Професор Леонід ШТИЛЬМАН: Ізраїль-2035
Про тягар білої єврейської людини, ізраїльський апокаліпсис, прийдешню американську зраду та віру в чудеса
Ілюстрація: IsraGeo.com / Bing
Данський політик Карл Крістіан Стейнке:
“Важко робити прогнози, особливо щодо майбутнього” (40-ві роки ХХ століття).
Наведену вище цитату приписують іноді Нільсу Бору, іноді Абе Евену, а іноді й менш відомим особистостям, але я майже впевнений, що це слова Стейнке. Не думаю, що важливе авторство висловлювання, але суть справи зрозуміла: вгадувати майбутнє – невдячне заняття, майже завжди провісники помиляються. Проте ділюся з вами моїми передбаченнями з надією, що я помиляюся.
Я прогнозую, що через 10-15 років Америка відвернеться від Ізраїлю й не заперечуватиме проти його знищення.
Війна з ХАМАСом, що триває з 7 жовтня, ще раз підтвердила, що Ізраїль не може витримати війни на кілька фронтів без активної участі США. Під активною участю я розумію постачання озброєння і, насамперед, снарядів для артилерії й танків, ракет для вертольотів, літаків, безпілотників та ППО. У цю війну на додаток до повітряного мосту США пригнали флот до Середземного та Червоного моря і, очевидно, це зменшило апетит Ірану вступити у війну та скоротило до нуля шанси використання Ізраїлем зброї Судного Дня.
Послухавши відставних генералів (і серед них Іцхака Бріка та Гершона а-Коена), я зрозумів, що проблему повної військової незалежності Ізраїль не зможе вирішити. Неможливо державі з 10 мільйонами населення утримувати (і з роками списувати) таку кількість боєприпасів і техніки. Ізраїлю не потрібна участь американських солдатів, моряків і льотчиків у боях, але в разі війни потрібні поставки озброєння та американський флот як стримувальний фактор.
Багато хто називає нинішню війну другою Війною за Незалежність. У ту війну рішучості бійців і поставок легкої зброї з Європи було достатньо для перемоги. У цю і майбутні війни, в яких полетять десятки тисяч ракет і тисячі безпілотників, поодинці не перемогти.
Виникає питання: як же встояла Північна Корея? Звісно, можна й Ізраїлю все поставити на військові рейки, стріляти незадоволених і погрожувати ядерною зброєю. Євреї не північні корейці, і таким чином виживати не захочуть.
На початку моїх міркувань я хочу звернути вашу увагу на те, що немає суттєвої різниці між ідеологією та релігією. І в тому, і в іншому випадку йдеться про постулати, які не мають бути підтверджені реальністю.
Ісус наситив чотири тисячі людей сімома хлібами і рибами. Крапка.
Мойсей отримав скрижалі заповіту. Крапка.
Пролетаріат є могильником капіталізму. Крапка.
Усі релігії світу, зокрема іслам, закликають до миру. Точка.
Нігерієць і швейцарець мають бути однаково успішними. Крапка.
Не важливо, що ніхто не бачив насичення людини 7/4000 частиною риби, і не має значення, як живуть нігерійці та швейцарці в реальному світі. Люди, які йдуть за релігією-ідеологією, приймають ці постулати і хочуть бачити світ не таким, який він є, а яким він має бути відповідно до їхнього вірування.
Ідеологія рівності стара, як світ, і в різні епохи зазнавала різних забарвлень, але суть ідеї залишилася. Для мене це те, що називається в теорії ігор грою з нульовою сумою: виграш одного учасника (або групи) означає гарантований програш іншого/інших учасників, або іншими словами: переможець отримує все. Якщо капіталісти живуть краще за пролетарів – значить, вони експлуатують пролетарів. Якщо швейцарці живуть краще за нігерійців, то це означає, що вони грабують нігерійців.
Я зіткнувся з боротьбою з расовою нерівністю у 80-ті роки, коли я був професором і дослідником в американських університетах. На кампусі Університету Сіті в Нью-Йорку повз мене проходила демонстрація з гаслом “Чому євреї професори, а чорношкірі тільки студенти?”
У той час демонстрантів заспокоїли, призначивши президентом Університету Сіті та деканом мого інженерного факультету афроамериканців. З роками стало важче і важче заспокоювати расові конфлікти “подачками”, і з 80-х років цей рух перетворився на визнання на всіх рівнях освіти, від початкового і до вищого, “критичної расової теорії”.
