Давид ШАРП: В очікуванні змін

| Номер: February 2025

Герці Галеві 2021 року. Фото: Wikipedia / Прессекретаріат Армії оборони Ізраїлю

Початок реалізації угоди з ХАМАСом щодо звільнення ізраїльських заручників безпосередньо пов’язаний із заявою начальника генштабу Герці Галеві про намір піти у відставку 6 березня. Сьогодні я торкнуся низки суто військових аспектів, насамперед пов’язаних із нинішньою дислокацією сил ЦАХАЛу

Як і було обумовлено, наші війська вже практично повністю виведені з житлових районів міст сектора. Це означає відступ із північної частини Гази – Джебалії, Бейт-Хануна, і Бейт-Лахії, де з жовтня проводили масштабну операцію, а також із Рафіаха на півдні, де ЦАХАЛ залишив під контролем найвужчу, прилеглу до Філадельфійського коридору смужку міста. Інший важливий з оперативного погляду аспект: згідно з домовленостями, протягом доби є щонайменше десять “мертвих годин”, коли ізраїльські БПЛА і літаки не можуть літати над сектором. Ситуація, безумовно, не ідеальна, але загалом більшість проблем, що виникли у зв’язку з цим, можна вирішити.

* * *

На переговорах, що проходили в Каїрі, між главами “Мосаду” і ШАБАКА Деді Барнеа і Ронена Бара з начальником єгипетської розвідки Хасаном Рашадом було досягнуто порозуміння з низки спірних питань. Як повідомляють арабські ЗМІ, зокрема глави спецслужб дійшли згоди щодо порядку роботи КПП “Рафіах”: з боку сектора ним керуватимуть представники ПА (або, за іншими повідомленнями, близькі до ПА особи) під наглядом відповідних структур ООН. Точної дати передачі контролю над КПП і відновлення його роботи поки що не визначено.

Щодо звільнених палестинських терористів, то є домовленість, що спочатку їх відправлять до Єгипту, а потім до інших країн.

Найсуттєвіші розбіжності залишаються щодо питання про виведення ЦАХАЛу з Філадельфійського коридору. Єгипет наполягає, щоб через 50 днів після початку реалізації угоди про припинення вогню ЦАХАЛ повністю залишив коридор, і вбачає в заяві Беньяміна Нетаньяху про те, що Ізраїль не тільки не скоротить свої сили тут, а й збільшить їх, грубе порушення досягнутих домовленостей. У Єрусалимі ж стверджують, що однозначних домовленостей щодо цього питання не досягнуто, і в угоді зазначено, що його мають вирішити на другому етапі переговорів, після того, як ХАМАС виконає всі зобов’язання за першим. На думку Нетаніягу, це означає, що остаточного рішення щодо Філадельфійського коридору не ухвалено і його можна коригувати.

ХАМАС тим часом посилено поширював у світових ЗМІ версію, згідно з якою Ізраїль має намір порушити угоду на третьому або четвертому тижні її реалізації, “щоб відновити геноцид у Газі”. Водночас лідери організації стверджують, що рішення Ізраїлю про припинення вогню в секторі Газа нібито продиктоване нездатністю ЦАХАЛу досягти поставлених цілей і тиском усередині ізраїльського суспільства.

* * *

Протягом майже півтора місяця добірні підрозділи силових структур ПА проводили в таборі біженців Дженін операцію, спрямовану проти місцевих бойовиків. За мірками людей Абу-Мазена, ці дії мали безпрецедентний характер. Близько десяти бойовиків, включно з “другим номером” у “Батальйоні Дженін” (надпартійному угрупованні, що об’єднує сотні терористів), було вбито, сотні затримано, нехай частково й тимчасово, конфісковано деяку кількість зброї. Дії ПА були продиктовані розумінням того, що після падіння в Сирії режиму Асада неконтрольовані угруповання становлять для автономії реальну загрозу. До того ж напередодні каденції Трампа, який минулої каденції не особливо шанував владу в Рамаллі, вони вважали за потрібне показати, що готові й здатні боротися з терором.

