Шакал залишається шакалом
Илюстрація: IsraGeo.com
Трохи більше трьох років тому в сирійській провінції Ідліб американці ліквідували легендарного главу “Ісламської держави” (ІД) Абу-Бакра аль-Багдаді, і це стало головною новиною світових ЗМІ тих днів. І тоді, і сьогодні ІД залишається головним брендом міжнародного тероризму, проте звістка про смерть нинішнього лідера організації Абу аль-Хасана аль-Хашімі аль-Курейші, про яку було оголошено 30 листопада, пройшла майже непомітно
Давид ШАРП
Власне, на відміну від аль-Багдаді, навіть ім’я аль-Курейші мало кому знайоме. І це чудово ілюструє ситуацію, в якій опинилася ІД: на Близькому Сході організація практично не контролює території та загнана у підпілля. Дещо інакше справи ІД в Африці, але Чорний континент у цьому плані традиційно привертає менше уваги.
Дивно, але про загибель “халіфа”, справжнє ім’я якого досі достеменно не відомо, не оголосили ні США, ні жодна з провідних активну боротьбу з ІД держав. Про відхід у світ іншого глави небезпечної міжнародної терористичної організації стало відомо … від неї самої. Прес-секретар ІД опублікував десятихвилинний аудіозапис, в якому розповів про смерть Абу аль-Хасана аль-Хашімі аль-Курейші. До речі, остання частина його вигаданого імені покликана натякнути, що лідер ІД з племені курейшитів, того самого, до якого належить пророк Мохаммед — за ісламістськими установками, “халіф” може бути тільки з цього роду.
Зі згаданого вище аудіозапису можна зрозуміти, що аль-Курейші загинув у бою з “ворогами ісламу”, щоправда, ніяких подробиць не повідомлялося. Такими ж, але дуже мізерно, поділилося Центральне командування збройних сил США, в чиїй зоні відповідальності знаходиться Близькосхідний регіон. За даними американців, “халіф” загинув у середині жовтня і, зважаючи на все, без участі США – під час зіткнення з силами “Сирійської вільної армії” в провінції Дераа на південному заході Сирії. Швидше за все це сталося в районі міста Джасем, досить близько до кордону Ізраїлю. Основна частина груп, які діють у цій провінції і належать до цієї опозиційної щодо Асада структури, на сьогоднішній день помирилася з Дамаском. Більше того, деякі підрозділи “Сирійської вільної армії” навіть вступили у своєрідний союз із режимом. Так ось, повертаючись до аль-Курейші: оскільки ніхто в Дераа не претендував на такий гучний успіх, як усунення лідера ІД, місцеві уявлення не мали, з ким їм вдалося покінчити. Точніше, якщо вірити інформації, що розповсюджується, він сам наклав на себе руки, привівши в дію закріплений на тілі вибуховий пристрій.
Затримку з повідомленням про смерть “халіфа” прийнято пояснювати тим, що розкиданим світом “авторитетам” організації треба було обдумати ситуацію, що склалася, і обрати наступника. Вибори відбулися, і наступником — нібито одноголосно — було обрано Абу аль-Хусейна аль-Хусейні аль-Курейші. І тут очевидно, що ім’я він собі вигадав, а не отримав при народженні, і як звали його мама з татом, невідомо.
Але повернімося до нині покійного лідера ІД. Пробув він на посаді зовсім недовго: у березні нинішнього року він змінив другого лідера ІД, Ібрагіма аль-Хашімі аль-Курейші, ліквідованого американцями в лютому на території контрольованого сирійськими повстанцями Ідліба. Ібрагім — останній, про походження якого є більш-менш ясне уявлення: він був братом Абу-Бакре аль-Багдаді. Про нового ж лідера ІД, як і про його попередників, відомо мало, тобто майже нічого. Згідно з обґрунтованими припущеннями, він уродженець Іраку. Прес-секретар організації закликав усі “філії” присягнути новому “халіфу”, що, зважаючи на все, і відбувається.
