Близький Схід

Давид ШАРП: Битву виграно. Війна триває

| Номер: 07/385 July 2025

Багато найважливіших подробиць операції “Народ як лев” або, з легкої руки Трампа, 12-денної війни все ще продовжують надходити, і ми ще не раз до них повернемося. Однак уже можна підбити попередні підсумки й оцінити результати, яких сторонам вдалося або не вдалося домогтися

Почну з кінця – такої надважливої події, як американське втручання у війну, що мало величезне стратегічне значення, і власне угоди про припинення вогню.

У ніч на неділю, 22 червня, але не рівно о 4-й годині, а трохи раніше, американці розпочали операцію “Опівнічний молот”, у рамках якої було атаковано три ключові ядерні об’єкти Ірану: збагачувальні комбінати в Натанзі (де здійснювалось не лише збагачення урану) та Фордо (найзахищеніший, розташований на глибині 80-90 м у скельній породі) і в Ісфахані (конверсія урану та дещо ще). Шість стратегічних бомбардувальників-“невидимок” В-2 скинули з великої висоти 12 суперважких проникаючих бомб GBU-57 вагою 13,6 тонни кожна, які здатні пробити 19 метрів армованого бетону і потім вибухнути. Ще дві такі бомби вразили Натанз. Об’єкт в Ісфахані зазнав ударів трьох десятків крилатих ракет “Томагавк” з підводного човна. Крім того, численні літаки ескорту відпрацювали власними боєприпасами по цілях, що становили потенційну небезпеку для бомбардувальників.

Об’єкт у Натанзі ЦАХАЛ атакував у перший день війни і наземну частину знищив. За наявними оцінками, зокрема й глави МАГАТЕ, більшість центрифуг через раптову зупинку електропостачання вийшли з ладу. В Ісфахані ЦАХАЛ атакував двічі, і пошкодження там дуже суттєві. Якби американці не наважилися вступити в гру, ЦАХАЛ ще повернувся б до цих об’єктів. У Натанзі, мабуть, довелося б задіяти велику кількість протибункерних бомб, на кшталт тих, що використовували під час ліквідації Насралли. У випадку з Ісфаханом, який, як уже було зазначено, атакували “Томагавками”, напевно, можна було обійтися і чимось простішим. А ось із Фордо ситуація з точки зору ЦАХАЛу виглядала вкрай проблематичною через відсутність надважких боєприпасів і платформ-носіїв. Та ж GBU-57, навіть якщо отримати її від американців, ніяк не може бути скинута з літака тактичної авіації. Ізраїльські джерела стверджували, що якщо доведеться діяти наодинці, то у ЦАХАЛу є план щодо Фордо. Але план, судячи з усього, складний, ризикований і менш ефективний, ніж шаблонне американське рішення.

Ступінь успішності американських атак все ще є предметом дискусій і політичних рахунків. ЗМІ у США цитують певні джерела в розвідспільноті, які стверджують, що, за попереднім аналізом, удари не призвели до повного знищення об’єктів і відкинули іранську ядерну програму всього на місяці назад. Згідно ж з ізраїльською офіційною оцінкою, озвученою начальником генштабу Еялем Заміром, ядерна програма Ірану, як і ракетобудівна, відкинута на багато років. Ба більше, коли Ізраїль розпочинав операцію “Народ як лев”, передбачалося, що американці цілком можуть залишитися осторонь: рішення про те, що США все ж таки вступлять у гру, Дональд Трамп ухвалив із середи на четвер, про що повідомив Нетаніягу в п’ятницю. Тобто за початковим ізраїльським планом об’єкти в Натанзі, Ісфахані та Фордо, найімовірніше, не були б доведені до нинішньої кондиції, але навіть і в цьому разі вважали, що ядерна програма Ірану буде відкинута далеко назад і аж ніяк не на місяці.

