Давня небезпечна брехня
Мер британського міста вибачився за «кривавий наклеп» XII століття
Мер Норвіча вибачився перед єврейською громадою міста за релігійні переслідування, спричинені смертю місцевого хлопчика у XII столітті, пише журналіст «Eastern Daily Press» Ден Гріммер (переклад: “Лехаїм“)
Доктор Кевін Магуайр вибачився за те, що євреїв хибно звинуватили у вбивстві 12-річного хлопчика на ім’я Вільям у 1144 році, і за «жахливі події», що послідували за ним. Через роки після зникнення дитини середньовічний чернець Томас із Монмута заявив без жодних доказів, що хлопчика, чиє тіло було знайдено в Торп-Вудсі, вбили євреї під час кривавого ритуалу.
Це був перший зареєстрований в Англії випадок «кривавого наклепу», коли євреїв неправдиво звинуватили у вбивстві християнських хлопчиків, щоб використати їхню кров у релігійних ритуалах. Потім аналогічні антисемітські міфи поширилися усією рештою країни та Європи, а євреїв звинуватили в інших вбивствах дітей.
Звинувачення викликали широкомасштабне переслідування, зокрема в Норвічі. Аналогічні звинувачення були висунуті в Глостері, Бері-Сент-Едмундсі та Брістолі, що призвело до нападів на євреїв та масових вбивств у Лондоні та Йорку.
Доктор Магуайр визнав вплив звинувачень у «кривавому навіті» на єврейські громади. Він вибачився за роль Норвіча у поширенні «кривавих наклепів» у Центрі Сейнсбері Університету Східної Англії. Це сталося після того, як його запросили на пасхальний седер із членами міської єврейської громади.
Доктор Магуайр заявив: «Вбивство Вільяма – це історія сьогоднішнього дня. Ми прагнемо покарати тих, хто не схожий на нас, тих, хто робить і говорить щось не так, як ми говоримо чи робимо щось. Середньовічний Норвіч звинуватив євреїв, і ми бачимо жахливі події, які пішли за цим. Сьогодні ми бачимо, як інші «не такі, як я» групи зазнають нападок і звинувачуються у недоліках суспільства. Для мене відповідь полягає в тому, щоб сказати «більше ні» і працювати над тим, щоб Норвіч був вільний від антисемітизму, та протистояти брехні, яку відверто говорять ті, хто хоче розпалити ненависть».
The Jewish Chronicle повідомила, що під час своїх вибачень доктор Магуайр також згадав про виявлення в місті останків принаймні 17 людей, які, на думку дослідників, були євреями, вбитими і скинутими в колодязь. Останки було знайдено у 2004 році під час археологічних розкопок, коли розпочалися роботи з будівництва торгового центру «Чепелфілд» (нині «Ханті плейс»).
Вже давно припускалося, що тіла, зокрема 11 дітей, належали жертвам релігійних переслідувань у XII столітті. Дослідники, що аналізують зразки ДНК, взяті у шести із цих людей, виявили сильні генетичні зв’язки із сучасними євреями-ашкеназами. Дослідники заявили, що результати співпадають з даними тіл жертв антисемітської різанини, влаштованої місцевими хрестоносцями та їхніми прихильниками у Норвічі у 1190 році. У 2013 році єврейська громада Норвіча поховала останки на єврейському цвинтарі в Ерлхемі.
Д-р Магуайр розповів, що хоче в майбутньому внести до міської ради Норвіча резолюцію, яка визнала б важливість звільнення міста від неприпустимої поведінки, такої, як те, що призвело до «кривавого наклепу». Колишній міський шериф Меріан Прінслі, заступник лейтенанта Норфолка та колишній президент Норвічської єврейської громади, вітала вибачення доктора Магуайра. Вона заявила: «Це було дуже важливо. Важливо, що це не разовий випадок, що це не банальне вибачення. Але що він може зробити, то це допомогти показати, що Норвіч вітає іммігрантів і що єврейська спадщина міста — це те, що слід прославляти, а не ховати під спудом».
Письменник Кейрон Пім, який написав про єврейську історію Норвіча, зауважив: «Може здатися трохи дивним вибачатися через 800 років після того, як тут, у Норвічі, був винайдений кривавий наклеп, але якщо подумати про це, то, хоча це почалося тоді, це не закінчилося тоді — це взагалі не закінчилося. Це не історія, це частина сьогоднішнього світу, небезпечна давня брехня, яка була відповідальною за незліченні вбивства євреїв протягом століть і продовжує формувати сприйняття євреїв багатьма людьми. Норвіч — це місто, яке по праву пишається своїм загалом доброзичливим ставленням до біженців та «чужинців», але є ризик бути надмірно самовдоволеним, враховуючи, що місто ніколи належним чином не визнавало свого ганебного поводження з місцевою середньовічною єврейською громадою. Це вітальний жест, краще нехай його буде зроблено пізно, ніж ніколи».