Зелений приплив
Америка виростила чудовисько, яке ненавидить її саму та Ізраїль. І зробила це за активної підтримки євреїв
Олександр МАЙСТРОВИЙ
МОВОЮ УЛЬТИМАТУМІВ
Байден і Демпартія перебувають під масованим тиском ісламських організацій. Вони ставлять Байдену ультиматум – відкрито, привселюдно. Без еківоків, натяків, застережень. Усе просто: або – або.
Палестинець Ніхад Авад, національний виконавчий директор Ради з американо-ісламських відносин (CAIR) заявив:
“Мова, яку розуміють президент Байден і його партія, – це мова голосування на виборах 2024 року, і наше послання таке: немає припинення вогню – немає голосів. Немає голосів у Мічигані, Аризоні, Джорджії, Неваді, Вісконсині, Пенсільванії”.
За день до цього конгресмен-палестинка Рашида Теліб, демократ від Мічигану, заявила:
“Джо Байден підтримав геноцид палестинського народу. Американський народ цього не забуде. Байден, підтримайте припинення вогню просто зараз! Або не розраховуйте на нас у 2024 році”…
“Головна мета всіх зараз – припинення вогню”, – вимагає ще один представник (CAIR) Ібрагім.
“Ми відмовимося від Байдена, тому що він кинув нас”, – вторить йому Джайлані Хусейн, виконавчий директор CAIR Міннесоти, озброївшись плакатом “Відмовся від Байдена”.
CAIR не самотній. Національна мусульманська демократична рада (National Muslim Democratic Council, NMDC) також висунула Байдену ультиматум. “Стало очевидним, що наші голоси ігноруються, але вони ігноруватися не будуть. Коли Газа стане червоною, те ж саме станеться зі штатами, які мають вирішальне значення в боротьбі (червоний – колір республіканців, – А.М.)”, – йдеться в заяві NMDC.
Принциповий момент: “припинення вогню” в цьому контексті означає не тимчасовий перепочинок під час бойових дій, а повне виведення ЦАХАЛу з Гази. Це те, чого домагаються мусульмани США. Під виття божевільних натовпів на вулицях американських міст.
Чому всі ці угруповання, про які мало хто чув, поводяться настільки зухвало й нахабно, безпосередньо погрожуючи президенту і правлячій партії? Хто вони і що з себе представляють?
“ПРИКРИТТЯ ДЛЯ ХАМАСУ”
Отже, питання перше: хто вони?
CAIR – по суті філія “Мусульманських братів” і ХАМАСу. У листопаді 2014 року ОАЕ оголосили цю структуру терористичною організацією. Федеральний суддя Хорхе А. Соліс заявив свого часу: є докази зв’язку CAIR із мусульманськими організаціями “Фонд Святої Землі” та “Ісламська асоціація Палестини”, які переказували пожертви ХАМАСу. У 2008 році спеціальний агент ФБР Лара Бернс назвала CAIR “прикриттям для ХАМАСу”.
У 2021 році директорка відділення CAIR у Сан-Франциско Захра Біллу назвала синагоги та великі єврейські організації ворогами і закликала до спостереження за ними. Вона проти “двох держав для двох народів”, тому що “Аллах обіцяв нам перемогу”.
Кілька колишніх посадовців CAIR були засуджені за підтримку і фінансування ісламських радикалів. Співзасновник CAIR і давній голова правління Омар Ахмад, і його напарник Ібрагім Хупер заявляли, що в США мають бути затверджені закони шаріату. Відділення CAIR поширюють брошури, що закликають мусульман не співпрацювати з правоохоронними органами, і виступають проти антитерористичних заходів в Америці.
Після різанини 7 жовтня Ніхад Авад відреагував наступною публікацією:
“Унікальний палестинський день! Ніколи не кажіть “неможливо”! …Не існує морального еквівалента між окупантами і жертвами. Ви повинні засуджувати окупанта, а не окупованих. Я підтримую рух ХАМАС більше, ніж ООП”.
