Кому заважає ханукія
Фото з відкритих джерел
Михайло ФРЕНКЕЛЬ
Одного разу відповідаючи на запитання журналістів про властивості нескінченності, Альберт Ейнштейн сказав: “Я знаю тільки два явища, що прагнуть до нескінченності: це Всесвіт і невігластво”. А потім, зробивши невелику паузу, додав: “Утім, щодо Всесвіту я, здається, погарячкував”.
Цей саркастичний жарт генія я повторював уже не раз. І повторювати буду. Тому що сенс його напрочуд точний. Схоже, людському невігластву немає меж. Але що ще гірше – невігластво породжує злобу, під впливом якої його носії здатні на найстрашніші злочини.
Утім, цього разу поговоримо, скоріше, не про страшне, а про дурне й мерзенне породження невігластва.
Наприкінці минулого грудня євреї в усьому цивілізованому світі відзначали Хануку. Цього разу за термінами вона збіглася з Різдвом, яке віднедавна в Україні відзначають 25-го грудня. Як відомо, Ханука – свято, швидше, не релігійне, а історичне. В його основу лягли реальні події в Стародавній Юдеї. Ханука символізує перемогу Добра над Злом, Світла над Темрявою.
На честь свята на Майдані Незалежності було запалено ханукію. Однак, як виявилося, не всім вона припала до душі. Це стало дещо несподівано, оскільки, згідно з міжнародними опитуваннями останніх років, Україна посідає одне з останніх місць у Європі за проявами антисемітизму. Але, як то кажуть, чужий рот не хлів — не зачинити.
Ще кілька років тому я писав, що рівень антисемітизму в Україні помітно знизився з тієї причини, що у свідомості українців вигаданого ворога, “підступного єврейчика”, замінив реальний, страшний ворог – російський імперіалізм. У декого ця думка викликала обурення. Але сьогодні абсолютно ясно, що я мав рацію. Однак українці згодом ще вагоміше довели, що часи змінилися, обравши президентом країни етнічного єврея.
Але ось тільки має бути справедливим порівняння ксенофобії та антисемітизму з дуже небезпечним вірусом. У здоровому тілі він може десь причаїтися і не видавати себе. Але щойно ситуація стає критичною, проявляє себе в повній силі. Сьогодні в Україні дуже тривожні часи, і хвороба загострилася.
Булгаковський професор Преображенський не радив читати перед обідом радянські газети. Зараз багато експертів, та й просто розумні люди, не радять читати соцмережі. Чого в них тільки не прочитаєш! І класичної поезії, але й усілякого лайна. У минулі часи різні людці виливали свою злість у газети анонімками, які читали тільки співробітники відділів листів. Тепер же свою ненависть вони поширюють соціальними мережами під акками “Наполеон-2025” або “Хвіст Моржовий”, і їхню маячню читають тисячі людей. Тому деякі громадські діячі та політики настійно рекомендують не заходити на численні форуми.
Усе це так: собака гавкає – вітер носить. Ось тільки згадаймо віще: “Спочатку було Слово…” Адже Слово було не тільки у Бога. Зі слів в історії людства починалося багато страшних справ. Згадаймо хоча б всесвітній кривавий жах, що почався з п’яних слів в одній мюнхенській пивній. Тож не все нешкідливо у словесній свистоплясці навколо ханукії.
І так, усе в цьому словоблудді приправлено невіглаством різного штибу. Наприклад, деякі “антиханукіїсти” взагалі не зрозуміли, що ханукію встановлено всього на кілька днів свята, а не як “символ колоніального панування на довгі часи”. Інші борці з ханукією, тлумачачи про державні символи, так і не усвідомили, що на встановлення ханукії не було витрачено жодної копійки з державного бюджету. Її було споруджено на гроші однієї з єврейських організацій. І зовсім уже смішно і сумно від того, що ще одна групка “заперечників ханукії” цілком упевнена: київська ханукія – єдина в Європі як символ захоплення України євреями (рашисти, бачте, вже три роки не можуть силою захопити Україну, а євреї взяли її хитрістю без бою).
Починаєш їм пояснювати, що вже багато років ханукію встановлюють у багатьох містах цивілізованого світу – не вірять.
Так, мав рацію геній науки: невігластво – нескінченна чорна діра, що всмоктує в себе тисячі й тисячі громадян, які не звикли думати.
Можливо, окрім усього сказаного, цього разу до історії з ханукією привернула пильнішу увагу заява Каті Чилі – колись відносно відомої персони з шоу-бізнесу. Виявилося, вона дуже-дуже проти ханукії в Києві. Ну і що? На своєму шляху в кілька тисячоліть єврейський народ відчував неприязнь і ненависть до себе з боку справді страшних гонителів. Тому що йому хейт від співачки Каті Чилі чи якоїсь умовної Мані Уругвай. Адже давно відомо, що наші політики і діячі шоу-бізнесу живуть за принципом “будь-яка, окрім некролога, згадка про тебе в пресі, працює на тебе”. Тож мотиви заяв Каті цілком зрозумілі: нагадала про себе. Ось тільки в дні, коли через страшну російську агресію нерви у багатьох українців на межі, вся ця історія видається мені не такою вже безневинною.
Тут, мабуть, був би саме час трохи зайнятися конспірологією. Так, можна не сумніватися, що в розігріванні цього срачу активну участь взяли російські боти. Ну і хрін із ними. Але ось тільки більше, ніж їхнє паскудство, стурбували мене рядки з блогу Олени Коцеруби:
„Декілька днів спостерігаю за хейтом відносно Ханукії на Майдані та Хануки, що співпала з Різдвом.
Я не стану говорити про дикий, печерний антисемітизм.
Це і так зрозуміло.
Мені незрозуміло, що твориться в головах людей, які чомусь вирішили, що мають право обурюватися, що інші громадяни України святкують Хануку, в той час як вони святкують Різдво.
За цих декілька днів я видалила з друзів більше 30 осіб, які неочікувано для мене виявились ксенофобами.
Ці люди більшою мірою з Тетіївської громади, того самого Тетієва, де чотири роки тому ми встановили Меморіал пам’яті жертв єврейських погромів 1919-1920 років. Тоді в погромах загинула більшість міста, 4500 осіб. Ті, що вижили, і не виїхали з міста, були вбиті під час Голокосту в грудні 1942-го.
Здавалося, що тетіївчани мали б зробити висновки із своєї трагічної історії. Особливо зараз, коли щодня російські дрони і ракети вбивають українців. Але ні. Знову ненависть до євреїв в місті, де немає жодного єврея“…
Дуже чесні й насторожуючі рядки.
На жаль, за словами, як це бувало не раз, пішли справи. Недобрі справи. У Львові якийсь суб’єкт під покровом темряви сильно пошкодив ханукію. І сталося це в місті, де 1941-го року стався найбільший єврейський погром часів Другої Світової війни. Не шукатимемо тут символіку, але неприємні почуття виникають.
Історія, як стверджували відомі філософи, повторюється двічі: перший раз у вигляді трагедії, другий раз – як фарс. Так-то воно так, та ось тільки фарс цей боляче огидний.