Під час операції загинули шестеро палестинських силовиків, але завершилася вона свого роду “договорняком”. Не маючи легітимації на “палестинській вулиці”, у палестинській адміністрації вирішили, що продемонстрували силу достатньою мірою, хоча “Батальйон Дженін” не був викорінений. І тоді за справу взялися ЦАХАЛ, ШАБАК і антитерористичні підрозділи прикордонної поліції (МАГАВ).

Вранці 21 січня, після стартового удару БПЛА по групі бойовиків і оточення табору, ЦАХАЛ і ШАБАК офіційно оголосили про проведення масштабної антитерористичної операції “Залізна стіна”, яка має тривати, як сказано у формулюванні, “не один день”. Судячи із заяви міністра оборони Ісраеля Каца, операцію проводили з урахуванням уроків, витягнутих із рейдової тактики ЦАХАЛу під час війни. Міністр, імовірно, натякав на те, що цього разу табором Дженін займуться більш ніж ґрунтовно. Можна з надією припустити, що всіх, хто потрапив у кільце, вже не випустять і або заарештують, або ліквідують. Згідно з армійськими даними, в операції беруть участь чотири батальйони: розвідувальний і лінійний від піхотної бригади “Кфір” та два з бригади командос – “Дувдеван” і “Егоз”. Як уже було сказано, задіяні також сили поліції і ШАБАКа, БПЛА та ударні гелікоптери.

Йдеться про операцію бригадного рівня, а такі за час війни проводилися в Самарії неодноразово. Проте початок “Залізної стіни” привернув особливу увагу – вона стартувала відразу після укладення угоди про припинення вогню, і про неї висловився прем’єр-міністр. Можна припустити, що в ухваленні рішень зіграла роль і політична складова, а не тільки військова: судячи із заяв глави уряду, міністрів оборони і фінансів, вони явно почувалися зобов’язаними наголосити на тлі важких поступок терористам у межах угоди, що Ізраїль і надалі діятиме рішуче там, де це необхідно.

І все ж, на мій погляд, основною складовою була військова. “Батальйон Дженін” з його сотнями бойовиків продовжує становити загрозу, і час зайнятися нею впритул настав давним-давно. План операції був готовий вже до грудня, але Ізраїль вирішив дати владі автономії шанс домогтися хоч якогось успіху. Крім того, обстановка в останні дні перед укладенням угоди з ХАМАСом була настільки делікатною, що піддавати майбутню угоду навіть мінімальному ризику ніхто не хотів. Нарешті, ще два доводи на користь “зараз”, а не “раніше”: припинення вогню в Газі на тлі відносно спокійної ситуації в Сирії та Лівані дало змогу вивільнити додаткові сили. Тим паче що цими днями командування ЦАХАЛА намагається якомога менше залучати резервістів. Багато з них провели в армії близько року, відірвані від сімей, бізнесів і місць роботи. Необхідно також мати на увазі, що призов резервістів обходиться державі дуже дорого, адже поряд із компенсацією зарплати з “гражданки”, їм необхідно виплатити більш ніж виправдані додаткові бонуси за службу.

Ще одна причина проведення операції саме зараз полягає в тому, що у зв’язку з початком звільнення і поверненням в Іудею і Самарію сотень терористів атмосфера там стала ще напруженішою і небезпека сплеску терору зросла.