Національна мусульманська демократична рада (National Muslim Democratic Council, NMDC) – ще одна ісламістська структура, що маскується під демократичну організацію. Її перший очільник Мазен Асбахі був директором департаменту з роботи з мусульманами за Барака Обами 2008 року, але пішов у відставку, коли стало відомо про його зв’язки з радикальним імамом Джамалем Саїдом, який субсидував ХАМАС. Ще один “батько-засновник” NMDC – Джамаль Барзінджі, співзасновник Асоціації мусульманських студентів (MSA), інкубатора ісламського радикалізму в Північній Америці. Барзінджі тісно пов’язаний з “Ісламським джихадом” і ХАМАСом. Його ім’я фігурувало в глобальній телефонній книзі членів “Братів-мусульман”, виявленій італійською та швейцарською владою в листопаді 2001 року в Лугано.
ІСЛАМІСТИ ЯК СОЮЗНИК ПРОГРЕСУ
Питання номер два: чому вони дозволяють собі настільки безцеремонно погрожувати американському президенту і Демократичній партії? Хоча, здавалося б, усі ці структури – “п’ята колона” Америки?
У сучасних США панує прогресистський і ліберальний – точніше, псевдоліберальний – дискурс, у руслі якого все, що добре для традиційної доброї старої Америки, погано за визначенням. І ісламські екстремістські організації в цьому контексті – природні союзники. Багато в чому це плід творіння Барака Обами, який виступав на підтримку “Братів-мусульман” і третирував Ізраїль. Йдеться про “червоно-зелений союз” – між ісламістами і “лібералами”. Ось як це виглядає на практиці.
Після того, як суд Каліфорнії виніс на розгляд питання про депортацію низки ісламських радикалів, міська рада Лос-Анджелеса одноголосно проголосувала за те, щоб CAIR отримав фінансову допомогу в розмірі 4 млн. доларів на юридичне представництво депортованих. Найняті CAIR адвокати почали процес із блокування депортації.
Каліфорнійський шкільний округ відмовився переглядати навчальну програму, яку просуває CAIR, з підтримки джихаду і демонізації Ізраїлю. У програмі стверджується, що Ізраїль є “колоніальною імперією” і винен в “етнічній чистці” палестинців.
Законодавчі збори штату Массачусетс розглядають законопроєкт, покликаний віддавати перевагу участі мусульман у державній політиці. Чому саме мусульман? Не буддистів, індусів, євреїв, ескімосів? Усе просто: законопроєкт був поданий за участю Массачусетського відділення все того ж CAIR.
Місто Хамтрамк поруч із Детройтом ще недавно вважалося “польським” – основну частину його населення становили вихідці з Польщі та країн Східної Європи. Тепер міська рада майже повністю складається з мусульман. І ось результат: нещодавно тут схвалили практику жертвопринесення тварин у будинках правовірних. Місцеві жителі наголошують: діти й дорослі будуть травмовані, бачачи, як на задньому подвір’ї перерізають горлянку козам, ягнятам і коровам, і все це супроводжується агонією тварин, потоками крові та нутрощами, що випадають. Але їхня думка нікого не хвилює.
Міська рада Міннеаполіса схвалила зміну Закону про шум, щоб дозволити транслювати заклики до мусульманських молитов. “Це історичний момент. Це неймовірно потужно і свідчить про нашу присутність у Міннеаполісі!” – заявив Джайлані Хусейн, виконавчий директор Міннесотського відділення CAIR.
CAIR диктує (за підтримки ліберальних еліт) стиль і норми життя. Принцип добре знайомий усім нам: хто не з нами, той проти нас. Наприклад, у квітні вибухнув скандал: сімейний ресторан Michael’s Family Restaurant у Гленсайді (Пенсільванія) був завалений погрозами, які довели його власницю і всіх працівників до нервового зриву. Причина? Менеджер ресторану відправив додому офіціантку, закутану в хіджаб. Перелякані господарі змушені були звільнити менеджера, повернути дівчину на роботу і буквально розпластатися у вибаченнях. Щоб їх не закрили і не розтерзали.