Вікіпедія:
“Расизм є не чистим продуктом упереджень, а спирається на складну комбінацію чинників соціально-економічного та культурного характеру, унаслідок яких одна з груп (як правило, білі) отримує перевагу над іншими. Згідно з цією концепцією, байдужість того чи іншого закону до раси сама по собі не гарантує рівності рас, тому що може існувати безліч додаткових чинників, які побічно призводять при буквальній реалізації закону до дискримінації расових груп”.
Простіше: професори і студенти американських університетів приймають, що рівність перед законом не означає справжньої рівності, і потрібно будь-яким способом зрівняти всіх з усіма.
Білі завжди винні в нерівності, білі винні в глобальному потеплінні, білі чоловіки винні в нерівності чоловіків і жінок тощо. Якщо в Сирії йде громадянська війна, то це означає, що їх спонукали до цього американці та європейці, які експлуатують країни третього світу. Якщо в Бангладеш голод, то єдина причина – це західні правителі та фінансисти, які не дають розвиватися бангладешському народу.
Фактично це ті самі гасла, які використовували радянські правителі, намагаючись перетягнути на свій бік країни Африки, Азії та Латинської Америки. Радянський Союз розпався, так і не здійснивши свою мрію. Західні країни не ведуть сьогодні такої політики щодо країн третього світу, але американські та європейські студенти, професори, діячі мистецтва, хайтеківські мільярдери – все те, що заведено називати елітою суспільства, у своїй більшості, прийняли принцип “первородного гріха білої людини”.
Сьогодні це професори, адвокати та діячі мистецтва. Через 10-15 років вони керуватимуть Конгресом, Сенатом і визначать, хто буде президентом.
Антиізраїльські (які іноді збігаються з антисемітськими) настрої американського та європейських суспільств здивували ізраїльську громадськість.
Мене здивувало те, що ми здивувалися.
Сьогоднішній Ізраїль – це країна з сильною і незалежною економікою. В ідеологічній сфері атеїстична частина єврейського населення – це колонія США. Університети дотримуються американських норм, боротьба з расизмом і за рівність статей копіює Америку, і рух LGBTQ+ не відрізняється від американського. Ідеї рівності євреїв і арабів, переконання в тому, що арабська мати бажає своїй дитині те саме, що й єврейська, – все це взято, як і в Америці, як постулат. Як завжди буває в колоніях: еліта набагато більш американізована, ніж неелітарна частина населення, і тепер ця еліта перебуває в розгубленості: люди, ідеали яких вони копіювали, будуть готові віддати їх на поталу.
Ізраїльська паства ліберальної релігії-ідеології не врахувала важливого чинника.
З точки зору критичної расової теорії вони білі, а араби ні. Щоб араби не зробили євреям, це не злочин, бо євреї (білі) зробили такими арабів (небілих). З точки зору віруючих у те, що називають “прогресивний лібералізм”, євреї колонізували арабських аборигенів, а колоніалізм потрібно викорінювати. Зокрема, за визначенням професора Патріка Вольфа, Ізраїль – це приклад поселенського колоніалізму:
“Колоніалізм поселенців діє за допомогою процесів, включно з фізичним знищенням корінних жителів, але також може охоплювати проєкти асиміляції, сегрегації, змішаного шлюбу, релігійного обігу та тюремного ув’язнення”.
У боротьбі з Ізраїлем є частка побутового антисемітизму, але головне – не антисемітизм, а те, що успішні білі намагаються чинити опір неуспішним небілим. При цьому білі й небілі не змішуються. Білі винні, і вони повинні в ім’я справедливості все віддати небілим. Включно зі своїм тілом і життям.
Ізраїль намагається показати світові правду про звірства арабів і зажадати чесного розбирання. Можливо, ефективна пропаганда призведе до пом’якшення термінології, але кардинально ситуацію не змінить.
Люди, які борються за склад Верховного Суду і його повноважень, а також люди, які борються за заселення євреями Іудеї та Самарії, у своїй боротьбі пропускають головну проблему: зміна поколінь приведе до влади нинішню молоду американську еліту, для якої існування Ізраїлю суперечить їхнім постулатам.
Сьогодні цій американській еліті 40-45 років. Через 15 років 55-60-річні заволодіють Сенатом і Конгресом і диктуватимуть умови гри.
