Давид ШАРП: За іранським сценарієм
Джаляб Абу-Шармут. «Відважні хусити завжди йдуть в обхід». Ілюстрація: IsraGeo.com створена Grok від xAI
Ліквідація десятка ватажків хуситського терору, вічно замотаного в засмальцьовану хустку глашатая ХАМАСу й інших терористів – та близькосхідна мова, якою слід спілкуватися і надалі
Недавні дні ознаменувалися якісно новим етапом у протистоянні Ізраїлю та єменських хуситів. ВПС Ізраїлю, на підставі точної розвідувальної інформації в режимі реального часу, завдали потужного удару по віллі в Сані, де проходило таємне засідання кабінету міністрів хуситського уряду.
На момент написання цих рядків кількість загиблих посадових осіб невідома (за свіжими даними прес-служби ЦАХАЛу їх дванадцять, – прим. ред.). Хусити підтвердили загибель прем’єр-міністра, глави його офісу, секретаря уряду і дев’яти міністрів. Похорон цієї компанії прийняв форму масової ходи. Залишається неясною доля багатьох інших міністрів, їх заступників і “правих рук”. Те, що багато з них загинули або важко поранені, не викликає сумнівів.
Для Ізраїлю пріоритетною метою був не тільки глава уряду Ахмед аль-Рахауї, але й міністр оборони Мохаммед Насір аль-Атафі та начальник генштабу Мохаммед аль-Гамарі. Хусити не визнали їх загибелі і нічого не заявили про їхній стан, а від імені аль-Гамарі навіть були опубліковані погрози на адресу нашої країни. Однак, згідно з ізраїльськими джерелами, обидва вони, швидше за все, перебували в атакованій будівлі, а значить, з великою ймовірністю мали постраждати. А ось хто точно уникнув ліквідації, так це лідер хуситів Абдель-Малік аль-Хусі, який під час засідання кабінету міністрів якраз виступав із зверненням до народу — судячи з усього, не в прямому ефірі.
Важливо відзначити, що цей представник родини аль-Хусі давно, ще з тих часів, коли за ним полювали саудівці, веде гранично конспіративний спосіб життя. Він практично не з’являється на публіці і не зустрічається з іноземцями. Його спілкування з іншими особами майже повністю відбувається у відеорежимі, що нагадує манеру покійного кумира Абдель-Маліка — генсека “Хізбалли” Хасана Насралли, який служив для нього прикладом того, якого впливу в регіоні можна досягти за бажання. Не забудемо, що найавторитетніші командири та інструктори «Хізбалли» протягом довгих років допомагали хуситам у бойовій підготовці та освоєнні складної сучасної зброї, зокрема далекобійних БПЛА-камікадзе та ракет. Словом, Абдель-Малік аль-Хусі, безсумнівно, є найважливішою ціллю ЦАХАЛу і “Мосаду”. Про його долю ми дізнаємося скоро, поки ж можна констатувати, що в протистоянні з хуситами Ізраїль домігся першого по-справжньому істотного і без перебільшення стратегічного успіху.
Будемо відверті: серйозний збиток портам північного Ємену, електростанціям, аеродрому та іншим інфраструктурним об’єктам, строго кажучи, істотним військовим досягненням вважати не можна. Так, для цього потрібно було долати іноді близько 2 тисяч кілометрів в одному напрямку з обов’язковою дозаправкою в повітрі і урахуванням специфіки можливостей протиповітряної оборони хуситів. Виконання завдань на такі значні відстані для ВПС більшості країн залишаються недоступними, але, як показує практика, вирішуваними для наших. Однак цілі, які досі вражалися, не вимагали ні складних розвідувальних зусиль, ні великого ризику. Визначити місце розташування інфраструктурних об’єктів і їх значення для місцевої економіки зараз може практично кожен, спираючись на відкриті джерела і навіть не виходячи з дому. Інша справа — таємні збори політичної та військової верхівки в неофіційних маловідомих місцях…
Під час 12-денної війни з Іраном Ізраїль вже робив спробу ліквідації начальника генштабу хуситів, хоча результати тієї операції залишилися невідомими. За найпоширенішими оцінками, аль-Гамарі був тоді поранений. Це стало першим очевидним підтвердженням того, що ізраїльська розвідка починає давати відчутні результати в ключовому напрямку — отриманні інформації для усунення важливих фігур у лавах противника. Ліквідація прем’єр-міністра і його соратників стала яскравим підтвердженням цих можливостей.
Зауважу, що на відміну від ситуації в Газі або Лівані, відстань до Ємену створює додаткові труднощі для ізраїльських ВПС. Якщо літаки не перебувають у режимі патрулювання поруч із цією країною на півдні Аравійського півострова, їхній виліт вимагає попередньої підготовки, після чого слід подолати значну відстань, що збільшує ризик запізнення з виконанням завдання. Ця обставина важлива для розуміння того, що сталося. За наявними даними, інформація про високе зібрання надійшла раптово, і операція була в екстреному порядку затверджена начальником генштабу ЦАХАЛу, міністром оборони і прем’єр-міністром. Отримання такої розвідувальної інформації в Ємені, як уже було зазначено, — завдання складне, з яким ізраїльська розвідка почала успішно справлятися, що відкриває перспективи не тільки для ліквідації ключових фігур хуситів, але й для виявлення та знищення об’єктів, пов’язаних з виробництвом і зберіганням далекобійних озброєнь.