Професорка Університету Хемлайн у Міннесоті показала студентам невинну середньовічну мініатюру із зображенням пророка Мохаммеда. Цього було достатньо, щоб відразу ж втрутився CAIR. Професорку тут же звільнили.
CAIR насаджує своїх людей всюди. У березні обійняла посаду нова суддя Верховного суду Нью-Джерсі Надя Кахф, яка виросла в сім’ї сирійських емігрантів. Кахф – тимчасовий президент скандального Ісламського центру округу Пассаїк у штаті Нью-Джерсі, заснованого “Братами-мусульманами”. Імами мечеті пов’язані з терористичними організаціями і були викриті в минулому в антизахідних і антисемітських проповідях. Один із них, імам Бейкер заявив, що “головний рабин ЦАХАЛу закликав ґвалтувати палестинських жінок, щоб підняти бойовий дух солдатів”.
Мером престижного містечка Проспект-парк у штаті Нью-Джерсі, 15% населення якого становлять мусульмани, став Мохаммед Хайрулла, прихильник “Аль-Каїди” і партнер турецького Фонду IHH, який організував 31 травня 2010 року сумнозвісну “флотилію свободи” на чолі з “Маві Мармара”. Він, зрозуміло, теж найтіснішим чином пов’язаний із CAIR.
Після того, як нинішня адміністрація відчинила кордони перед мігрантами з усього світу, дедалі більше штатів стали набувати “зеленого відтінку”. І не в плані екології, на жаль…
Фарго (штат Північна Дакота на кордоні з Канадою), де цього літа виходець із Сирії Мохаммед Баракат впритул розстріляв групу поліцейських, ще нещодавно був типовим американським містом з переважною білою християнською більшістю. Сьогодні 8% жителів Фарго – вихідці із Судану та Сомалі. І ще є афганці, іракці, сирійці. Серед снігів і лісів, як гриби після дощу, виросли мечеті, мусульманські благодійні організації, халяльні ринки, медресе та інші аванпости “прогресу”.
Нещодавно губернатор штату Мен Джанет Міллс підписала розпорядження про переселення сюди 75 тисяч вихідців із Близького Сходу та Африки “для створення нових робочих місць”. Які це будуть “робочі місця”? Відповідь відома: наркодилери, сутенери, бойовики ворогуючих кланів, контрабандисти живим товаром, власники притонів.
Штат Нью-Йорк оголосив про фінансування мусульманських організацій міста. Зокрема, 2,5 млн. доларів отримало Американське мусульманське товариство (MAS) Верхнього Нью-Йорка, яку 2014 року ОАЕ внесли до списку терористичних організацій. Понад 1,6 млн. доларів переказали релігійній школі “Аль-Мадраса Аль-Ісламія” в Брукліні, до навчальної програми якої входить книжка “Останній пророк Мохаммед: зразок на всі часи”. Книга називає іудаїзм “племінною релігією” і зображує вбивство та поневолення ворогів ісламу як “добру та богоугодну справу”. “Чоловіків треба вбити, їхнє майно розділити, а їхніх дітей і жінок узяти в рабство”, – ідеться в уривку з книги із сайту школи. Що, як ми побачили, і було успішно втілено в життя 7-го жовтня.
Академія Аль-Іхсан у Квінсі отримує щорічно понад 5,6 млн. доларів з 2013-го. Тут проходили лекції шейха Шафаята Мохаммеда, який називав християн “збоченими злочинцями”, а євреїв – “мавпами і свинями”. І т.д. і т.п.
НЕБЕЗКОРИСЛИВІ АГНЦІ
Ніхто з лідерів демократів навіть не думає виступати проти всього цього. Адже і вони, і Байден на боці “прогресу”, “толерантності”, “інклюзивності”, “різноманітності” та “ліберальних цінностей”. І передбачається, що чим “прогресивнішими” вони будуть, тим більше голосів отримають.
