Звідки взялися ашкенази
Аналіз ДНК із середньовічної Німеччини дозволив дізнатися про походження євреїв-ашкеназів
Витягуючи давню ДНК із зубів, міжнародна група вчених заглянула в історію середньовічної єврейської громади ашкеназів, що колись процвітала в Ерфурті, пише «Phys.org» (переклад: “Лехаїм”)
Висновки, опубліковані в «JournalCell», показують, що єврейська громада Ерфурта була генетично різноманітнішою, ніж сучасні ашкеназькі євреї. Близько половини євреїв у світі сьогодні ідентифікуються як ашкенази, що означає, що вони походять від євреїв, які жили у Центральній чи Східній Європі. Спочатку цей термін використовувався для позначення окремої культурної групи євреїв, які оселилися в Х столітті в Рейнській області Німеччини.
Незважаючи на безліч припущень, існує багато прогалин у нашому розумінні їх походження та демографічних потрясінь у другому тисячолітті. «Сьогодні, якщо ви порівняєте євреїв-ашкеназів зі США та Ізраїлю, вони дуже схожі генетично, майже як одне й те ж населення, незалежно від того, де вони живуть», — заявив генетик і співавтор дослідження професор Єврейського університету в Єрусалимі Шай Кармі. Але на відміну від сьогоднішньої генетичної однаковості виявляється, що 600 років тому громада була різноманітнішою.
Дослідивши давню ДНК 33 євреїв-ашкеназів із середньовічного Ерфурта, вчені виявили, що громаду можна поділити на дві групи. Одна близька до населення Близького Сходу, а інша – до європейського населення, можливо, включаючи мігрантів у Ерфурт зі Сходу. Отримані дані свідчать, що у середньовічному Ерфурті існувало щонайменше дві генетично різні групи. Однак ця генетична мінливість більше не існує у сучасних євреїв-ашкеназів. Середньовічна єврейська громада Ерфурта існувала між XI і XV століттями, з короткою перервою після різанини 1349 року. Часом це була процвітаюча громада та одна з найбільших у Німеччині. Після вигнання всіх євреїв у 1454 році місто збудувало на місці єврейського цвинтаря зерносховище. У 2013 році, коли зерносховище було порожнім, міська влада дозволила перетворити його на паркування. Це вимагало додаткового будівництва та археологічних розкопок.
“Наша мета полягала в тому, щоб заповнити прогалини в нашому розумінні ранньої історії євреїв-ашкеназів за допомогою даних стародавньої ДНК”, – пояснив Кармі.
У той час, як дані стародавньої ДНК є потужним інструментом для виведення історичної демографії, дані стародавньої єврейської ДНК важко знайти, оскільки єврейський закон у більшості випадків забороняє турбувати мертвих. Зі схвалення місцевої єврейської громади в Німеччині дослідницька група зібрала окремі зуби з останків, знайдених на єврейському цвинтарі XIV століття в Ерфурті, де проводилися рятувальні розкопки.
Дослідники також виявили, що подія, яка робить усіх сьогоднішніх євреїв-ашкеназів нащадками невеликої групи населення, сталася до XIV століття.
Наприклад, досліджуючи мітохондріальну ДНК, генетичний матеріал, який ми успадковуємо від наших матерів, вони виявили, що третина відібраних жителів Ерфурта мають одну певну послідовність. Отримані дані показують, що спочатку ашкеназів було настільки мало, що третина жителів Ерфурта походять від однієї жінки по материнській лінії. Принаймні, вісім людей з Ерфурта також були носіями генетичних мутацій, що викликають хвороби, поширені у сучасних євреїв-ашкеназів, але рідко зустрічаються в інших популяціях.
«Євреї в Європі були релігійною меншістю, яка зазнавала соціальної сегрегації й періодичних переслідувань», — пише співавтор із Гарвардського університету.
Хоча антисемітське насильство практично знищило єврейську громаду Ерфурта в 1349, євреї повернулися через п’ять років і перетворилися на одну з найбільших громад в Німеччині.
“Наша робота дає нам пряме уявлення про структуру цієї громади”.
Вчені вважають, що поточне дослідження допомагає встановити етичну основу вивчення стародавньої єврейської ДНК. Багато питань залишаються без відповіді, наприклад, як середньовічні єврейські громади ашкеназів стали генетично диференційованими, як ранні євреї-ашкенази пов’язані з євреями-сефардами і як сучасні євреї пов’язані з євреями з давньої Іудеї. Хоча це поки що найбільше дослідження давньої єврейської ДНК, воно обмежене одним цвинтарем і одним періодом часу. Проте воно змогло виявити невідомі раніше генетичні підгрупи у середньовічних євреїв-ашкеназів.
Дослідники сподіваються, що їхнє дослідження прокладе шлях до майбутнього аналізу зразків з інших місць, у тому числі з античності, щоб продовжити розгадку загадок єврейської історії. Ця робота також дає зразок того, як спільний аналіз даних сучасної та давньої ДНК може пролити світло на минуле. Більшу частину аналізу даних провів докторант Кармі Шамам Уолдман.