НАХАБНА БРЕХНЯ АЯТОЛ
Михайло Френкель
Над Тегераном уночі встав вогняний стовп. Горіла в’язниця, де почався бунт. А на вулицях іранської столиці знову вирують масові протести. Вони почалися після того, як мерзотники з “поліції моралі” до смерті забили дівчину, яка, на їхню думку, дещо недбало носила хіджаб.
На дворі – 21 століття. Людство вже злітало на Місяць, розшифрувало таємницю геному, винайшло інтернет. А в країні високої давньоперської культури панує середньовіччя і заправляє балом релігійне мракобісся. Але так у минулі сторіччя було не завжди. Довгі роки шах, що правив в Ірані, Мохаммед Реза Пехлеві був сучасним, хоча і досить жорстким правителем. Навчався на Заході, дружина – англійка… Все це позначалося на його правлінні. Але якраз прозахідність шаха не подобалася старцям, що керували СРСР 70-х років. Їм хотілося бачити Іран соціалістичним. І були люди, які нашіптували їм, що все це можливо і навіть реально. Тільки треба їм допомогти розпочати соціалістичну революцію. Допомогти насамперед фінансово. Лідери іранської соцпартії „Туде“ витягли із радянської скарбниці чималі кошти на перемогу соціалістичної ідеї. Тому, коли зрештою шахський трон захитався, у політбюро КПРС дуже зраділи й відвалили чималенькі гроші на остаточне руйнування трону.
Режим було повалено. Але тут на кремлівських старців чекав найнеприємніший сюрприз: до влади в Ірані прийшли фанатичні прихильники шиїтської гілки ісламу. Серйозною несподіванкою цей факт став і для американців, які сподівались, що до влади в Ірані прийде якийсь ліберальний політик. На жаль, проґавили й у Москві, й у Вашингтоні.
Хто вони, аятоли показали зразу, оголосивши США “великим сатаною”, а СРСР – сатаною “трохи менше”. І почалося в країні середньовіччя, що триває ось уже понад сорок років. Вкрай агресивною виявилася й зовнішня політика. Іран став претендувати на гегемонію в регіоні Середнього та Близького Сходу і почав рватися до атомної бомби.
Та повернемось до сьогодення. Свого часу в розмові з одним впливовим українським політиком я звернув його увагу на те, що загравання з Іраном в сподіванні отримати дешеву нафту загрожує поганими наслідками. Він мені відповів: „Нехай це турбує Ізраїль, який хочуть знищити аятоли. А Україні чого непокоїтись, де ми, а де Іран“. Такі ж недалекоглядні думки можна було почути й від деяких нібито експертів, і зустріти в низці українських ЗМІ.
І от сьогодні продані Іраном путінському режиму дрони сіють смерть в Україні. Росію та Іран давно вже зблизила зневага до чужих життів та заступництво терористам. Росія для аятол більше не „сатана“, хоча саме сьогодні нею править певна подоба диявола. Іранська влада бреше постійно. Коли їхні війська збили український цивільний літак, вони це спочатку безсоромно заперечували. Згодом крізь зуби визнали, що інцидент мав місце й вони виплатять компенсації сім’ям загиблих. Але не зробили цього й досі й нахабно сміються у вічі українським представникам. Сьогодні вони стверджують, що не продавали Путіну дрони. Це вони вже не просто кажуть неправду, а нахабно брешуть у вічі. Знаєте чому? Та тому, що впевнені: правду треба говорити лише „правовірним“, тобто прихильникам їхнього віровчення. А „гяурам“ можна безсоромно брехати.
Так і не дочекалась Україна від Ірану дешевої нафти. Замість неї прилетіли дрони, що несуть смерть українському народові. Україну останніми роками час від часу порівнюють з Ізраїлем. Доречним буде подібне порівняння і в цьому контексті. Коли ізраїльтяни зверталися до світової спільноти, говорячи про агресивні дії Ірану і терористів, яких він патронував, їм відповідали: надайте нам переконливі докази, інакше реагувати не будемо. Те саме сьогодні твердять щодо українських претензій до Ірану: ось як тільки отримаємо явні свідчення, що ці дрони справді продані Іраном, тоді посилимо санкції проти нього. Які такі санкції? Чим вони допоможуть? Сьогодні потрібно закрити небо над Україною. Спочатку дайте озброєння, а вже потім засідайте та висловлюйте осуд. А що ж Україна? Є в українській мові слово, яке прийшло із давньоперської. Це слово – майдан. З Майдану почалося справжнє відродження української нації, й зупинити Україну на цьому шляху нікому не вдасться.