Під час виборів 2020 року Байден уклав угоду з групою Emgage, пов’язаною з CAIR, NMDC, і опосередковано – з “Братами-мусульманами”: голоси в обмін на призначення ісламістів на всі рівні адміністрації. Emgage дотримала слова і на початку 2020 року запустила кампанію “Мільйон мусульманських голосів”. Байден був щедрий на обіцянки. Обіцяв, щоб “у наших школах більше викладали про іслам”. Обіцяв скасувати суворі обмеження на в’їзд до США для громадян Ірану, Іраку, Лівії, Сомалі, Судану, Сирії та Ємену, запроваджені Трампом. Почав часто говорити про “ісламофобію” і жодного разу не вимовив “ісламський екстремізм”. Нарешті, теж дотримав слова і заполонив адміністрацію ісламськими радикалами.
Старшим політичним радником з питань імміграції в Раді з питань внутрішньої політики Білого дому став Рамзі Кассем – сирієць, професор права Міського університету Нью-Йорка (CUNY) і адвокат… терористів. Мегатеракт “Аль-Каїди” 2001 року, пояснює він, – результат “образи, яку ці люди відчували по відношенню до США внаслідок політики нашої країни”. Він стверджує, що євреї існують тільки для того, щоб вмочати мацу в кров палестинських дітей, а палестинці вдаються до тероризму багато в чому… через відчай і перенесені страждання.
Після бійні 7 жовтня з’ясувалося, що апарат адміністрації буквально напханий пасіонарними прихильниками ХАМАСу, як здобна булочка родзинками. Наприклад, Юсра Фазілі, начальник штабу контролера і головного фінансового директора Пентагону, працювала раніше на Катар, союзника ХАМАСу і “Мусульманських братів”. Аріан Табатабай обійняла посаду глави штабу помічника міністра оборони зі спеціальних операцій і конфліктів низької інтенсивності, продовжуючи тісно співпрацювати з Іраном. Офіцер міністерства внутрішньої безпеки (DHS) Неджва Алі опікувалася питаннями надання політичного притулку і “за сумісництвом” була неформальною прес-секретаркою ОВП і пристрасною прихильницею ХАМАСу. Після різанини вона публікувала “F*ск Israel” у Facebook, Instagram і Twitter, а також фотографії головорізів ХАМАСу з підписами: “До біса Ізраїль і будь-якого єврея, який підтримує Ізраїль!” тощо.
Прихильник ХАМАСу Махер Бітар – старший директор розвідувальних програм у Раді національної безпеки Джо Байдена. Бітар підтримує BDS. Був виконавчим директором скандальної групи “Студенти за справедливість у Палестині” (SJP) і зустрічався з ватажками ХАМАСу. Він не приховує своїх симпатій, носить куфію і фотографується поруч із плакатом “Ні – ізраїльському апартеїду”.
Про все це ніхто й не дізнався б, якби не звірства ХАМАСу. Тепер же Байден і вся його партія опинилися в делікатній ситуації. З одного боку, вони, без сумніву, симпатизують – у всякому разі, переважна більшість, як і сам президент – Ізраїлю. З іншого…
Сумний факт у тому, що мусульманські голоси потрібні Байдену більше, ніж Байден потрібен мусульманам. У 2020 році саме їхні голоси чималою мірою сприяли його перемозі.
“КОРИСНІ ІДІОТИ” ХАМАСУ
Тепер Байден, як і вся Демпартія, зазнає відкритого і масованого шантажу. Чи встоять вони перед цим тиском? Навряд чи. Голоси мусульман занадто важливі, щоб нехтувати ними в ім’я інтересів Ізраїлю. Можна заперечити, що йому доведеться рахуватися і з євреями, але це слабкий аргумент. Мусульман у США, за даними на 2017 рік, було 3,45 мільйона (зараз уже, звісно, більше), євреїв – 6-7 мільйонів. Але, по-перше, маса асимільованих прогресивних і ліберальних євреїв абсолютно байдужі до долі Ізраїлю, і це ще часом м’яко сказано. А по-друге, 75-80% євреїв США традиційно голосують за демократів і тільки за демократів. Без жодних “але” і застережень.
