Перед відходом “раїса”
Хто замінить Абу-Мазена?
Фото: United Nations Photo
Давид ШАРП
Ліванська газета “Аль-Ахбар”, по суті, рупор “Хізбалли”, опублікувала матеріал, у якому йшлося про погіршення стану здоров’я голови ПА Махмуда Аббаса (Абу-Мазена).
Серед іншого стаття повідомляла, що нещодавно в його резиденцію в Рамаллі запрошували лікарів. Крім того, за відомостями “Аль-Ахбар”, 88-річний уродженець Цфата таємно їздив до Йорданії для проведення якихось термінових медичних перевірок.
Стаття стала черговим приводом для справжнього сплеску міркувань і прогнозів щодо того, коли саме Абу-Мазен зійде з політичної сцени, і хто стане його спадкоємцем.
Аббас, який досяг значного віку, вже давно не вирізняється міцним здоров’ям. Останнім часом він ходить помітно менш упевнено, ніж раніше, та й у вазі додав. Утім, це не завадило голові ПА вирушити нещодавно зі складним – принаймні, в сенсі дальності – візитом до Китаю. Цей факт можна розцінити як те, що кардинального, загрозливого для життя погіршення здоров’я він усе ж таки не відчуває. Однак із великою часткою впевненості можна припустити, що публікація в близькому до “Хізбалли” ЗМІ була не випадковою. Ліванській шиїтській організації і особливо її союзникам у ХАМАСі та “Ісламському джихаді” далеко не байдуже, що станеться після відходу “раїса”, і вони ніколи не відмовляються від розхитування ситуації в ПА будь-яким способом.
Утім, здоров’я Абу-Мазена турбує дуже і дуже багатьох – американців, йорданців, єгиптян, іранців, але насамперед – верхівку ФАТХу та Ізраїль. Уже не один рік, відтоді, як відхід Абу-Мазена зі сцени став реальною перспективою, в ізраїльських спецслужбах, ЦАХАЛі та політичних колах очікують цієї події з чималим побоюванням. І справа далеко не тільки в тому, хто стане спадкоємцем старого лідера, хоча це, безумовно, важливо. Є певна ймовірність того, що ця подія стане свого роду каталізатором серйозних потрясінь на “палестинській вулиці”. Можливо, як дехто прогнозує, призведе навіть до третьої інтифади…
Абу-Мазена не назвеш популярним лідером. У чому тільки його горезвісна “вулиця” не звинувачує! І в повальній корупції чиновників автономії, і в корисливості, якою грішать його родичі, і м’якому ставленні до Ізраїлю, і багато в чому іншому. Ба більше, Аббаса вважає легітимним лідером лише мала частина палестинців. Що не дивно: 15 із 19 років при владі він перебуває аж ніяк не за мандатом виборця. Якби в ПА відбулися президентські вибори, то, за найоптимістичнішими оцінками, Абу-Мазен отримав би максимум 25% голосів. Той самий Маруан Баргуті, який сидить в ізраїльській в’язниці, напевно, випередив би його в перегонах, як, власне, і будь-який із лідерів ХАМАСу, чи то Іх’є Сінуар, чи то Ісмаїл Ханія. Проте завдяки чиновницькому апарату, силовим структурам і прямій та непрямій підтримці Ізраїлю в протистоянні з ХАМАСом і ІД режим Абу-Мазена протягом майже двох десятиліть залишався вельми міцним. Але що станеться, коли вік і стан здоров’я змусять його піти, а у верхівці ФАТХу зріє боротьба за спадщину?
Не бачу жодної причини симпатизувати цьому старому в усіх сенсах соратникові Арафата, однак слід визнати: на відміну від нього і багатьох інших у керівництві ФАТХу, Абу-Мазен – послідовний противник збройної боротьби з Ізраїлем. У цьому плані на нього можна покластися. А в тому, чи виявиться таким його наступник, впевненості немає і близько.
Махмуд Аббас так і не призначив офіційного спадкоємця, і на цій посаді себе вважає багато членів керівництва ФАТХу. Серед найреальніших претендентів – голова Виконкому ООП і, мабуть, найбільш наближений до голови політик Хусейн а-Шейх. Утім, “наближеність” не завадила а-Шейху приватно обсипати шефа образами. Зокрема, у записі, що сплив наприкінці минулого року, він назвав Абу-Мазена “сином 66 повій”, і “довбанутим на всю голову”. Претензії а-Шейха на лідерство, за великим рахунком, підкріплені лише його посадою і контрольованими фінансовими ресурсами, що, ясна річ, чимало коштує. Ані популярністю на “палестинській вулиці” або у верхівці ФАТХу він похвалитися не може. В Ізраїлі його розглядають як прийнятного кандидата, однак віддали б перевагу найвпливовішому і найближчому до Абу-Мазена силовику автономії – генералу Маджаду Фараджу, який очолює Головну (загальну) службу розвідки. Фарадж – персона не публічна, але його вплив у ПА підкріплений вельми істотними аргументами.
Палестинський прем’єр Мухаммед Штайє, мабуть, теж розраховує влізти в черевики Абу-Мазена, але його шанси оцінюють як мізерні. У народі його діяльність популярності не здобула, а для партійної верхівки він фігура незначуща.
Мабуть, єдиний кандидат у спадкоємці Аббаса, у якого чимало прихильників на “палестинській вулиці” і підтримка частини керівництва ФАТХа, – згаданий вище Маруан Баргуті. Його кандидатура для Єрусалима абсолютно неприпустима, і багато хто в Рамаллі усвідомлює, що обрання Баргуті, який відбуває кілька довічних термінів, істотно ускладнить взаємини з Ізраїлем і водночас не призведе до його звільнення. Кандидатуру Баргуті підтримує Мохаммед Дахлан, який “животіє” у вигнанні в ОАЕ, у минулому голова Служби контррозвідки автономії, за сумісництвом голова федерації футболу ПА Джибріль Раджуб і заступник Абу-Мазена Мохаммед аль-Алуль. Щоправда, підтримка Баргуті Раджубом і аль-Алулем, як заведено вважати, вельми відносна: кожен із них бачить кандидатом у голови себе, коханого.
Мохаммед аль-Алуль, шанси якого виглядають вищими за раджубовські, теж неприйнятний для Ізраїлю. Цей старий сподвижник Арафата і ліквідованого Ізраїлем у Тунісі його заступника Абу-Джихаду аж ніяк не є противником збройної боротьби з єврейською державою.
Потенційна боротьба за владу в ПА, непередбачуваність “палестинської вулиці”, так само як і всіляких кланів та угруповань, і, нарешті, традиційне бажання таких організацій, як ХАМАС та “Ісламський джихад”, підігріти обстановку – все це робить потенційний відхід Абу-Мазена з політичної арени дуже небезпечною і знаковою точкою відліку. Але ж відхід може і затриматись, а може і статися буквально в будь-яку хвилину…
