Диво під хупою
U-Jew!
Петро ЛЮКІМСОН
У Нетанії відбулося весілля Кфіра і Тікви Леві, де гуляли сотні гостей, серед яких було помічено цілу низку видатних політиків і громадських діячів, а хупу проводив головний рабин міста Кальман Бар. Зрозуміло, були присутні на весіллі колишні товариші по службі Кфіра, які не приховували радості за товариша. І всі сходилися в тому, що стали свідками справжнісінького дива…
Річ у тім, що 21 рік тому, у дні операції “Захисна стіна” (з 29 березня до 10 травня 2002-го), Кфір Леві входив до групи бійців бригади “Ґіваті”, які охороняли поселення Нецарім. Унаслідок прямого попадання кумулятивного снаряду, випущеного з РПГ, він дістав важке поранення, і в критичному стані його доправили в лікарню “Сорока”. Про те, що трапилося, батько Кфіра, Ціон Леві, дізнався від його командира. Але від відповіді на запитання, що саме сталося і в якому стані перебуває син, той ухилився.
“Просто терміново приїжджай у лікарню, там тобі все скажуть”, – сказав офіцер.
Коли Ціон Леві примчав у реанімаційне відділення і поставив те саме запитання лікарю, той лише міцно стиснув його руки.
“На жаль, шансів на виживання жодних. Ми, зрозуміло, робитимемо все можливе, але… Приготуйтеся до найгіршого. Тримайтеся! Повірте, я вам співчуваю всім серцем”, – сказав лікар.
По суті, це був вирок, але Ціон Леві відмовлявся в нього повірити. Коли він увійшов до палати, Кфір лежав з ніг до голови обмотаний бинтами і підключений до безлічі апаратів. Медсестра, яка стояла біля його ліжка, лише кивнула, вказуючи Ціонові на стілець, але по її скорботному обличчю було видно, що вона думає те саме, що й лікарі.
– Цього не буде! – вимовив Ціон. – Мій хлопчик справжній боєць! Він – Кфір, молодий лев, а значить, немає нікого сильнішого за нього. Ви всі помиляєтеся! Він виживе!
Не бажаючи більше слухати лікарів, Ціон зателефонував відомому рабину, думці якого безмежно довіряв, і попросив благословення на одужання сина. “Моліться, і все буде добре. Я відчуваю, що все буде добре, і ти ще будеш гуляти на його весіллі!” – сказав рабин, даючи благословення.
День ішов за днем, а Ціон не відходив від ліжка сина. Час від часу хлопця відвозили на чергову операцію і знову повертали в палату. І Ціон говорив, говорив, говорив зі своїм хлопчиком, який перебував у комі. “Я в тебе вірю і знаю, що ти не розчаруєш мене!” – знову і знову повторював він.
Минуло кілька місяців, і одного разу Кфір розплющив одне око і дав зрозуміти, що бачить батька і впізнав його. Потім він упізнав шурина і спробував кивнути йому. Це означало, що його мозок знову запрацював! “Ну, я ж казав вам! Говорив!” – сказав Ціон лікарям, які прибігли на його крик.
Кфір дійсно прийшов до тями, але це був тільки початок. Попереду на нього чекали не місяці, а роки реабілітації, включно з пересадкою різних органів. За словами Ціона, лікарі, по суті, зібрали Кфіра заново, і для цього йому довелося перенести 180 операцій. У Кфіра Леві сьогодні залишається паралізованою одна сторона тіла, але він самостійно пересувається і навіть зміг станцювати на своєму весіллі. Ще в лікарні він освідчився молодій жінці, яка доглядала за ним. Але з весіллям довелося почекати, оскільки наречена якраз перебувала в процесі проходження гіюру. Нарешті настав день, коли рабинат дав дозвіл на хупу, під яку вона встала вже під новим єврейським ім’ям – Тіква. Надія. І вела наречену під хупу подружня пара, яка опікувалася нею протягом року перед гіюром.
“Зізнаюся, я насилу говорю від хвилювання, – сказав перед початком церемонії рабин Кальман Бар. – Ми всі твої боржники, Кфіре, адже ти отримав важкі поранення, захищаючи народ Ізраїлю. Ми зобов’язані тобі й тим, що стали свідками справжнього дива, явленого нам Всевишнім, Який ще раз показав нам, як Він любить Свій народ і піклується про нього. Але і тобі, Тіква, ми зобов’язані не менше. Ти, немов моавитянка Рут, прийшла до нас здалеку, щоб показати нам, що таке справжнє милосердя і справжня любов. І наша сьогоднішня радість стала можливою тільки завдяки тобі. Будьте щасливі, діти мої, і живіть довго в мирі та злагоді!”
Це було дуже веселе весілля.
– Я все ще не можу повірити, що це відбувається насправді. Кфіра офіційно визнано найважчим пораненим під час операції “Захисна стіна”. У нас не було жодної надії поставити його на ноги, а зараз я бачу, як він танцює! І поруч із ним стоїть сама Надія!” – сказав той самий лікар, який 21 рік тому першим зустрів Ціона в коридорі відділення інтенсивної терапії.