Гірше того, якщо мусульманські організації зайняті просуванням політичного ісламу в його найрадикальнішому вигляді, включно з ідеологією “Братів-мусульман” і ХАМАСу, то єврейські організації часто стурбовані чим завгодно, але тільки не Ізраїлем і не убивчим антисемітизмом, який випромінюють ісламісти. І хоча на провідних постах адміністрації набагато більше євреїв, ніж мусульман, їхні голови зайняті насамперед “ліберальною і прогресистською аджендою”. Євреї – міністр внутрішньої безпеки Алехандро Майоркас і генеральний прокурор США Меррік Гарланд, наприклад, усі зусилля спрямовують на боротьбу з “білим екстремізмом, расизмом і супрематизмом”, у жодному разі не проти ісламських радикалів.
Що ще значно гірше – величезна частина єврейської еліти вельми критично ставиться до Ізраїлю, а нинішній ізраїльський уряд просто ненавидить. Характерний приклад – “придворний журналіст” демократів із New York Times Томас Фрідман, який називає нинішній уряд Ізраїлю “ненормальним”.
Не так давно Jerusalem Post опублікував статтю під назвою “Чому “Золотий вік” євреїв в Америці добігає кінця”.
“…Підтримка Ізраїлю в американській єврейській громаді слабшає, – пише автор статті. – І оскільки американські євреї розривають свій союз з Ізраїлем, другий єврейський “Золотий вік” добігає кінця. Багато американських євреїв добровільно служать “корисними ідіотами” для груп, які зневажають нас, розділяють нашу громаду і послаблюють нашу рішучість під приводом законної критики політики ізраїльського уряду”.
Реформістські та прогресивні рабини одержимі трансґендерною різноманітністю та “інклюзивністю”. У деяких випадках це трагікомічно. Наприклад, Елліот Кукла з реформістського Єврейського інституту релігії в Лос-Анджелесі, доводить у New York Times, що іудаїзм завжди вирізнявся гендерною різноманітністю.
“У моїй власній традиції, іудаїзмі, наші найсвященніші тексти відображають множинність статей”, – стверджує Лялька.
У єврейських організаціях захист так званої “соціальної справедливості” набув форми параної або релігійної догми. Прихильниця ХАМАСу Язмін Дейхімі прославилася тим, що розірвала банери з портретами людей, викрадених терористами, у Нью-Йоркському університеті. Почалося розслідування, і з’ясувалося, що вона… колишня активістка найстарішої і найавторитетнішої єврейської організації – Антидифамаційної ліги. І АДФ описувала її як “надзвичайно захоплену боротьбою з расовим профілюванням і відстоюванням гендерної рівності”.
Південний юридичний центр боротьби з бідністю (Southern Poverty Law Center), вкрай радикальну лівацьку організацію, що бореться, як вони самі кажуть, з “білими расистами, американськими ополченцями та екстремістами”, було створено за активної участі євреїв. У SPLC є “чорні списки груп ненависті” (тобто, білих християн), але ісламістів у них, звичайно ж, немає.
Жорстоко вбита (мабуть, саме мусульманами) в Детройті лідерка однієї з єврейських громад міста 40-річна Саманта Волл була відома тим, що налагоджувала зв’язки з мусульманською громадою. Джудіт Батлер, єврейка і гуру прогресистів (“Ноам Хомські в спідниці”), деконструктивіст, як вона себе називає, і автор концепції про те, що чоловічі й жіночі ролі не фіксовані біологічно, а соціально сконструйовані, називає ХАМАС і “Хізбаллу” “прогресивними соціальними рухами”. Бійню вона виправдовує “жахами останніх 70 років окупації та гуманітарної катастрофи”.