Скрупульозним спостереженням за об’єктами іранської ядерної програми в Ізраїлі та США займалися протягом десятиліть тисячі й тисячі людей, включно з фахівцями екстра-класу в різних галузях, які користувалися найсучаснішими технологічними досягненнями і даними агентурної розвідки. Їх вивчення, пошук вразливих місць і підготовка сценаріїв атаки завжди були пріоритетними напрямками. Що стосується власне атак, то немає сумнівів, що, крім ретельної підготовки в плані “чим, куди і скільки”, кількість боєприпасів у таких випадках традиційно береться зі значним запасом, щоб ціль була виведена з ладу напевно. Наразі у мене немає жодних підстав не довіряти плодам праці цих людей, як і тому, що результат атак за консервативними оцінками називається “дуже хорошим”. Якщо будуть опубліковані реальні дані, що суперечать цим оцінкам, тоді й поговоримо…

Втручання США стало вирішальним фактором у двох аспектах.

По-перше – приємно повторити – добито і виведено з ладу ключові об’єкти іранської ядерної програми. Додайте до цього низку інших знищених ЦАХАЛом цілей і ліквідацію понад десяти ключових фігур серед учених-розробників ядерної зброї. Що б не стверджували всілякі “джерела”, можна констатувати: левової частки програми не існує – вона стерта з лиця землі. Факт, що частина збагаченого урану могла бути десь захована, а не перебуває під завалами, звісно, не додає ентузіазму, але й не є трагедією. Для використання у створенні ядерної зброї уран слід збагатити до 90% (на центрифугах, що відійшли у небуття), провести його конверсію (на чому?) і сконструювати вибуховий пристрій (де і хто?). Тобто для реалізації кожного етапу в Ірану з’явилися непереборні або дуже серйозні труднощі. Що робить проблему нерозв’язною в найближчі роки.

По-друге, вступ США у війну де-факто став свого роду зобов’язанням – хоча б за нинішньої адміністрації – знову вдатися до військової сили, якщо іранці повторять спробу відновити свою програму. І зобов’язанням вести з Іраном переговори з позиції сили і жорстких вимог.

Відтоді, як американці ефективно вдарили по “великій трійці” об’єктів, Ізраїль прийшов до фактичного вичерпання основних цілей операції. Банк таких за основними напрямками – ракетне виробництво і ядерна програма – фактично спорожнів. Таким чином, коли Іран висловив готовність припинити вогонь, у ізраїльського керівництва не було жодних причин відмовлятися, якраз навпаки. І якщо хтось думав, що Ізраїль ставив перед собою мету повалити режим аятолл, то це помилка. З тієї простої причини, що повітряними атаками режим не скидають. Так, вони можуть його дискредитувати або завдати шкоди, але не більше того. Саме цим попутно з реалізацією головних цілей і займався ЦАХАЛ, особливо останніми днями і безпосередньо в ніч перед припиненням вогню: наносив удари по символах влади і силових структурах, які належать до репресивного апарату. Але давайте не буде помилятися: заради цього, вести ризиковані й дорогі бойові дії, які супроводжуються масованими обстрілами Ізраїлю, ніхто не збирався. Якби Іран вирішив затіяти з Ізраїлем війну на виснаження, тоді зовсім інша справа. Можливо, підняли б планку, почавши поразку ключових об’єктів іранської економіки, щоб повернути Ісламську Республіку на кілька століть назад…

Відчуваючи цілковите безсилля перед літаками ВПС Ізраїлю і навіть БПЛА і розуміючи, що ракетний потенціал тане, а дев’ятнадцяте століття може настати будь-якої миті, Іран вирішив, що буде на краще вийти з дуже небезпечної для себе гри. Але дозволити собі це він міг тільки після “відповіді” американцям – не відповісти було б зовсім вже повною втратою обличчя. Втім, вони його і так неабияк втратили, попередивши США заздалегідь про удар по базі в Катарі і навіть пообіцявши, що це одноразова акція. До речі, подякувавши Тегерану за те, що той поставив США до відома, Дональд Трамп цілком недвозначно поглумився над аятолою і його командою.