* * *

Уже після анонсу операції в Дженіні генерал-лейтенант Герці Галеві оголосив про свій вихід у відставку. Дата 6 березня обрана не випадково: саме в цю дату закінчується 42-денний період дії першого етапу припинення вогню. Не буду широко цитувати Галеві. За його словами, рішення про відставку у нього визріло давно, але він чекав слушного моменту в плані інтенсивності бойових дій і розвитку ситуації щодо заручників. Глава генштабу визнав свою відповідальність за провал 7 жовтня і додав, що почуття гіркоти супроводжуватиме його до кінця життя. Серед іншого він заявив, що під час війни було знищено понад чотири тисячі бойовиків “Хізбалли” (можливо, маються на увазі всі знищені в Лівані терористи, з яких приблизно дві сотні або трохи більше належать до інших організацій). Щодо ХАМАСу він назвав цифру приблизно у двадцять тисяч, що відповідає найбільш консервативній оцінці. Галеві також особливо підкреслив, що, незважаючи на допущені ним і його підлеглими помилки, робилося все з найкращих міркувань. Тобто жодного злого наміру – а з цього приводу ходять численні “теорії змови” – у їхніх рішеннях і діях не було. Від себе додам, що і сам Галеві, і багато інших припустилися грубих помилок і прорахунків, і аж ніяк не тільки в ніч і вранці 7 жовтня. Можливо, у чиїхось діях була присутня недбалість, не відкидаю, що і злочинна, і в цьому, зокрема, має розібратися комісія з розслідування, державна або будь-яка інша. Сам начальник генштабу у своїй промові фактично закликав до створення такої комісії. Нагадаю, що державну комісію призначає голова Верховного суду, а сьогодні багато ізраїльтян не мають до цього органу довіри. Довіра ж до складу комісії – фактор украй необхідний. І я вважаю, що представники опозиції та коаліції врешті-решт зуміють домовитися про склад і статус якоїсь комісії – було б бажання. Думаю, що результатів розслідування варто побоюватися не тільки силовикам і представникам нинішньої коаліції. До провалу 7 жовтня значною мірою причетні ті в нинішній опозиції, хто обіймав ключові посади в попередніх урядах.

Відставка Герці Галеві – це, безумовно, хороша новина. Провал 7 жовтня був найжахливішим в історії ЦАХАЛу, а начальника генштабу судять за тим, як він вів війну і як до неї готувався. Дії Галеві і до війни були далеко не бездоганними навіть в аспектах, що безпосередньо стосуються 7 жовтня і не мають відношення до нього. Те саме можна сказати і про командування ним ЦАХАЛом під час війни. Утім, у цьому плані були й позитивні моменти. Заслуговує на повагу те, що 7 жовтня він не втратив самовладання і від самого початку зберігав упевненість і концентрацію. Треба пам’ятати, що службі в армії Галеві віддав сорок років, з них неабиякий період – як офіцер сил спеціального призначення, на рахунку якого чимало операцій у ворожому тилу, надважливих для безпеки Ізраїлю та його громадян. Є в нього й інші заслуги впродовж служби. Серед вкрай проблематичних кроків під час цієї війни – а таких вистачало – варто відзначити низку призначень, а також звільнення, зокрема бригадного генерала Офера Вінтера.

Одразу ж після заяви Герці Галеві у відставку подав ще один відповідальний за провал – командувач Південним військовим округом Ярон Фінкельман. Гадаю, це не остання відставка, добровільна чи вимушена, у найближчі місяці. Серед тих, хто, як мені бачиться, має піти, – голова Оперативного управління армії Одед Басюк, керівник “іранського напряму” Еліезер Толедано (він зовсім нещодавно командував Південним округом), а також командувачі ВПС і флотом. Має піти і глава ШАБАКа Ронен Бар, і, сподіваюся, він із цим зволікати не стане.

Найважливішим завданням міністра оборони і прем’єра є призначення в терміновому порядку нового начальника генштабу. Вирішальне слово буде за Нетаніягу, і припущу, що кандидат у нього вже є. У загальних рисах генштаб має очолити досвідчений офіцер зі стажем служби на необхідних посадах, якнайменше причетний до провалу 7 жовтня. Строго кажучи, важко знайти в нинішньому генштабі людину, яка носила до війни звання генерал-майора і хоч віддалено претендує на місце Галеві, кого можна назвати абсолютно не причетним до провалу…