Існування держави, в якій є нерівність між євреями та арабами, не кажучи вже про території, якими євреї й араби їздять різними дорогами, неприйнятне. Ізраїльським прихильникам американської ідеології вже буде не до Верховного Суду, а прихильникам заселення Іудеї та Самарії буде не до створення нових поселень. Американці зможуть просто “закрити” Ізраїль. Кільком мільйонам ізраїльських громадян (сьогодні мільйон) з іноземними паспортами допоможуть повернутися на “батьківщину”, кілька мільйонів розселять біженцями в Європі та Америці, завжди знайдуться мільйони, які захочуть залишитися під владою арабів (див. сучасну Південну Африку). В історії бували масовіші переселення народів, наприклад, вигнання німців зі Східної Європи, і в масштабах земної кулі припинення існування Ізраїлю – це не катастрофа.
Чи можемо ми щось зробити для власного порятунку? Чи може повернутися світ без нашої участі так, щоб ми залишилися жити на землі Ізраїлю?
Перше, що спадає на думку, – це можливість сучасної Реконкісти. Нагадаю, що Реконкіста – це тривалий процес відвоювання християнами – переважно іспанцями і португальцями – земель на Піренеях, зайнятих маврськими еміратами. Боротьба тривала з 718 року до 1492-го, й араби (а заодно і євреї) були вигнані з Піренейського півострова.
Під сучасною Реконкістою я розумію боротьбу з ісламськими переселенцями в Європі, а можливо й на інших континентах. Боротьба з релігією ісламу не може здійснюватися без боротьби з релігією прогресивного лібералізму. Зачатки такої боротьби вже видно: перемога в Нідерландах партії Герта Вілдерса. Для ізраїльської еліти до жовтня 2023 року співпраця з тими, яких називають правими, або ультраправими, виглядала зрадою ідеалів. Ультраправі завжди асоціюються з антисемітами або навіть із нацистами.
У мене не викликає сумнівів, що серед правих сил є антисеміти, але коли йдеться про виживання, то союзники не обов’язково мають бути приємними. На відміну від тварин, які мають інстинкт самозбереження, але не мають ідеології, є багато прикладів, коли люди жертвували життям в ім’я ідеалів. Я не готовий віддати життя за критичну расову теорію або якийсь інший “ізм”.
Не бачу жодної можливості одночасно залишитися вірними ідеалам прогресивного лібералізму та вижити, оскільки реакція в Європі та Америці на події 7 жовтня показує, що вірність ідеалам супер-лібералізму неминуче призводить до суперечності із самим існуванням Ізраїлю. Прихильники прогресивного лібералізму не можуть не сказати, що Ізраїль – це колоніальне утворення, а отже має зникнути.
Звісно, гідна справа – фінансувати грандіозні демонстрації за вибір суддів. Але гроші і сили активістів мають іти тільки на одну мету – виживання. Дивлячись на склад суду та його рішення, доходжу думки, що для них ідеологія важливіша за виживання, а для мене виживання онуків дорожче за будь-які принципи.
Чи можна допомогти не ліберальним силам у Європі та Америці? Напевно дуже складно, але альтернатива (виключення Ізраїлю з визначення лібералів як “колоніальної держави”) взагалі неможлива.
Інше рішення, можливо ідеологічно ще неприєміше, – знайти покровителя на Сході, Китай. Так само як римляни не ставили собі за мету знищення юдаїзму, а лише хотіли “додати” Юпітера до Храму, так і китайці не вимагатимуть встановлення диктатури, яка з історичних причин у них називається комуністичною. Чи реально це? Найімовірніше ні, бо незрозуміло, що ми можемо запропонувати китайцям. Але бажання вижити диктує не відкидати цю можливість.
Для мене краще, щоб наш “шлюб” з Америкою тривав, але я не бачу сценарію ослаблення ідеології, яка звинувачує в усьому людей з білим кольором шкіри. Одна з причин – демографія. Уже сьогодні серед населення США молодше 20 років білі в меншості. У 2045 році все біле населення Америки буде в меншості. Вимоги перерозподілити владу і багатства тільки посилюватимуться. Можна спробувати вплинути на цей процес, використовуючи єврейський капітал, але потрібно не забувати два фактори: єврейський капітал менший за арабський, а євреї і є ті самі затяті активісти прогресивного лібералізму. Якось це нагадує участь євреїв у більшовизмі, який обіцяв загальну рівність, а скінчилося як завжди.
Я звертаюся до активістів політичних рухів і до тих, кому хочеться вижити: потрібно шукати нові рішення, і це робити потрібно негайно. Треба вижити в Ізраїлі, тому що відхід у діаспору принесе загибель і нам, і діаспорі.
Читачі, чекаю ваших пропозицій і дій.
Як сказав Давид Бен-Гуріон, “В Ізраїлі, щоб бути реалістом, потрібно вірити в чудеса”.
