дорогоцінні секунди йшли! Тоді Григорій схопив слухавку і без жодного шифру закричав черговому офіцеру: “На вас летять 250 німецьких бомбардувальників, через дванадцять хвилин вони будуть над вами, оголошуйте тривогу!” Це подіяло, у Кронштадті завили сирени. І коли німецькі літаки підлетіли, їх зустрів щільний вогонь зеніток. “Юнкерси” були розсіяні, частина їх пошкоджена, частина збита. Стрункі ряди бомбардувальників порушилися, бомби в основному падали в затоку. Наш флот зазнав значних втрат, але артилерія від ворожих нальотів істотно не постраждала. Німці повторили наліт 22 і 23 вересня, але сили у них були вже не ті, та й про раптовість не могло бути й мови. До речі, всі три рази “юнкерси” з’являлися над затокою точно о 10 годині 40 хвилин – німецький “орднунг”.
23 вересня у Велику Іжору приїхав командувач Балтфлоту адмірал В.Ф.Трібуц. Оглянувши станцію радіовиявлення, він сказав: “Покажіть мені цього старшого оператора”. Григорій прибув у цілковитій впевненості, що зараз отримає за всією суворістю воєнного часу за те, що кричав по телефону відкритим текстом. “Знаєш, що ти зробив?!” – суворо запитав адмірал. Гельфенштейн мовчав. “Молодий ще, з часом зрозумієш, що врятував ти не тільки флот і Кронштадт, ти Ленінград врятував. Це подвиг! Отримаєш Героя!” Адмірал обійняв солдата і тричі його поцілував.
Цього ж дня німецькі танки і піхота атакували захисників Ленінграда з боку Пулковських висот. Ця атака була зустрінута шквальним вогнем 470 гармат Балтійського флоту і захлинулася. Згодом стало відомо, що нальоти здійснював Перший повітряний флот Німеччини, посилений 8-м ударним авіакорпусом, тим самим, який вщент знищив англійське місто Ковентрі. Якби не радянські зенітники, попереджені Григорієм Гельфенштейном, німецькі аси на своїх пікіруючих “Юнкерсах-87” прицільним бомбометанням потопили б усі кораблі Балтфлоту.
Обіцяної адміралом високої нагороди Григорій Гельфенштейн не дочекався. Але, за його словами, він про це не шкодував і не вважав, що це пов’язано з антисемітизмом: почалася блокада, голод, не до нагород було. Утім, забігаючи наперед, скажу, що Григорій без нагород не залишився: Перемогу він зустрів з орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня і кількома медалями на грудях. Вся ця історія з нальотом німців на Кронштадт була довгі роки засекречена. Мабуть, загибель лінкорів “Марат” і “Жовтнева революція”, а також лідера “Мінськ” і ще кількох кораблів Генштаб РСЧА визнав поразкою, про це ж кричав і Геббельс. Але Гітлер був у сказі, він розумів, що це його поразка і, можливо, початок кінця. Григорій Гельфенштейн дивувався: “Чому всі знають про трагедію в Перл-Гарборі, на Гаваях, яка трапилася на три місяці пізніше, а про Кронштадтську битву мовчать досі? Мені дійсно вдалося тоді розгадати задум противника, своєчасно попередити про це командування і тим самим перешкодити німцям знищити флот і артилерію Кронштадта, запобігти балтійському Перл-Гарбору. Але ж німецьких літаків було більше і несли вони набагато більше бомб, ніж потім у Перл-Харборі японська авіація!”
Пройшовши всю війну, після демобілізації в травні 47-го, старший сержант Григорій Гельфенштейн до рідної Одеси вже не повернувся, а залишився жити і працювати в Ленінграді. Уся родина героя згинула в полум’ї Голокосту. Ратна праця воїна-єврея на РЛС “Редут-3” визначила подальше життя колишнього солдата. Він вступив до Ленінградського політехнічного інституту і закінчив його, отримавши диплом інженера-радіотехніка, продовживши займатися радіолокацією і радіотехнікою. За свої розробки в цій галузі він отримав понад 20 авторських свідоцтв на винаходи. Серед них є не тільки секретні розробки оборонного призначення, а й суто мирні речі, наприклад, гучномовець “Плутон”, пристрій управління натягом магнітної стрічки в апараті магнітного запису і навіть апарат для смаження харчових продуктів “Помічниця”. У 2012 р. петербуржцю Григорію Гельфенштейну, який у цей час був уже на заслуженому відпочинку, виповнилося 90 років. “Я впевнений, – сказав тоді ветеран Великої вітчизняної, – що довге життя дароване мені Богом за те, що я зробив у ті вересневі дні”.
3 січня 2022 р. Григорію Іллічу Гельфенштейну виповнилося б рівно 100 років. На жаль, він не дожив до цієї славної дати, помер кілька років тому. У вересні далекого 1941 року він розгадав задум Люфтваффе і тим самим врятував флот і місто на Неві. Недарма згодом журналісти охрестили цю атаку німецьких бомбардувальників на Кронштадт “Перл-Гарбором, що не відбувся”.