Слід зазначити, що після кожної ліквідації глави ІД по всьому світу відбувався певний сплеск терористичної активності прихильників організації – як помста. Пролунали відповідні заклики і цього разу. У низці країн, особливо близькосхідних, у зв’язку з цим вживаються додаткові заходи безпеки. Водночас треба розуміти, що сьогоднішній ІД — це не єдина організація, а радше однодумці, об’єднані ідеєю. Вірніше, організованість проявляється десь на рівні осередків, а десь і великих військових формувань, проте це структури та групи, що діють, як правило, автономно. У цих обставинах “халіфу” відводиться роль не оперативного керівника великої всесвітньої організації, а такого собі генератора ідей і стратегічного натхненника. Та й як, скажіть, тут керувати, якщо доводиться жити в умовах підпілля, маючи під рукою в кращому разі кілька вірних соратників?
Слід зазначити, що після кожної ліквідації глави ІД по всьому світу відбувався певний сплеск терористичної активності прихильників організації – як помста. Пролунали відповідні заклики і цього разу. У низці країн, особливо близькосхідних, у зв’язку з цим вживаються додаткові заходи безпеки. Водночас треба розуміти, що сьогоднішній ІД — це не єдина організація, а радше однодумці, об’єднані ідеєю. Вірніше, організованість проявляється десь на рівні осередків, а десь і великих військових формувань, проте це структури та групи, що діють, як правило, автономно. У цих обставинах “халіфу” відводиться роль не оперативного керівника великої всесвітньої організації, а такого собі генератора ідей і стратегічного натхненника. Та й як, скажіть, тут керуєш, якщо доводиться жити в умовах підпілля, маючи під рукою в кращому разі кілька вірних соратників?
Отже, світ тепер має справу із четвертим за рахунком сучасним “халіфом”. Каденція кожного з них була коротшою, ніж у попередника. Так, якщо аль-Багдаді обійняв посаду більш як за шість років до загибелі, то аль-Хашімі аль-Курейші провів на “престолі” лише близько семи місяців.
Згідно з поширеними припущеннями, новий глава ІД знаходиться на території Іраку чи Сирії — країнах, де позиції організації вкрай слабкі. Щоправда, у Сирії все ж таки ще існує така собі “партизанська зона” ІД, в якій бойовики регулярно дають прикурити силовикам режиму Асада. Йдеться про досить велику пустельну територію приблизно в центрі країни, на захід від річки Євфрат, де Асаду протягом багатьох років не вдається нейтралізувати ІДівців. Їх кількість зараз оцінюється ліченими сотнями.
Ще одна близькосхідна філія організації — синайська, яка безпосередньо цікавить Ізраїль, — в останні роки теж потроху втрачала силу. Незважаючи на те, що тамтешні ІДівці нещодавно провели пару успішних атак, владі Єгипту за співпраці з низкою місцевих бедуїнських племен вдалося після довгих кривавих років досягти певного перелому. Нагадаю, що в минулому десятилітті синайська філія ІД, а раніше їхні попередники, які, власне, і трансформувалися в ІД, здійснювали збройні вилазки проти Ізраїлю. Саме заради боротьби з ними Єрусалим свого часу дозволив Каїру ввести на захід і північ Синаю більше військ та техніки, ніж передбачається двостороннім мирним договором. Згідно з даними іноземних ЗМІ, у кровопролитному протистоянні з ІД на півночі Сіная Ізраїль на прохання президента ас-Сісі неодноразово допомагав єгипетським силовикам, зокрема надаючи їм розвідувальну інформацію про терористів і завдаючи по них ударів з повітря…
Фактична відсутність контрольованої території на Близькому Сході, значно знижена популярність в арабському світі, лідери, чия загибель залишається на далеких задвірках інформованості міжнародної громадськості, яка навіть імен їхніх не знає, — всі ці трансформації відбулися з ІД буквально за кілька останніх років. Однак недооцінювати цю організацію все ж таки не варто. Ідеї її досі живі, як і достатня кількість прихильників по всьому світу. Нагадуванням про це служать недавні криваві теракти в Ізраїлі, скоєні прихильниками “халіфату” з числа ізраїльських арабів, яким, за відсутності прямого зв’язку із зарубіжною верхівкою, для дій вистачило лише ідеології, що та поширює.