Події 24 червня – день, коли о 07:00 набуло чинності припинення вогню, мали драматичний характер. Напередодні вночі, як ми вже знаємо, всупереч бажанню Трампа Ізраїль завдав серію масованих ударів по Тегерану. Частково це були ліквідації (зокрема, повідомлялося про загибель чергового вченого-ядерника та заступника начальника розвідки КВІР), але головним чином удари по об’єктах структур і репресивного апарату. Раніше такі цілі вже зазнавали атак, включно з воротами тегеранської в’язниці, де утримуються політв’язні. Ще однією символічною ціллю став годинник на площі Палестини, що відраховує час до знищення Ізраїлю. В останні години перед припиненням вогню Іран організував масштабний за мірками останніх днів залп – близько 25 ракет, останню було випущено о 07:06, що ознаменувало перше порушення угоди про припинення вогню. Ізраїль після цієї години ударів не завдавав, що б Трамп не говорив. Але коли о 10:25 відбувся новий запуск іранської ракети по Ізраїлю, Ізраїль планував відповісти на це очевидне порушення потужним ударом по Тегерану. Тільки-но у справу втрутився президент США, з’явилася низка письмових та усних заяв, після чого Нетаніягу провів бесіду з американським лідером і переконав його, що Ізраїль повинен у відповідь завдати хоча б символічного удару. Так і сталося: було уражено радарну позицію поблизу Тегерана.

Зазначимо, що операція “Народ як лев” була проведена з випередженням графіка і реалізувала план-максимум. Запорукою цьому стало успішне придушення ППО Ірану на заході країни, над Тегераном і далі в центрі. Кількість знищених систем ще буде названо, але важливо, що це дало змогу вражати безліч цілей недорогими високоточними боєприпасами з близьких дистанцій і активно застосовувати ударні БПЛА, які дуже вразливі перед будь-якою ППО. Судячи з відео та фото з місць, іранцям вдалося збити кілька безпілотників, зокрема “Гермес-900”, але користь від їхнього застосування була колосальною. Іранські ракетні сили, особливо в Західному Ірані, зазнавали важких втрат і не змогли наблизитися кількісно до залпів, які планувалися перед війною.

За оцінками ЦАХАЛу було знищено і виведено з ладу близько 60% пускових установок – близько 300 одиниць. Унаслідок витрати 550 ракет і втрати ще кількох сотень в Ірану залишилося трохи більше ніж 1000 ракет. Іранці запустили по Ізраїлю понад 1000 БПЛА, на долю ЦАХАЛу припало більше половини з них, причому левову частку було перехоплено над сусідніми країнами. Десятки були збиті кораблями ВМФ і десятки нейтралізовані засобами РЕБ. Лише один “Шахед-136” розірвався в межах міста – влучив у житловий будинок у Бейт-Шеані. І хоча БПЛА відволікали ресурси Ізраїлю і США, загалом їхня ефективність була близька до нуля. На відміну, на жаль, від балістичних ракет, які виявилися очікувано небезпечнішими.

Отже, повторимо, іранська ядерна програма відкинута на роки назад. Якщо не буде укладено договір, що нейтралізує її відновлення, то цілком можливо, що через деякий час Ізраїль і, можливо, США постануть перед необхідністю знову завдати удару. Однак піти на відновлення об’єктів за відсутності по-справжньому боєздатної ППО і за істотно обмеженого ракетного потенціалу було б з боку іранської влади вельми необачним кроком. З іншого боку, атаки Ірану, на відміну від таких із Гази та Лівану, – це завжди набагато складніший військовий і політичний виклик.

Поки при владі нинішній режим, непросто припустити, що він відмовиться від ядерної програми, ракетного потенціалу та ідеологічних постулатів про необхідність знищення Ізраїлю. Таким чином, пряма і віртуальна війна між Ізраїлем та Іраном, що триває вже понад сорок років, аж ніяк не закінчилася. Закінчилася лише найзнаковіша за цей період її битва. Закінчилася однозначною перемогою Ізраїлю, але інші битви, ймовірно, ще попереду.