Згідно з численними джерелами, знищення значної частини лідерів хуситського руху стало серйозним потрясінням не тільки для його представників, але і для єменського суспільства в цілому. Саудівська і єменська преса повідомляє про паніку серед командирів і чиновників, що залишилися в живих, і про втечу їх сімей з Сани. Це демонструє відсутність у хуситського керівництва впевненості у своїх силах і є наочним прикладом ефективності ізраїльських операцій. Урок прочитаний не тільки хуситам, але й усьому регіону. Наші сили безпеки вкотре продемонстрували ціну конфронтації з єврейською державою. З оперативної точки зору такі точкові ліквідації неминуче призводять до того, що терористичні організації змушені приділяти все більше уваги забезпеченню безпеки своїх лідерів, і це відволікає ресурси від реалізації пріоритетних завдань. Є й ще один важливий аспект: успішне усунення верхівки може дестабілізувати структуру управління противника. Коли майже весь склад «уряду будівництва і змін» Ємену — саме так він офіційно називався після формування рік тому — одномоментно виведений з ладу, ефективність виконавчої влади різко знижується хоча б на деякий час. Це розхитує владу хуситів, хоча падіння руху очікувати не варто. Однак фактор залякування майже напевно не вплине на його лідера Абдель-Маліка аль-Хусі. Той, навіть якщо і шкодує про рішення атакувати Ізраїль, не може відмовитися від бойових дій – це стало б для нього публічним визнанням провалу і відходом від обіцянок “підтримувати Газу”. Ізраїль же відкрито заявляє про готовність продовжити операції з ліквідації лідерів руху, а хусити – хто б сумнівався – обіцяють відкрити перед Ізраїлем ворота пекла… Безумовно, реальні можливості руху обмежені, і все, на що здатні хусити, – це тимчасово інтенсифікувати ракетні обстріли Ізраїлю без змін у стратегічному положенні.
У даному контексті можна виділити кілька ключових моментів. По-перше, обмеженість чисельності ракет середньої дальності і далекобійних безпілотників у хуситів абсолютно очевидна. За даними обізнаних джерел і виходячи зі здорової логіки, їх запас становить кілька десятків балістичних ракет, які хусити збирають самостійно, використовуючи компоненти, що доставляються контрабандою з Ірану, і складові власного виробництва. Однак високий відсоток браку знижує загальну ефективність: близько 30% ракет падає на території Ємену або Саудівської Аравії відразу після запуску. Серія недавніх невдалих запусків тільки підтверджує проблеми з якістю збірки, особливо якщо ракети виготовлялися в терміновому порядку заради миттєвої помсти. Загроза з боку хуситів, безумовно, зберігається, що доводить хоча б полуденний запуск ними балістичної ракети 3 вересня, але очікувати якихось серйозних нововведень або масштабних обстрілів не варто. Застосування хуситами ракет і БПЛА залежить від поставок Тегерана, який і сам відчуває суттєві труднощі: ізраїльські удари помітно послабили ракетний потенціал Ірану, скоротивши його запаси і завдавши шкоди виробничим об’єктам. В умовах напруженої підготовки до нового витка конфлікту з єврейською державою кожна ракета має для Тегерана величезне значення. Йому доведеться вибирати: повільне відновлення власного арсеналу чи продовження поставок хуситам. З іншого боку, навіть рідкісні поодинокі обстріли з Ємену створюють Ізраїлю певні проблеми, що може підштовхувати Іран до подальшого надання їм допомоги.
* *
Значною подією стала ліквідація однієї з ключових фігур бойового крила ХАМАСу — його прес-аташе Абу-Убейди (в деяких джерелах — Абу-Обейда). Це приголомшливий успіх для ізраїльських сил безпеки. Виконуючи роль пропагандиста і символу руху, Абу-Убейда був активним учасником прийняття ним стратегічних рішень. Його вплив на інформаційну стратегію ХАМАСу і мусульманський світ був величезний, а двадцять років невдалих спроб позбавити світ від нього лише зміцнювали міф про його невразливість. З ліквідацією Абу-Убейди Ізраїль зробив важливий крок у напрямку повного знищення верхівки угруповання, яке стояло біля витоків нападу 7 жовтня. Але для розгрому ХАМАСу буде потрібне хоча б тимчасове взяття території Гази під повний контроль.
Підіб’ємо підсумок: членів початкового (на момент 7 жовтня 2023 року) керівництва ХАМАСу в секторі майже не залишилося. А якщо вірити начальнику генштабу Еялю Заміру, лідерів організації, які перебувають за межами регіону, чекає схожа доля. Однак проблема їх ліквідації виходить за межі суто оперативних аспектів і зачіпає питання про те, в якій країні вони перебувають, оскільки подібні дії можуть спричинити серйозні стратегічні та зовнішньополітичні наслідки.