Євреї-прогресисти всіляко намагаються обілити іслам. Директор Інституту міжконфесійного діалогу ім. Ора Стоуна, рабин Яків Наген опублікував у тому ж Jerusalem Post велику статтю, в якій доводить, що ХАМАС не представляє іслам. “Фактично мечеть “Аль-Акса” – символ тісного, навіть інтимного зв’язку між ісламом та іудаїзмом”, – пише ребе. Ноах Берлацкі, активіст правозахисної групи Prostasia, мета якої – легалізація педофілії(!), стверджує, що “педофіли – це, по суті, стигматизована група”. Це робить його неймовірно популярним письменником: він друкується в The Washington Post, NBC Think, Independent і The Atlantic. Єврейка-професорка Джессіка Круг “виявила”, що вона наполовину алжирка, а наполовину африканка з Пуерто-Ріко і що вона має індіанське та негритянське коріння.
Усе це божевілля не може не відбиватися на ставленні до Ізраїлю.
У США діє безліч (саме безліч) єврейських антиізраїльських організацій, і вони вельми і вельми впливові. Це: Jewish Voice for Peace, IfNotNow, J Street, Israel Policy Forum, New Israel Fund, Jews for Racial & Economic Justice, T’ruah і т.д. і т.п. Після бійні 7 жовтня IfNotNow заявила:
“Ми не можемо і не будемо говорити, що сьогоднішні дії палестинських бойовиків не спровоковані. Кожен день в умовах ізраїльської системи апартеїду є провокацією”. Журналістка Джессі Розенфельд з авторитетного респектабельного журналу Rolling Stone, присвяченого музиці та поп-культурі, захоплено і з придихом описує романтику палестинського “Покоління Z” у Дженіні, називаючи дії ЦАХАЛу “кривавими рейдами”.
У це неможливо повірити, але, як мінімум, кожен десятий єврей США симпатизує ХАМАСу. За даними дослідницького інституту Cygnal, 11,5% американських євреїв вважають, що звірства ХАМАСу проти євреїв тією чи іншою мірою виправдані “окупацією”, “режимом апартеїду” тощо. Ісмаїлу Ханії симпатизують 7,2% американських євреїв. Здебільшого це представники привілейованого стану, “ліберальні”, “прогресивні” євреї. Іншими словами, “євреї – за ХАМАС” – уже аж ніяк не оксюморон, а справжнісінька реальність.
Нещодавно “єврейські війни” розгорілися в цитаделі культурної єврейської богеми – “92nd Street Y” (92NY) у Верхньому Іст-Сайді Мангеттена. Сюди регулярно запрошують різного роду прогресивних діячів: письменників, поетів, критиків. Багато хто з них співчуває палестинцям загалом і ХАМАСу зокрема. Уже після 7 жовтня тут мав виступати лауреат Пулітцерівської премії письменник В’єт Тхань Нгуєн, який регулярно публікує в New York Times відверті антиізраїльські есе. Піднялося невдоволення, і адміністрація центру вирішила відкласти зустріч. Навіть не скасувати – відкласти. Це рішення викликало бунт у 92NY. Кілька єврейських діячів мистецтва відмовилися на знак протесту від своїх виступів, а деякі навіть написали листи про звільнення.
Можна, звичайно, назвати все це винятками з правил, але винятків стільки, що вони давно вже стали правилом. Мусульманські організації США роблять усе, щоб підпорядкувати американське суспільство законам шаріату і знищити Ізраїль. Парадоксальним чином те ж саме разом із ними робить значна частина єврейської еліти. Тому питання, чий вплив на адміністрацію більший, просто не стоїть. Євреї у Байдена давно вже “в кишені”. А серця мусульман треба ще завоювати. І дуже-дуже постаратися.
